Чого чекати від нового всеукраїнського перепису населення?

13:22 13 Червня 2017

Чого чекати від нового всеукраїнського перепису населення?

Фото: dt.ua

Восени минулого року Кабмін України знову ухвалив розпочати підготовку до всеукраїнського перепису населення. На думку урядовців, його мали би провести десь 2020 року. Яким же має бути цей новий перепис і чого від нього чекати.

20 років без перепису населення

Очевидно, що це дуже запізніле рішення, оскільки останній такий перепис був аж 2001 року, а наступний, з огляду на утверджену у світі періодичність переписної справи в 10 років, мали би провести 2011-го. Але на той час український істеблішмент, безнадійно заклопотаний перманентними виборами, проведення перепису знехтував. Тобто про періодичність переписів, яка дуже потрібна для зіставлення інформації та визначення динаміки різних явищ, в Україні говорити немає підстав.

Але так чи інакше, провести перепис дуже потрібно. І тому, що через окупацію Росією Криму й частини Донеччини в Україні різко змінилася демографічна та соціально-економічна ситуація, і через потребу мати детальнішу інформацію для здійснення напрямів соціогуманітарної державної політики. Але для того, щоб перепис дійсно був ефективним, важливо визначитися з його методологію. І тут є кілька тривожних моментів.

Насамперед треба позбутися старих совкових підходів, які суттєво позначилися на переписі 2001 року. Це стосується і змісту обстежень, і публікації результатів. Щодо змісту, то тут ключовим є те, що в переписні листи обов’язково треба включити питання релігійно-конфесійної ідентичності, тобто приналежності до релігії (християнин, мусульманин, іудей чи, скажімо, атеїст) та конфесії (православний УПЦ КП, православний УПЦ (МП), греко-католик, римо-католик тощо). І тоді ми матимемо реальну інформацію про розподіл вірян за конфесіями (на сьогодні є лише поточна статистика кількості громад, яка не відображає числа віруючих).

Це питання було центральним при всіх переписах, які проводили на українських землях до Першої світової війни (на українських землях у складі Австро-Угорщини – через кожні десять років, починаючи з 1870 р., у складі Російської імперії – при переписі 1897 року). І на сьогодні питання релігійно-конфесійної ідентичності є ключовим при переписах у більшості держав світу, а в СРСР як атеїстичній державі його ігнорували. Так само за інерцією не було статистики релігійно-конфесійних відносин і в українському переписі 2001 року. Тепер цього допустити не можна. І, що важливо, точна статистика кількості вірян може стати орієнтиром вирішення різних суперечностей у міжконфесійних відносинах, а також майнових і геополітичних, що найбільше стосується співвідношення кількості парафіян УПЦ КП та УПЦ (МП). Розумію, що включення в переписні листи питання релігійно-конфесійної ідентичності наштовхнеться на сильний опір різних політичних середовищ, але такий підхід треба відстояти, бо без об’єктивної інформації в цій сфері українське суспільство не зможе вирішити багато соціально-політичних завдань.

Гуцули чи українці?

З огляду на різні політичні провокації з боку Росії, особливо добре треба продумати методологію статистики етнонаціональних відносин, включаючи мовні аспекти. Тут деякі питання треба вилучити, а деякі розширити. Зокрема, непотрібним є облік етнографічних груп (поліщуків, гуцулів, бойків тощо), оскільки це закладає протиставлення етнографічної й етнонаціональної ідентичності, що є неприпустимим. Тобто люди, які вважали себе українцями й водночас мешканцями, наприклад, Гуцульської етнографічної області, змушені були вибирати, хто вони: гуцули чи українці. Це вкрай недоречна новизна всеукраїнського перепису 2001 року. Нічого подібного немає в переписних листах інших держав. Тому питання етнографічної ідентичності, яке лише заплутує людей щодо їхнього етнонаціонального самоусвідомлення, треба однозначно вилучити.

Водночас етнонаціональний блок перепису варто розширити, подаючи інформацію про відтворення населення в розрізі етнонаціональних спільнот і груп (народжуваність, смертність, природний приріст), соціальну структуру етнонаціональних спільнот і груп, рівень освіти. Щодо статистики етномовних відносин, то тут центральним має залишитися питання про визнання рідної мови. А ось питання про мову спілкування (як дехто пропонує) включати недоцільно, оскільки у великих містах Східної і Південної України багато людей, які визнають рідною українську, через різні обставини змушені розмовляти російською. Тобто питання про мову спілкування суттєво збільшить частку російськомовних людей, що можуть використати деструктивні сили в антиукраїнській пропаганді.

Перепис для аналізу, а не в шухляду чиновників

Можна зробити й деякі інші зауваження щодо змісту перепису. Зокрема, це стосується болючих питань так званої трудової міграції, у тому числі й сезонного закордонного заробітчанства, про яке немає достовірної інформації. А без такої статистики складно визначити кількість наявного населення. Також важливим є питання публікації результатів. По-перше, вони повинні бути оперативними (перші результати перепису 2001-го вийшли друком лише через два роки, а остаточні – ще пізніше). По-друге, всю інформацію треба подавати не через середні показники в Україні та великих регіонах (як це було зроблено 2001 року), а в розрізі кожного поселення (і міст, і сіл) усіх регіонів. Такий підхід був, наприклад, в австро-угорських переписах і є в більшості держав світу. Бо, зрештою, головна мета перепису – мати детальну інформацію і на рівні держави, і на рівні кожного поселення. Тому Державна служба статистики України вже зараз мала б активно працювати над розробленням нових переписних форм, використовуючи світові стандарти.

Важливо також добре підготувати групи працівників, які проводитимуть перепис. Це стосується і рівня фаховості, й об’єктивності. Тому що заангажовані працівники можуть, наприклад, подати завищені результати щодо кількості певних груп населення (етнонаціональних чи релігійних), що при переписі 2001 року було особливо помітно в місцях компактного проживання етнонаціональних меншин.

Мирослав ДНІСТРЯНСЬКИЙ, доктор географічних наук, професор, для Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини