Андрій Мочурад: Готуємося до експедиції в Антарктиду, результатом якої стане фільм і книжка про полярників

11:39 10 Листопада 2018

Андрій Мочурад: Готуємося до експедиції в Антарктиду, результатом якої стане фільм і книжка про полярників

Наприкінці грудня в подорож на іншу півкулю вирушить відомий мандрівник, журналіст зі Львова, атовець Андрій Мочурад. Про те, як виник задум, як відбувається процес підготовки до експедиції, з якими труднощами довелося зіштовхнутись учасникам експедиції вже зараз та які очікування від подорожі – в розмові з Андрієм Мочурадом.

Андрію, розкажіть, будь ласка, як і коли зародилась ідея експедиції в Антарктиду?

Ідея зародилася навесні, коли в пресі була інформація про проблему довезення харчів для українських полярників, які перебували останні місяці на станції. Тоді Арктичний науковий центр очолив мій побратим з АТО ще з 2014 року Євген Дикий. При розмові з паном Євгеном виявилося, що досі немає жодного фільму, чи книжки, чи розгорнутих відеорепортажів про Арктичний центр.

Знаючи про те, що в зоні АТО я знімав репортажі, Євген Дикий запропонував мені відзняти фільм. Якісні відеоматеріали про українських полярників як повноцінний продукт, щоб розповісти про них, їхню наукову роботу. Водночас мене відразу повідомили, що від Арктичного центру може бути забезпечено лише проживання на станції і, можливо, харчування. Всі інші витрати учасники експедиції беруть на себе або ж шукають підтримки в партнерів чи меценатів. Далі ми неодноразово вели перемовини на цю тему і від травня почали готуватися.

Принагідно зазначу, що до початку війни на Сході, я також робив репортажі з так званої Курдської АТО в Туреччині, зокрема під час заворушень на Таксімі, а 2013 року збирав матеріали, готував статті й відеосюжети з Іраку та Сирії. Але тут завдання цікавіше.

Який маєте досвід як мандрівник? Мабуть, в Антарктиді не найприємніші умови.

Загалом, я побував у понад 40 країнах. У деяких із них робив репортажі чи писав оглядові статті. Треба розуміти, що в більшості випадків це далеко не відпочинок, а почасти складна робота. Тут потрібно чітко розуміти, що ми їдемо працювати. Можливо, вдасться зробити кілька виходів у напрямку центру цього непривітного материка, а це потребує і підготовки, і техніки.

Вашу експедицію було створено задля зйомки фільму?

Не лише. Ми відразу почали думати про книжку, але треба було шукати видавця. Зараз ми маємо домовленість і з київським видавництвом «ДІПА», які, до слова, нещодавно видали книжку Влада Якушева «Карателі». Але фільм є в пріоритеті, бо зможе охопити більшу аудиторію. З іншого боку, фільм – це і техніка, і монтування, і продакшн. Загалом, задоволення не з дешевих.

Чи робитимете репортажі з місця подій? В якому форматі?

Звісно, ми робитимемо матеріали у форматі репортажів. Хоча на станції Вернадського є Інтернет, він дуже дорогий, тому, крім текстів, нічого пересилати не зможемо. Проте плануємо зробити низку репортажів про українців, які живуть в Аргентині, дорогою до полярників. Це також може бути надзвичайно цікавий репортажний матеріал, і ми не матимемо проблем з пересиланням таких відеозамальовок на «Велику Україну» (сміється).

На якому етапі нині перебуває процес підготовки до поїздки? З чим виникають труднощі?

З підготовкою як такою проблем не маємо, адже ми – мандрівники з досвідом. Але підійшли ґрунтовно: тричі на тиждень відвідую репетитора з іспанської мови, почав бігати, щоби бути в кращій формі. Ще з АТО маю кілька поранень, очевидно, якщо не на станції, то через сніги буде колосальне навантаження. Усе ж, наголошу, що найбільші труднощі є не з логістикою, а з коштами на відеотехніку.

Чи допомагає держава в таких проектах?

Як я згадував, маємо домовленість, що, коли доберемося до станції, нам нададуть проживання і харчування. Одначе забезпечення мандрівки та авіапереліт – усе це ми повинні владнати за власний кошт. Квитки на літак до Аргентини з Іспанії ми купили ще влітку: вони щомісяця дорожчатимуть. А от із технікою не все так просто. Це великі суми.

Мій колега по експедиції Віктор-Микола Гаврилюк вирушив іще у вересні. Він добирається через Бразилію, оскільки так буде найдешевший переліт. Я ж до нього долучуся в січні в Аргентині, бо ще дозбирую зимове спорядження, підзаробляю кошти на техніку тощо.

Після нас до Арктичного центру зверталися ще кілька журналістів, і їм казали те саме: «Держава не може такі речі фінансувати». Після цього любителі «халяви» зникають. Ми ж поставили мету – знайти ресурс, який забезпечить можливість створення першого україномовного фільму за весь час існування станції ім. Вернадського.

Також ще під питанням є дорога від Чилі до станції. Спершу ми мали долати її на дерев’яній яхті з хлопцями, що планували «кругосвітку». Так, це була б гарна пригода, але їм не вдалося запустити свій проект навколосвітньої подорожі. Тепер маємо домовленість з Євгеном Диким про місця на кораблі. Ми перші за списком, після полярників (сміється). Але якби все-таки вдалося знайти міцний вітрильник – то пригода через пролив Дрейка нас не лякає.

Через пролив Дрейка (400 км завдовжки і 820 км завширшки) – на яхті? Це ж з розряду авантюризму… Чи є якийсь спосіб дістатися до Антарктиди в ролі туриста?

З Чилі до Антарктиди ходять туристичні судна, але квитки коштують від 5,5 тис. доларів. Таких грошей наша команда, звісно, не має.

Щодо авантюри на яхті, то це те саме, що про мою навіженість казали після поїздки в Ірак. Особливо, коли я автостопом катався по таборах бойовиків і робив звідти репортажі. Небезпека є завжди, але це гарний матеріал, є що потім згадати.

Скільки загалом плануєте витратити грошей на свою подорож? Чи вже маєте достатньо коштів на техніку для зйомки фільму?

Мій квиток з Іспанії в Буенос-Айрес коштує 267 євро, плюс багаж ще 50. Тобто загалом, якщо підходити до мандрів з головою, то перельоти у два боки, стартуючи з Польщі, обійдуться максимум 1500 доларів. Звісно, можна летіти відразу з України за кілька тисяч доларів в один бік, але це не наш варіант. Тобто наші квитки з Іспанії в рази дешевші. Ще потрібні якісь гроші на хостели й харчування в дорозі тощо. Ці кошти ми маємо, бо працювали для експедиції вже більш як півроку.

А от з технікою складніше. Частину ми маємо, бо раніше знімали різноманітні матеріали. До прикладу, маємо мікрофони, світло, камери «GoPro». Але для нормального формату фільму нам потрібно якість «4К». На «Canon 650», яким ми робили сюжети на «Громадське» із зони АТО, жоден широкоекранний фільм не знімеш, хіба що для «YouTube». А навіть уживана камера без об’єктива, яка знімає «4К», коштує від 1800 доларів. А ще об’єктиви, картки пам’яті, запасні батареї… Цієї суми ми ще не маємо. Точніше маємо частину – десь 400 доларів, але наразі не купили зворотних квитків.

Ми навіть думаємо про якийсь краудфандинг, але залишилося лише шість тижнів до старту. За нашими підрахунками, ще 2500-3000 доларів нам бракує.

Ви назвали створену на Фейсбуці сторінку про експедицію «Автостопом в Антарктиду». Але при цьому згадали квитки на літак. Як і для чого автостоп?

Так, дійсно, користуватимусь автостопом, але й перелітатиму з Іспанії в Аргентину літаком. Це тому, що там вода і пішки чи автостопом не вдасться (сміється).

Насправді в мене був досвід і корабель «застопити» – 2013 року в Норвегії. Але через океан краще літаком. Автостоп – це спосіб мислення і можливість зустріти дійсно цікавих осіб для репортажу та описати повноцінно весь колорит. Тому ми й писатимемо книжку у форматі «травел-лог».

Який Ви прокладатимете маршрут до Антарктиди? Що берете із собою в дорогу? Знаємо, що використовуватимете спорядження та одяг тільки українських виробників.

Беремо класичне спорядження, як для зимових Карпат, для сходження, скажімо, на Петрос. Але, дійсно, нині шукаємо українських виробників, щоб їхати виключно з вітчизняним спорядженням. У такий спосіб хочемо довести, що українці вміють виготовляти одяг, взуття, спорядження не гірше від закордонних виробників. Щось купили ще раніше і вже активно використовуємо.

Маємо партнерів, які або надають нам частину спорядження безкоштовно, або дають суттєві знижки – до 50%. Натомість маємо зобов’язання тестувати надане спорядження та викладати огляди на наших ресурсах та сайтах медійних партнерів. На жаль, українських виробників відеотехніки чи карток пам’яті немає.

Ми запустили і починаємо наповнювати сторінку проекту, щоб охочі допомогти змогли підкинути корисні контакти чи долучитися до фільму фінансово. Адже, крім зйомки, ще потрібно буде монтувати відеоматеріали, працювати зі звуком, робити постпродакшн тощо. Тому на сторінці проекту, а також на моїй особистій сторінці, є реквізити картки «ПриватБанку» – Андрій Мочурад, 5168742220919967. Також можна писати в приватні повідомлення.

Можна вважати, що це такий собі краудфандинг, участь у створенні українського фільму про Антарктиду.

Як Ви плануєте збирати кошти на квиток назад, якщо не матимете потрібної суми?

Ми їдемо в Антарктиду не відпочивати, а працювати. Писатимемо матеріали для деяких видань в Україні. Заплановано мінімальні гонорари, бо в Україні з цим нелегко. Тривають переговори, деякі домовленості вже є. Але, чесно кажучи, хотілося б летіти вже зі зворотними квитками.

Проте мати добру техніку для нас важливіше, ніж питання з квитками назад, які, зрештою, можна вирішити в різний спосіб. Як буде скрута, техніку можна й продати (жартую).

Якщо серйозно, то сума, якої нам бракує, є зовсім невеликою як для фільму – близько 50 тисяч гривень. Тож сподіваємося на підтримку друзів чи поки що незнайомих людей. Важливо вірити й робити український якісний продукт який можна буде показати на широких екранах не лише в Україні!

Фото надав Андрій Мочурад

Розмовляла Анастасія РОГОЖІНСЬКА, для Leopolis.news

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Реклама

Стрічка новин