Державний чиновник – обрана каста безправних? | блог Володимира Клонцака

19:14 30 Вересня 2016

Державний чиновник – обрана каста безправних? | блог Володимира Клонцака

Фото: vestnik.in.ua

У мережі Інтернет є велика кількість відеозаписів, на яких державні службовці порушують закони, посилаючись на те, що вони «мають право…». Чи то «мають право» перевірити документи, чи то «мають право» вимагати вчинити певні дії, чи то право призначити нараду на 7 ранку чи на восьму вечора. Але виявляється, що під час виконання своїх службових обов’язків чиновники жодних прав… не мають! А лише обов’язки, які вони повинні виконувати в рамках своїх повноважень.

«Качати права» особливо полюбляли працівники колишньої міліції, проте і нові поліцейські також не уникнули цієї «хвороби». Проте, якщо уважно вчитатись у норми кодексів і законів, наше законодавство дає прямий посил державним службовцям – такі особи, як це не звучить парадоксально, фактично позбавлені прав. Висновок можна зробити з наступного.

Конституція України у статті 19 розрізняє свободу дій пересічної людини та державного службовця. Так людина (громадянин) користується загальноприйнятим в Європі принципом: «Дозволено все, що не заборонено законом». Саме такий принцип, на мою думку і відображає право.

Так, паралельно аналізуючи інші нормативно-правові акти, можна зробити висновок, що:

  • право завжди є у людини, незалежно від її соціального, політичного чи іншого становища;
  • у більшості випадків його виникнення та/або використання не залежить від будь-яких обставин;
  • людина вільна у виборі та використанні своїх прав;
  • воно може бути обмежене виключно у випадках, передбачених законом;
  • зловживання правами тягне цивільну відповідальність;
  • межею здійснення права однією особою є права та інтереси іншої особи.

А щодо державних службовців, то Конституція визначає свободу їх дій «лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Наріжним каменем діяльності державного службовця є те, що під час роботи він наділяється саме повноваженнями. І, на жаль, деколи такі особи забувають, що «повноваження    ̵ це не «права».

Розглянемо основні відмінності між вказаними вище поняттями, абстрагуючись від того, що риси «права» ми уже виділили:

  • повноваження є одночасно і можливістю, і обов’язком. Те, що може вчинити службовець, він також і прямо зобов’язаний вчинити;
  • особа може бути наділена вичерпним переліком повноважень виключно отримавши статус державного службовця;
  • виникнення можливості реалізації повноважень залежить від настання обставин, визначених законодавством;
  • службовець реалізує повноваження лише з підстав та в порядку, визначеному чинним законодавством;
  • зловживання повноваженнями тягне цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність тощо.

Проте і законодавець нерідко не розрізняє різниці між «правом» і «повноваженням». Наприклад, у статті 32 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що «поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів…». Якщо виходити з елементарної логіки, то словосполучення «має право» означає, що поліцейський має можливість як «вимагати в особи пред’явлення нею документів» (у випадках передбачених ст. 32), так і не перевіряти документи, навіть якщо наявними є обставини, передбачені цією ж статтею. Ось такий парадокс виходить!

Проте невикористання такого «права» суперечить як завданням та меті діяльності поліції, так і самій суті поліції, як правоохоронного органу. Тобто поліцейський за наявності в нього підстав, передбачених законом, не лише може, але й зобов’язаний реалізувати свої повноваження. Таким чином, словосполучення «має право», «може» і такі, що не несуть навантаження обов’язковості є недоречними щодо повноважень поліцейських та інших державних службовців, їх варто замінити на «уповноважений» і т.п.

Варто зауважити, що не потрібно з вказаного вище робити висновок, що державні службовці позбавлені або не мають прав. Службовець, який не знаходиться при виконанні свої службових обов’язків володіє таким ж обсягом прав, як і будь-яка інша людина, крім випадків визначених законом (наприклад, права на поширення інформації про службовця, захист службовцем честі та гідності тощо).

Більше того, знаходячись при виконанні, останні наділені трудовими правами перед колегами та керівництвом. Результатом вищевказаного має бути розуміння, що при виконанні покладених державою та законом службових обов’язків, права державного службовця заміщаються повноваженнями, які в більшості випадків мають значно ширший спектр можливостей порівняно з правами людини, але з іншого боку мають більш чіткі імперативні рамки та підлягають чіткому контролю.

Тому якщо чиновник «качає» свої права, ви можете його «добити» проханням здійснювати їх у вузьких рамках своїх повноважень. Зрозуміло, що державним службовцям важко міняти свій менталітет, оскільки традиційно вони належали до обраної касти тих, що працюють з державою і державним бюджетом. Але мусимо поволі ставити чиновників на місце, щоденно нагадуючи їм, що вони є найняті платниками податків прості виконавці волі Його Величності Громадянина.

Володимир Клонцак, правник,для Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини