Громадські активісти і волонтери в Україні | блог Павла Хоміва

11:51 30 Серпня 2016

Громадські активісти і волонтери в Україні | блог Павла Хоміва

З часів розпаду Союзу бажання приймати участь в житті громади, країни почало рости. Але пройшла ейфорія, стабілізувалась ситуація з владою і знову на роки застій. Час від часу активність громадян викликали штучно.

Особливо ця проблема загострилась в Україні після Революції Гідності. Під час цих подій в країні панував в основному хаос. У всіх процесах відбувався вплив окремих груп громадян. В світі посилилась пропаганда допомоги народу країни, яка повстала проти якогось там режиму. І потекли струмки матеріальної допомоги в Україну. Як буває в таких ситуаціях – якщо є гроші, то будуть ті, хто хоче бути біля них. Виникли і в нас такі групи зацікавлених, які стали займатися збором коштів, координацією цього процесу. Придумали назвати посередництво волонтерством. Дарма, що в світі всі рахували волонтерів, як громадян, що витрачають по 2-3 години свого часу на працю по професії переважно чи на допоміжних роботах у вільний від роботи час. У нас волонтерами стали називати людей, які весь свій вільний час стали приділяти таким, на перший погляд, святим справам, як допомога армії.

В той час, ейфорії і подавленості від війни, як в кого (будь-який член старих ГО і осередків партії може по чесному не на камеру це підтвердити), всі теперішні активістські групи і об’єднання , які виникали в той час, як гриби після дощу, днювали і ночували в офісах тих, хто мав старі зв’язки із закордоном і приймав активно, і у великій кількості передачі з Канади, США, ЄС. Всі новітні активісти і волонтери в одній особі на той час не мали сталих зв’язків із закордоном, бо вискочили на сцену як Парасюк із засідки, тому були зацікавлені у доступі до матеріальних ресурсів. Мудріші з них змогли використати частину грошей для росту своїх організацій, обжилися і приміщеннями, і сайтами, і програмами-додатками навіть. Посади в багатьох органах сприяли лідерам тих новітніх угрупувань добитись злиття функцій своїх організацій із державними в певних частинах, що суттєво піднесло їх роль в активному середовищі і затребуваності як посередників в розмовах і інтересах з тими органами.

Більш простіші і тупіші далі продовжували займатися волонтерством. Аж тепер ті, що залишались до останнього часу волонтерами, почали шукати шляхи стати в ряди мудріших і навіть почали створювати БФ. Але ж у випадку втрати джерел фінансування, зміною форми діяльності, тут нічого не виправиш – це ще раз доводить те, що вони все-таки виявились менш розумнішими за активістів. При тому дехто з них пішов навіть на те, що вийшов зі скринькою в центр міста, – з тою скринькою, яку самі засуджували. Після спаду активності військових дій потік матеріальної допомоги спав. Ось тоді чітко всі групи таких ділків побачили вигоду від того, що в свій час використовували ресурси на розвиток структури та інтернет-ресурсів. В силу певних процесів в державі, була затребуваність створити імітацію громадського контролю. Вірніше, такого контролю вимагали в дійсності, можливо, навіть кредитори і союзники (хоча не факт), але процес задумали як імітацію швидше. Виникла потреба влади в активних громадянах. Отоді ці структури, що виросли на матеріальних ресурсах волонтерства, знайшли нову свою нішу. Вони почали називатися активістами.

Ідіотизм такого буму на громадську активність дійшов до того, що в контролюючих органах, працівники яких, відповідно до КПК і інших законодавчих актів, мали мати гарантовану законну незалежність від навіть керівництва, почали також масово створювати якісь незрозумілі Ради з функціями і правами будь-якого громадянина, а поза очі – із можливістю вголос осуджувати будь-якого працівника цього органу, в разі виходу з під контролю керівництва, якого керівництво вже могло з чистою душею звільнити. Тобто, в їх випадку керівництво тупо знайшло важіль впливу на підлеглих. Нічого іншого такі Ради не дають. Писати їм – те саме, що писати прямо прокурору чи начальнику Поліції. По суті їм передали ту саму функцію українських волонтерів – посередництво і нову, для цієї братії, функцію «рєшал». Їх офіційно зробили посередниками у передачі письмових заяв і скарг до самого органу, але з чіткими можливостями допомогти керівництву тримати в руках працівників. Також і з’явилась можливість виражати прохання до керівників за певні особисті чи неособисті речі. Більше жодних інших функцій такі органи виконувати не можуть.

