Алістен Кашуба: Після «ночі гніву» важливим було захистити документи

19:40 15 Серпня 2017

Алістен Кашуба: Після «ночі гніву» важливим було захистити документи

Алістен Кашуба, активіст ГО «Рабів до раю не пускають», розповів про свою волонтерську діяльність, згадав події «ночі гніву» у Львові та патрулювання міста, а також про допомогу учасникам АТО.

З чого почався ваш шлях в громадській організації?

До ГО «Рабів до раю не пускають»  я долучився після «ночі гніву». У першу чергу, долучився до патрулювання міста. Так склалась ситуація, що в «Ніч гніву» у Львові, міліціонери, що звикли брати хабарі, розбіглися. Попри гарячі події на Майдані в Києві, не можна було усім їхати до столиці. Хтось мав залишитись у Львові, взяти на себе функції охорони правопорядку. Тож мій вибір був долучитись до охорони та патрулювання рідного міста.

Чим саме тоді займались?

Спершу ми охороняли обласне управління міліції на Григоренка. У той час багато людей туди намагались прийти не з якихось патріотичних міркувань, а в пошуку документів. Ті, хто мав понести якесь покарання, мали надію знищити документи з своїми справами. Дуже важливим було не допустити знищення таких документів.

Чим займались після охорони Головного управління МВС у Львівській області?

За два тижні поліція почала повертатись до виконання своїх обов’язків. Ми розпочали спільні патрулювання містом.

Враховуючи свій досвід співпраці з правоохоронцями, як оцінюєте реформу правоохоронної системи?

На мій погляд, проблема в тому, що реформу проводили нашвидкуруч. Люди в поліцію прийшли непідготовлені: ані морально, ані фізично. За три місяці навчання їм спробували дати приблизне уявлення і відправили на службу. Картинка, на перший погляд гарна, – нова форма, гарно помальовані авто, все нове. Але функція поліції зовсім не в тому щоб гарно виглядати. Не хочу звинувачувати людей, але більшість з них справді не підготовлена. Вони в тому не винуваті, на навчання потрібен час, потрібно здобути досвід.

Окрім патрулювання міста, чи долучались ви до допомоги учасникам АТО?

Активно АТО я допомагав у 2014-2015 роках. Тоді держава нічого не робила для армії. Брак був навіть у продуктах харчування, не говорячи уже про форму чи амуніцію. Без волонтерської допомоги була б біда. Я не можу сказати, що зараз постачання армії налагодили ідеально, але ситуація значно краще.

Чи допомагають люди достатньо армії, чи не забули, що в країні триває війна?

Я не думаю, що люди забули про війну. Хто не допомагав, вони й далі стоять осторонь. Натомість ті, хто допомагав, – вони продовжують активно допомагати воякам.

Те, що люди живуть своїм життям, не слід розцінювати з негативної точки зору. У нас в країні війна, але життя продовжується. Наприклад, в Ізраїлі, якщо людина має бути з автоматом, вона йде в армію, воює, а потім повертається до мирного життя, працює, відпочиває, подорожує. Українцям також слід звикнути повноцінно жити та допомагати тим, хто на фронті, бо держава цього зробити повноцінно наразі не може.

Розмову вів Сергій БОБРА, для Leopolis.news

Останні новини