Галина Янко: Мій прихід в управління СБУ викликав істерику

11:31 20 Серпня 2018

Галина Янко: Мій прихід в управління СБУ викликав істерику

Нашою співрозмовницею є Галина Янко – адвокат, голова Громадської ради при управлінні Служби безпеки у Львівській області, редакторка й ведуча телепрограм на телеканалі «Перший Західний». Розпитуємо про її діяльність на нелегкій громадській посаді та про те, як їй працюється з найбільш закритою структурою країни.

Громадська рада при регіональному управлінні СБУ веде діяльність уже фактично третій рік, адже нещодавно керівник управління видав наказ про продовження терміну повноважень ради. Як так сталося, що ви, жінка, змогли не тільки очолити доволі складну громадську інституцію при непростому і закритому правоохоронному органі, а й спонукати правоохоронців працювати на користь громади?

Скажу чесно, мене не дуже хотіли там бачити, і, припускаю, ніхто не думав, що я ще й очолю Громадську раду. Мій прихід в управління СБУ викликав істерику в багатьох працівників, які знали, що я не мовчатиму й говоритиму публічно, що відбувається не так, і піду до кінця, аби правду почули. Зрештою, гадаю, ви чули десь близько півтора року тому наші публічні заяви щодо небажання працювати з громадськістю і перешкоджання в нашій роботі одним із ключових працівників, який відповідав за цей напрям та інформування громадян про роботу управління.

З часом ми викрили певні корупційні схеми й небажання оприлюднювати імена тих осіб з цивільного сектору, яких начальник управління нагородив за якісь заслуги. Нас не почув попередній керівник, однак з приходом нового начальника управління ця особа покинула відповідну посаду. Нам відомо, що тепер вона заступила на роботу в аналітичний відділ, хоча ми вважаємо, що такі «цінні» кадри мають покинути службу назавжди.

Звичайно, без підтримки людей, які є зі мною у Громадській раді та й просто в житті, я навряд чи справилася б. Дякую всім за цей час.

Які звернення надходили до Громадської ради, з чим здебільшого працюєте?

Знаєте, у мене відчуття, що люди, які вже на межі, бо система їх довела до цього і в них опускаються руки, розглядають нас як рятівну соломинку, щоб їх почули. Окрім справ, що є в підслідності СБУ, нам доводиться працювати і в інших напрямах, адже, якщо відсилатимемо людей за нібито не нашою компетенцією, то хто ж тоді довірятиме нам, а відповідно і СБУ?

Ми займалися і зловживанням посадовців у різних сферах нашого життя, і корупційними злочинами, і розшуком безвісти зниклих хлопців на Сході нашої держави, і безпосередньо викриттям агентів, що працюють на країну-агресора. Море справ.

Що можемо, ми даємо до публічного ознайомлення громадськості, але, на жаль, не все можна оприлюднювати і не про все говорити. Довіра людей – це найцінніше, що може бути в нашій роботі. Без довіри не буде жодних позитивних змін. Прикро, що люди не довіряють правоохоронним органам, і я розумію чому. Ми жили в старій системі й очікували змін, а вони, на жаль, відбуваються дуже повільно і не завжди в правильному напрямку.

Громадська рада при УСБУ – це такий місток, який ми намагаємося збудувати між людьми, що шукають допомоги, і правоохоронним органом спеціального призначення.

Нещодавно ви брали участь як модератор дискусійної панелі громадсько-парламентської платформи щодо розмежування повноважень правоохоронних органів та реформування СБУ. Цей захід організувала міжнародна інституція, яка працює в Україні задля змін у правоохоронній системі, – Консультативна місія Європейського Союзу в Україні. Як давно ви співпрацюєте з нею?

З моменту відкриття офісу місії у Львові. Направду мені дуже приємно, що керівництво Консультативної місії тісно співпрацює з нами. Відверто кажучи, доволі неочікувано було отримати запрошення модерувати одну з панель заходу, де були всі перші особи і правоохоронних органів держави, і міжнародне співтовариство. В нашій роботі з Консультативною місією Євросоюзу є те, що ми говоримо правду про реформи, якою болючою вона не була б. Мабуть, це і стало нашим основним напрацюванням, бо зміни, на жаль, бачимо хіба що на словах.

З Консультативною місією Євросоюзу ми вперше зі Львова розпочали заходи щодо доброчесності працівників СБУ. Це, напевно, вперше спільні речі КМЕС, СБУ і Громадської ради були на офіційних сторінках ЄС.

А якими були найскладніші справи, що надходили до Громадської ради, в яких ви допомагали?

Львівський бронетанковий завод, щодо зловживань і першого директора, якому вже винесли вирок, і другого, підозру якому вже оголошено.

Пошук безвісти зниклих і полонених. Біль батьків і дружин, які шукають своїх синів, чоловіків. І байдужість посадовців щодо пошуку.

Незаконні вирубки лісів. Крик про допомогу батька хлопчика, який помер через халатність лікарів. Намагання «зам’яти» справу правоохоронцями і лікарями. Контрабанда під виглядом гуманітарних вантажів брендових речей благодійними фондами. Опір суддів, правоохоронців і митників. Зловживання посадовців та розкрадання у сфері опіки над дітьми і людьми з інвалідністю.

І ще багато різних справ, що потребують нашого втручання, все відразу й не опишеш.

Чи бачите, що ваша діяльність впливає якось на перебіг розслідування чи ухвалення рішень посадовцями?

Так, однозначно. Можу сказати, що в багатьох установах і правоохоронних органах нас чують. Прикро, що доводиться інколи достукуватися до посадовців через пресу, бо інакше вони не завжди відгукуються. Дякую і вам за це також. Але ми не здаємося.

Не в моїх правилах відмовляти, якщо людина довірила тобі свій біль і чекає на поміч. Проте не можу цього сказати про посадовців. Система робить їх черствими до чужої біди. Не всіх, звичайно, є багато хороших людей і серед держслужбовців, які моментально реагують на звернення.

Чи складно нині вам працювати з новим керівником регіонального СБУ?

Не можу сказати, що просто, але в багатьох речах є хороша взаємодія, нас чують і не тільки у Львові. Знаєте, я завжди казала у своїх публічних виступах одне: якщо ви, керівники, чутимете людей і дослухатиметеся до них, то матимете шанс працювати довго і вам тоді довірятимуть. Довіра – безцінна! Достатньо раз зрадити, і вам уже не повернути ні репутації, ні поваги, ні посади.

Фото зі сторінки Галини Янко у Facebook

Розмовляв Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news

Реклама:

Стрічка новин