Битва за Луцьк: Як Коломойський з Порошенком за посаду мера воюють

16:23 6 Вересня 2017

Битва за Луцьк: Як Коломойський з Порошенком за посаду мера воюють

Дві олігархічні групи зійшлися в битві за Луцьк після смерті 3 лютого міського голови Миколи Романюка.

Увесь медійний і фінансовий ресурс витрачається на знищення опонентів. Особисті амбіції багатьох вступають у протиріччя з партійною дисципліною. Юристи консультують політиків, і ті вже вдаються до такої казуїстики, що не снилася й депутатам Верховної Ради. І хоч нових виборів мера за півроку, що минув, так і не призначено, боротьба за адмінресурс і голос кожного виборця сягнула апогею. У неї вже втягнуто силові структури і громадський сектор.

Романюк і Палиця: історія стосунків

Прогнозовано перемігши на виборах у 2015 році, вдруге обраний мером Микола Романюк зіткнувся з проблемою існування в міській раді опозиції. Із 42-х новообраних депутатів ради 15 – члени партії «УКРОП». Один з її лідерів – соратник олігарха Коломойського Ігор Палиця – пройшов за списком у Луцьку міську і Волинську обласну раду. Перевагу віддав останній. Доволі легко сформувавши в обласній раді більшість, він став головою представницького органу Волині.

Тоді Микола Романюк і голова ОДА Володимир Гунчик (обидва – представники Блоку Петра Порошенка «Солідарність») всі сили кинули на те, щоб принаймні у Луцькій міській раді не допустити до влади «укропівців». Їм вдалося, здавалося б, неможливе: домовитися з керівництвом «Свободи» (партія в обласній раді в обмін на посаду першого заступника голови – в коаліції з «УКРОПом», а в міській – з БПП), «Самопомочі» ( її представнику Юлії Вусенко довелося віддати посаду секретаря міськради), «Громадського контролю» (її місцевий лідер за головування Романюка очолив бюджетну комісію міськради), Радикальної партії Олега Ляшка (тодішній керівник обласної організації Сергій Була активно займається в Луцьку будівництвом багатоповерхівок) і створити в Луцькій міській раді більшість. «УКРОП» пішов в опозицію. «Батьківщина», представлена в раді чотирма депутатами, зайняла позицію вичікування.

Один з лідерів «УКРОПу», уродженець Луцька Ігор Палиця, дружина і діти якого сьогодні постійно проживають в Женеві, до 2014 року був у непоганих стосунках із мером Луцька Миколою Романюком. Той допомагав йому обратися нардепом від Луцька в 2012 році. І після виборів не упускав жодної нагоди подякувати благодійному фонду Палиці за допомогу місту. Та в 2014 році між ними пробігла чорна кішка.

Палиця звинуватив Романюка в неефективному використанні його коштів, виділених на благоустрій центральної площі міста. Хоча справжньою причиною розриву стосунків, як стверджують деякі місцеві аналітики, стало зовсім інше – Романюк підтримав на позачергових виборах до Верховної Ради 2014 року не креатуру Палиці Ірину Констанкевич, а висуванця БПП – уродженця Луцька Романа Іванюка (той згодом виконував обов’язки генерального директора «Укрспирту»). За підсумками виборів Іванюк став лише третім. Але не пройшла в депутати й Констанкевич, програвши переможцю – атовцю Ігорю Лапіну – 28 голосів.

Тож коли Коломойський, який на той час побив горщики з Порошенком, запропонував Палиці очолити «УКРОП» на Волині й узяти тут всю владу, Ігор Петрович не роздумував – інтереси його патрона збіглися з бажанням поквитатися з людиною, яка його образила. У 2015-му він висунув кандидатом на мера Луцька голову свого благодійного фонду Олександра Товстенюка. Проте чимало «благодійних справ», помножених на потужний фінансовий і медійний ресурс, не допомогли молодому Товстенюку здолати досвідченого Романюка: 57 відсотків виборців проголосували в другому турі за чинного міського голову.

Перемогу Романюку допомогла здобути інша фінансово-промислова група – «Континіум», у власності якої мережа автозаправних станцій «WOG». Співвласники «Континіуму» Степан Івахів та Ігор Єремеєв (трагічно загинув, упавши з коня у серпні 2015 року) саме з Волині розпочинали свій шлях у великий бізнес і політику. Сьогодні у власності Івахіва котельня, яка забезпечує гарячою водою і теплом  40 відсотків житлового фонду міста, торгівельно-розважальний центр «Порт-сіті»,телеканал «Слово Волині»

Ігорю Палиці належить у Луцьку реконструйований центральний універмаг, стадіон «Авангард», ТРК «Аверс». Активи схожі

За шість місяців – три мери

Після смерті Миколи Романюка «УКРОП» не став чекати, поки в Луцьку оголосять дострокові вибори мера, а одразу пішов у наступ.

Для цього домовився про спільні дії з «Батьківщиною» і зумів переманити на свій бік кількох депутатів з фракції БПП. Один із них – Євгеній Ткачук – був головою фракції «Солідарність», керівником Луцької міської організації партії Порошенка, головою постійної земельної комісії у міськраді. Він сповна використав своє депутатство для поліпшення добробуту сім’ї: не без допомоги батька син Ткачука разом із місцевим виробником ковбас відкрив по всьому місту мережу магазинів. Були випадки, коли для встановлення магазинів за рахунок міського бюджету під приводом необхідності заміни переносили комунікації тепло- і водопостачання. Про це раніше постійно писали наближені до Ігоря Палиці місцеві ЗМІ. А тут раптом замовкли.

Ще один член фракції БПП – Олександр Козлюк – працював у міській раді начальником управління розвитку підприємництва та реклами, а після того, як покинув лави фракції, став радником голови обласної ради «укропівця» Ігоря Палиці. У фракції БПП спочатку були й інші претенденти на зміну політичної орієнтації, але з ними встигли провести відповідну роботу.

Відтак у Луцькій міській раді утворився своєрідний паритет: 21 депутат, підконтрольний Ігорю Палиці й «УКРОПу», проти 21 депутата, що входив за Миколи Романюка у провладну більшість. Тож коли тодішній секретар міськради, член «Самопомочі» Юлія Вусенко скликала позачергову сесію, щоб у зв’язку зі смертю Миколи Романюка достроково припинити виконання ним повноважень міського голови, розпочати роботу не було змоги – «укропівські» депутати вперто не реєструвалися в залі засідань. Вони вимагали провести чергову сесію, першим питанням якої пропонували розглянути звільнення Юлії Вусенко з посади секретаря ради.

У разі офіційного припинення повноваження міського голови повноваження мера, згідно з законодавством, переходять до секретаря ради. Він отримує і право вето, щоб подолати яке, потрібно 2/3 голосів від складу ради. Такої кількості «багнетів» в «УКРОПу» немає, тож вчорашні опозиціонери вирішили за будь-яку ціну звільнити Вусенко і обрати секретарем свого депутата. Вусенко кілька разів скликала позачергову сесію, та через відсутність кворуму вона весь час не розпочиналася. Нарешті 15 березня сесія таки відбулася. І першим питанням на неї внесли звільнення представниці «Самопомочі» з посади секретаря. Коли почали голосувати, стало зрозуміло, що на бік «УКРОПу» перейшла фракції Радикальної партії Ляшка з трьох чоловік. Баланс сил змінився, і тепер уже вчорашні «більшовики» опинилися у меншості: у них залишилося 18 голосів проти 24-х, які голосують так, як скаже «УКРОП».

Того ж вечора Олег Ляшко у «Фейсбуці» написав: «Троє моїх однопартійців, депутатів Луцької міської ради Аркадій Соломатін, Костянтин Петрочук, Сергій Була продалися за подачки Ігоря Палиці– бізнес-партнера збанкрутілого олігарха Коломойськогоі зрадили нашу партію. Усі троє запроданців вигнані мною з Радикальної партії. Сергій Була звільнений з ганьбою з посади керівника облорганізації РПЛ. Також я доручив розпочати юридичні процедури, щоб позбавити зрадників депутатських мандатів».

А вже 21 березня новим секретарем ради обрали 29-річного лідера фракції «УКРОП» Ігоря Поліщука, який почав виконувати обов’язки мера і відразу заявив, що на дострокових виборах міського голови буде балотуватися на цю посаду. Чотири з п’ятьох заступників мера пішли у відставку, і ці посади отримали представники нової коаліції: «укропівець», «батьківщинівець» і «радикал». Ще одним заступником міського голови став колишній начальник юридичного управління міськради, який у спірних питаннях щодо дотримання законодавства і регламенту підтверджував законність дій нової коаліції.

Юлія Вусенко подала в суд, оспорюючи законність свого звільнення. А Ігор Поліщук тим часом почав перетрясати місцеві кадри. Змінив баланс сил у виконкомі, запропонував написати заяви на звільнення кільком директорам комунальних підприємств, керівникам структурних підрозділів міськради. Хто опирався, на того шукали компромат, або ж ішли шляхом реорганізації структури і звільнення керівника.

29 березня міська рада ухвалила звернення до Верховної Ради призначити у Луцьку дострокові вибори міського голови. Але в парламенті про це нібито нічого не чули. Місцеві «проукропівські» ЗМІ писали, що фракція БПП не має прохідного кандидата. Тим часом Ігор Поліщук почав активно піаритися на ремонті за кошти бюджету доріг, прибудинкових територій, придбанні апаратури в лікувальні заклади, ба навіть проведенні розкопів загиблих у 1941 році від рук енкаведистів в’язнів Луцької тюрми.

Аж раптом 3 липня на черговому пленарному засіданні чергової сесії міськради Ігор Поліщук подав у відставку. Новим секретарем ради і виконувачем обов’язків міського голови обрали «батьківщинівця» Григорія Пустовіта, який до того суміщав депутатство з роботою заступником мера. Кажуть, в такий спосіб Ігор Поліщук вийшов з-під удару Юлії Вусенко, яка вже виграла два суди щодо незаконності її звільнення. Виконуючи рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, депутати Луцької міськради одним рішенням поновили Вусенко на посаді секретаря ради і знову звільнили. Поліщук став радником міського голови і продовжив піаритися на комунальних здобутках: ремонті шкіл, доріг і дворів, створенні в поліклініці реабілітаційного центру для учасників АТО тощо. А Пустовіт, схоже, відіграє роль весільного генерала. Адже всіма господарськими справами займається його перший заступник, родич Ігоря Палиці, «укропівець» Григорій Недопад, який заради посади віце-мера обласного центру добровільно склав із себе повноваження голови Ківерцівської районної ради (Ківерцівський район межує з Луцьким).

Контрнаступ

7 червня стало відомо про рекомендацію профільного комітету Верховної Ради призначити вибори мера Луцька на 24 вересня. Тим часом БПП не став чекати, поки «УКРОП» зміцнить свої позиції в місті, й розпочав процес відкликання п’ятьох депутатів міськради, які порушили закон під час голосування за звільнення Вусенко з посади секретаря і зрадили своє партійне керівництво. Йдеться про перебіжчиків з БПП Євгенія Ткачука і Олександра Козлюка, а також трьох колишніх «Радикалів», про яких писав Ляшко. В актовій залі автозаводу корпорації «Богдан» (до приходу на посаду голови Волинської ОДА заводом керував Володимир Гунчик, а корпорація «Богдан» була й, очевидно, залишається в орбіті бізнес-інтересів Петра Порошенка) провели збори виборців, створили ініціативну групу і розпочали збір підписів за відкликання.

«УКРОП» звинуватив БПП у використанні адмінресурсу, той відповів, що збори проводили в позаробочий час. «Проукропівські» ЗМІ звернули увагу на спеціально виготовлені намети і плакати для збору підписів. Вони стверджували, що всю кампанію з відкликання профінансував співвласник групи компаній «Континіум» Степан Івахів. Біля наметів відбувалися дебати між захисниками депутатів, яких відкликають (казали, що вони дуже багато зробили для виборців) і активістами зі збору підписів (їх звинувачували в тому, що працюють на платній основі). На сесію міськради навіть приходив священик, який будує церкву в мікрорайоні, де обрано одного з депутатів, котрого хочуть відкликати. Говорячи з трибуни про збір підписів, заявив: «Церква цього не благословляла». Необхідну кількість автографів все ж вдалося зібрати.

Труднощі почалися вже на етапі перевірки достовірності підписів. Міська виборча комісія не змогла зібратися, щоб провести засідання. БПП звинуватив «УКРОП» у стимулюванні членів комісії, які безпричинно не відвідують засідання, пригрозив їм криміналом. Якщо ж комісія таки ухвалить рішення про автентичність підписів, далі процес піде легше: Радикальна партія і БПП мають на своїх з’їздах затвердити рішення про відкликання і входження в міськраду тих своїх кандидатів, які на виборах 2015-го набрали найбільше голосів, та в раду не пройшли. Якщо це відбудеться, то співвідношення сил у Луцькраді знову зміниться: БПП і її союзники вже матимуть 23 голоси, а «УКРОП» зі своїми партнерами – 19.

Для БПП вже з’являється спокуса зробити так, як свого часу вчинив «УКРОП»: взяти всю повноту влади в місті, а вибори міського голови не призначати. Адже Верховна Рада в останній перед канікулами пленарний тиждень так і не проголосувала за внесення в порядок денний питання про призначення в Луцьку і ще кількох містах позачергових виборів: за третім разом ледь назбирали 216 голосів. Але вже у вересні, є сподівання, дату проведення виборів таки назвуть.

Хто ж переможе?

Відповісти на це питання сьогодні навряд чи хтось зможе. Якщо раніше «УКРОП» демонстрував упевненість і до певної міри навіть нахабство, то останнім часом ініціатива перейшла до БПП.

Нещодавно силовики затримали керівника громадського формування «Варта порядку» Олександра Тиводара. Цю структуру ще називають приватною армією Палиці. Із нею уклала договір обласна рада на охорону приміщення. Її залучали для охорони громадського порядку під час масових заходів у місті представники поліції. А тепер Тиводара звинувачують в організації незаконного стеження за політиками і громадськими активістами (колишнім секретарем міськради Юлією Вусенко, нардепом Ігорем Лапіним, суддеюЛуцького міськрайонного суду ВалентиноюПушкарчук (вона ухвалювала рішення про поновлення Вусенко на посаді), керівником Волинського осередку «Національного корпусу»Андрієм Д’яченком та його заступником Олександром Дмитруком). Через поганий стан здоров’я («укропівські» ЗМІ писали про сім гіпертонічних кризів) суд випустив Тиводара під особисте зобов’язання. «УКРОП» заявив про політичний тиск.

Наближені до Палиці ЗМІ весь час наголошують, що вибори мера в Луцьку не призначають через те, що БПП і «Континіум» (його називають головним спонсором місцевої організації «Солідарності») не мають прохідного кандидата.

«В БПП є кандидат на посаду мера. Є декілька варіантів. Буде з’їзд, і методом голосування будемо вирішувати, хто буде кандидатом. А ці всі розмови про те, що саме наша партія відтягує вибори… Це все розмови наших опонентів», – говорить керівник міської організації БПП Петро Нестерук. Серед імовірних кандидатів називають колишнього першого заступника міського голови Тараса Яковлева. Віднедавна заговорили про голову ініціативної групи з відкликання п’ятьох депутатів Артема Запотоцького. Запотоцький – герой Майдану, через поранення на Інститутській у Києві опинився в інвалідному візку. Член фракції БПП. Раніше працював юристом у «Континіумі», а коли «УКРОП» звинуватив його в роботі на олігарха, написав заяву на звільнення.

Ігор Поліщук усіма своїми діями демонструє, що кандидатом від «УКРОПу» буде саме він. Хоча у нього, як стверджують соціологічні зрізи, дуже високий антирейтинг. Іншим можливим кандидатом від «УКРОПу» місцеві політологи називають нинішнього першого заступника міського голови і родича Ігоря Палиці Григорія Недопада.

Навряд чи піде на вибори нинішній виконувач повноважень міського голови «батьківщинівець» Григорій Пустовіт. Його нинішня посада – результат домовленостей між БПП і «Батьківщиною», і порушити їх – означає зруйнувати і так хитку більшість у міськраді.

Не відомо, чи буде балотуватися на міського голову колишній (2006-2010 роки) мер Луцька Богдан Шиба, але соціологічні зрізи, які проводять обидва штаби, постійно дають йому третє-четверте місце. Шиба у 2015-му участі у виборах не брав. Нині демонструє віддаленість від політики, хоча не цурається участі в громадському житті.

Щодо участі у виборчих перегонах Юлії Вусенко лідер «Самопомочі» Андрій Садовий заявив: «На сьогодні я не чув від Юлі такого твердого бажання – брати участь у виборах». А це означає, що нічого ще не відомо. «Укропівські» ЗМІ писали, що Вусенко їздить консультуватися до Івахіва, а тим часом самих «укропівців» уже звинувачують у незаконному стеженні. Як би там не було, але рейтинг Юлії Вусенко, особливо після того, як вона виграла суд за своє поновлення, достатньо високий.

Тим часом місцевий активіст Михайло Шелеп із сумом констатує, що від перемоги кандидата від того чи іншого олігархічного клану в місті нічого не зміниться, й новий мер діятиме в інтересах великого капіталу, а не пересічних городян.

P.S.Місцевий політикум активно обговорює можливе призначення головою Волинської облдержадміністрації нардепа з фракції «Воля народу» Сергія Мартиняка замість давнього підлеглого Порошенка Володимира Гунчика. Битва за Луцьк триває…

Святослав ЛЕСЮК, журналіст, м. Луцьк, спеціально для Leopolis.news

Останні новини