Анна Маляренко: Хочеться, щоб людей надихав танець

18:31 29 Квітня 2017

Анна Маляренко: Хочеться, щоб людей надихав танець

Фото: із архіву Анни Маляренко

29 квітня у Львові відзначають Міжнародний день танцю. Про історію цього свята, вплив танцювальних шоу та цілющу силу хореографії розповіла учасниця модерн – балету «Акверіас» Анна Маляренко.


Анно, розкажіть про модерн – балет «Акверіас».

Засновниця «Акверіасу» – Оксана Богданівна Лань. Заснувала вона його ще в 1991 році. Оксана Богданівна – одна з перших, хто започаткував сучасну культуру танцю в Україні, почавши синтезувати сучасний і народний танці. Це було щось типу джаз-фолку. Серед її головних композицій можна виділити «Спогад» і «Ритми Карпат».

Сьогодні весь колектив працює над тим, аби показати модерн Львову. Зараз активно готуємося до вистави «Подорож блакитної стріли» та «Цибуліно», де грають дітки, віком від 6 до 12 років. Вік дорослого складу від 16 до 40 років.

Чим сучасний балет відрізняється від класичного?

Започаткував сучасний балет Жан – Жорж Новер, французький балетмейстер, який виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі «Друрі – Лейн», Лондон. Також в цьому плані можемо виділити Айседору Дункан. От вони хотіли принести в хореографію щось нове. Класичний балет має свої жорсткі рамки, за які не можна виходити, адже тоді хореографія зовсім інакше читається. А вони хотіли дати танцю вільність і природність руху людського тіла, надати танцю гармонійність і легкість .

Сьогодні ми вже маємо різні техніки та методики сучасного танцю. Є сучасні напрямки – джаз, модерн, контемпорарі. Є техніки,ціль яких з’ясувати сам механізм дії в момент танцю – присідання, вистрибування, входження в партер ( в підлогу). Майже весь сучасний танець побудований на вмінні відчувати напруження в тілі і розслаблення, працювати на імпульсі. Наше тіло побудоване за принципом спіралі і це є основою сучасного танцю. Звичайно, якщо взяти джаз – фанк або хіп-хоп, то це вже зовсім інша культура, але точно можна сказати одне – сучасний танець собою передає вільність і йде наперекір системі класичного балету.

Знаю, існує зв’язок між Новером і Всесвітнім днем танцю.

Жан – Жорж Новер – це реформатор танцю, один з перших, хто почав дивитися на танець з іншого боку. Танцювальною Радою ЮНЕСКО було вирішено, що, саме завдяки йому почав процвітати сучасний танець і взагалі хореографія, тому день народження балетмейстера, 29 квітня, з 1982 року почали відзначати, як Міжнародний день танцю.

Цього року, на початку березня, до Львова завітав Президент Танцювальною Ради ЮНЕСКО Алкіс Рафтіс. Він розповідав, що в світі існує проблема недооцінки хореографії. Хореографія розвивається, але на неї не так звертають увагу, як на інші сфери життя, професії і науки. Але в Європі вже понад 10 років хореографія є наукою – хореологія. До речі, завдяки Олегу Петрику, завідувачу кафедри режисури та хореографії ЛНУ імені Івана Франка, хореографія в Україні стала наукою з 2013 року.

Звісно, хореографію раніше теж вивчали, але досліди, наукові роботи та дисертації з цієї теми не писали.

Що потрібно людині, аби навчитися танцювати?

Відчути певну емоцію. Люди ж чого танцювали? В них були емоції, які вони хотіли передати. Танець взагалі зародився з рухів, які уподоблювалися тваринним і природним явищам. Люди намагалися імітувати навколишній світ. Також існує теорія, що танець був присланий Богом, як дарунок Людям. Вона не наукова, але має право на існування.

Перша початкова форма танцю – це хоровод. Вже від нього пішли різні розгалуження. Танець може існувати і без музики, але в класичному вигляді ми звикли до їх поєднання. Зараз є дуже багато хореографів, які працюють над перформенсними формами сучасного танцю. Ми можемо побачити, що вони танцюють без акомпанементу, тільки плескіт і тупіт.

До речі, одне з завдань Міжнародного дня танцю – заохочення абсолютно всіх людей, старих, молодих, які танцюють та не танцюють, стати учасниками заходу і танцювати для свого бажання.

Чому відбувається недооцінка танцю?

Є проблема з менеджментом. Хореографи і танцівники не вміють себе правильно подати. В Англії і Франції, до прикладу, легалізували танцювальну терапію. Не просто, для піднятття настрою, а є спеціальні терапевти – хореографи, які досліджують тіло. Вони вивчають, якими стилями танцю можна вилікувати ту, чи іншу хворобу. Це стосується не тільки опорно – рухового апарату, а є й зафіксовані випадки, коли танцем лікують хворобу Альцгеймера і аутизм.

А танцювальні шоу на ТВ дають позитивний чи негативний вплив на хореографію?

Я сама виросла на цих ТВ – шоу. Вони дали мені бажання і натхнення танцювати. Мені з дитинства хотілося туди потрапити, але, як завжди, все має свої мінуси. Заохочення молоді танцювати – це плюс, але більший акцент іде на висміюванні. Висміюють учасників, роблять наголос на конфліктах, історіях. Звичайно, людям це цікаво. Проте, якщо шоу танцювальне, то показуйте більше хореографії, її проблеми і їх вирішення. Шоу мають більш розважальну функцію, ніж навчальну.

Але ж більшість ідей таких шоу беруть з-за кордону. Хіба там не так?

Там популяризацією хореографії займалися ширше. Звичайно, момент розваги присутній, але пізнавального все – таки більше.

Танець – частина елітарної чи масової культури?

Всі танцюють, але хореографія популярності в Україні не має. Ми не вміємо правильно подати танець людям. Люди неінформовані про балети, вистави. До Львова приїздив іноземний балет. Викупили один балкон і…все. Ніхто не прийшов, бо ніхто не цікавиться балетом.

Зараз треба працювати над популяризацією хореографії. Хочеться, щоб людей надихав танець. Бо їдеш в маршрутці , всі в навушниках, слухають музику. А танець не слухають! Тому і потрібні нам такі заходи, як Міжнародний день танцю. Аби люди зрозуміли, що таке танець і починали рухатися разом з нами!

Розмовляв Андрій КОСТЮК, Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини