Андрій Іонов: Ми хочемо відтворити у Львові втрачену перлину – пасаж Міколяша

12:50 7 Грудня 2018

Андрій Іонов: Ми хочемо відтворити у Львові втрачену перлину – пасаж Міколяша

Фото: turka-ua.net

Як співається у відомій батярській пісні, такий «Львів є єдиний у світі». Львів – це місто, яке має душу, неповторну історію та шарм, що притягує невидимим магнітом мільйони туристів. І хай де на світі живе львів’янин, він завжди пишається місцем свого народження.

З одним із таких мешканців, який бере найактивнішу участь у відновленні зруйнованих архітектурних пам’яток, зустрівся журналіст Leopolis.news. Нашим співрозмовником є відомий підприємець, ресторатор та залюблена в рідне місто людина – Андрій Іонов.

Пане Андрію, виявляється, що ми з Вами народилися та жили колись поруч – на славній вулиці Ботвіна. Такий собі пролетарський район з давніми традиціями співжиття львів’ян багатьох національностей.

Тепер ця вулиця називається Куліша. Мешкав я тут під першим номером. Колись за Польщі вона мала назву Сонячна. Це фактично центр міста: до Оперного театру якихось 200 метрів. Ще пам’ятаю, як цією вулицею їздив трамвай. Атмосфера цих вуличок була якась неймовірно позитивна: поляки, українці, євреї, росіяни жили тут великою дружньою сім’єю. Усі одне одного знали. Поруч Краківський базар, де десятиліттями єдналося село й місто, де кожен центровий львів’янин мав свою господиню з якогось підльвівського села й купував у неї городину та інші сільські смаколики.

Дуже багато родин з цієї дільниці пам’ятало ще довоєнний Львів. Його батярську розхристаність і водночас вишуканий шарм й аристократичність. Львівські вулиці, архітектура, величні будівлі банків, готелів, адміністративних будівель, торговельних центрів манили до Львова і сто років тому, і нині. Хоча багато цікавих об’єктів того часу втрачено.

Багатьом Львів нагадує маленький Париж, хтось порівнює його з Віднем, але наше рідне місто з його Високим Замком є неповторним і своєрідним. І цю унікальність треба берегти, як зіницю ока. Бо в теперішній час технічного прогресу люди хочуть автентики, пригорнутися до чогось, що увібрало в себе енергію сторіч та багатьох поколінь.

Чув, що Ви маєте неймовірний план з відродження однієї з таких загублених перлин Львова. Йдеться про відбудову славного пасажу Міколяша, що колись був на початку вулиці Коперника.

У кожної людини має бути мета, ідея, яку є бажання, а може, й необхідність реалізувати. Я захоплююсь історією Львова. Особливо цікавим для мене є період кінця позаминулого – початку ХХ століття. Тоді наше місто, перебуваючи у складі Австро-Угорської імперії, переживало неймовірний підйом: розвивалися наука, мистецтво, будували фабрики і заводи, сучасні на той час будівлі. В архітектурі навіть з’явився цілий стиль, який дехто називає львівською сецесією. І в такому стилі було збудовано славнозвісний та легендарний пасаж Міколяша. Який, на жаль, не дожив до теперішніх часів. А була це унікальна торгово-відпочинкова галерея в самому центрі міста.

Вона стала улюбленим місцем спацерів для багатьох львів’ян. Особливо в похмуру й дощову погоду, яка притаманна Львову. Оскільки пасаж мав прозорий скляний дах, там частенько прогулювалися львів’яни, поєднуючи променад з відвідуванням тогочасних бутиків. Пасаж Міколяша був своєрідним передвісником сучасних торгових центрів чи, як їх часом називають, галерей.

Я колись навіть купив квартиру в частині будинку, що належав до системи пасажу. Почав цікавитися його історією. Пізніше мені вдалося придбати приміщення колишньої аптеки на Коперника, 1, яка також була частиною пасажу. З часом після кропіткої кількарічної роботи це приміщення було не тільки відреставровано, а й доведено до стану, який передає дух довоєнного багатого аристократичного Львова.

Так з часом з’явилась ідея відтворити все це історичне середовище, а відновлене приміщення аптеки мало би бути взірцем стандарту якості робіт і художніх рішень у всьому обсязі відновленого пасажу. Разом з громадською організацією «Вектор» було пройдено довгий шлях збору первинних матеріалів, роботи в архівах, погоджень, громадських слухань. Нині архітектори працюють над завершенням проекту відновлення цієї історично-архітектурної перлини.

Але ж фактично від давнього пасажу Міколяша залишилися самі руїни. Можете трохи розповісти про його історію?

Ці руїни містять велику історичну пам’ять. Тут, у самому серці Львова, ще якихось 80 років тому вирувало життя. Люди відпочивали, ходили в кіно чи на каву, спілкувалися, робили бізнес, закохувались і мріяли про майбутнє. А тепер за фасадом гарних будинків на Коперника – порослі деревами купи каміння. Так не може бути. Це не по-європейському.

Саме тому нині на стадії реалізації перебуває проект, який має на меті відродити тут своєрідну львівську атмосферу початку минулого століття, що передбачає часткову відбудову колишнього пасажу Міколяша. Плануємо реставрувати ще недоруйновану частину будівлі, включивши її як невід’ємний елемент до вже сучасного й модерного торговельно-відпочинкового пасажу Міколяша.

Будували його у 1898-1900 роках. З’єднував він вулицю Коперника з теперішньою Вороного (колишні назви – Крута та Сєнкєвіча). Пасаж став однією з перших ластівок так званого стилю львівської сецесії, для його будівництва було використано найсучасніші тогочасні технології та тренди. Максимально застосували всі якості бетону та заліза. Унікальним був прозорий мережевий скляний дах завдовжки 120 м та завширшки 18 м. Узимку в пасажі працювала система обігріву. Описи пасажу Міколяша збереглися не лише в газетних чи журнальних хроніках довоєнного міста, а й у художній літературі. Кажуть, що такої кави й морозива, як там, не робили більше ніде у Львові.

Авторами пасажу Міколяша були архітектори Альфред Захаревич та Іван Левинський. До речі, Захаревич був також співавтором проекту Львівського залізничного вокзалу.

Коли на початку вересня 1939 року з початком Другої світової війни німці бомбардували головну пошту у Львові, то бомби впали на навколишні будівлі. Так було знищено будівлю церкви Святого Духа та пасаж Міколяша на вул. Коперника, кілька будинків на теперішній вулиці Дорошенка. А пошта залишилася неушкодженою.

Яким Ви бачите відновлений пасаж Міколяша?

За Польщі в ньому працювали десятки торгових павільйонів, кафе, ресторан, два кінотеатри – «Втіха» та «Пасаж». Там вирувало життя. Нині таких універсальних торгово-відпочинкових галерей у центрі міста немає. Тому нове – це забуте добре старе.

Завжди цікаво братися за вирішення складних й амбітних завдань. Одним з таких є і відновлення та нове життя території колишнього пасажу Міколяша. Львів’яни варті того, щоби знову прогулятися під його скляним дахом, попити пахучої кави в доброму товаристві друзів. Хтось будує вілли за кордоном, ми ж маємо ідею відродити колишню славу цього куточка старого Львова. Звичайно, декому цей проект не до вподоби, оскільки немає бажання будь-яких змін, мовляв, добре, як є. Але нам своє робить. Бо наше рідне місто варте того, щоб пасаж Міколяша знову засяяв у своїй відродженій славі та став своєрідною перлиною Львова.

Фото: photo-lviv.in.ua

Розмовляв Андрій БОЛКУН, Leopolis.news

Реклама

Стрічка новин