Що дуже знаково?  Розуміючи відсутність можливих впливів законних на слідчого чи прокурора Рад, в ці Ради особливо активно почали зголошуватись саме юристи чомусь, тобто люди відповідного матеріального становища, що говорить про цілком можливо реальні підозри у матеріальному (наголошу – можливо). Навіть недавно дехто вирішив, що може впливати настільки на процеси в місті і країні, що пішов далі і задумав створювати такі собі Кадрові Ради. Уявіть – громадськість на постійній основі втручається у оцінку професійності прокурорів чи слідчих, рекомендуючи, наприклад, звільнити когось, не маючи на це відповідних професійних сертифікатів чи повноважень хоча б на таку оцінку у відповідності із чинними Законами… Хоча, що таке Закони і юристи в нашій країні, і з нашими призначеннями на Олімпі?

Чому, і що таких занадто самовпевнених надихнуло на таку активність? Все просто – атестація поліцейських. Саме ця недолуга реформа, яка породила створення по суті виродка (нехай вибачають чесні працівники, бо вони самі це розуміють) з обрізаними повноваженнями, з працівниками, які готувались на протязі всього 3 місяців (як курси перукарів), з порушеними процесами всередині, з відсутністю належних критеріїв оцінки роботи і гіпернерозумним піаром. І для того, щоб убезпечити себе від подальшого гніву народу (якого вони точно знали – не уникнути) задумали залучити тих активних громадських лідерів (можна було б сказати активних ідіотів, якби не мотив, який говорить про чітку мету, а в ідіотів мети не може бути) більш глибше – вони захотіли включити їх в комісії з атестації поліцейських.

Я не буду затримуватись, бо тупість і непотрібність в цьому точно така сама, як вище описано, але дивно інше. В державі, де є давно запущений, прекрасний поки, як на диво в нашій країні, механізм ЗНО, створюють по принципу дії таку собі комісію, куди масово набирають заангажованих і матеріально навчених на волонтерстві активістів. Якщо хоче хтось створити належну комісію – то можна іти по принципу, який вже напрацьований і робить його більш ефективнішим, а не створює щось нове, викривлене і повністю неефективне. Як і передбачалось, ці процеси не дали результатів – 80% складу міліції перейшло в Поліцію ( по-іншому не могло бути і мови, тому активістів і залучали, і давали їм можливість, можливо, і заробляти, бо по-іншому – бунт самих міліціонерів). Ті, що перейшли, моментально зруйнували такий дорогий (матеріально) процес створення хоч якогось авторитету нового органу, і, як наслідок, Врадіївка – 2, а попереду з такими активістськими екзаменами кількість Врадіївок, цілком можливо, необмежена, на жаль. Але це на даний час не зупиняє нікого. На черзі атестації в прокуратурі, адміністрації, і, як підозрюю, все може піти по аналогії. Максимум губернатор, прокурор чи інший керівник продовжить термін перебування на посаді, що, в принципі, його особисто цілком задовільняє. Питання, чи задовольняють такі активісти народ і чи громадськість правдива хоче, щоб під іменем «громадськість» чинились дії, що, цілком можливо, іншими будуть оцінені як невиправдана розтрата державних коштів.

Не все тут може бути еталоном, це всього лиш мої скромні думки і погляди, що виникли від спостерігання за процесами. Описане не можна сприймати як клеймо на всіх активістів і волонтерів. Як завжди, є чесні і нечесні, брехливі і правдиві, як і всюди. Найголовнішими аргументами у дискусії є наявність результату, ефекту від існування кожної групи, а у випадку із державними органами можуть бути виключні критерії – відсутність претензій до роботи органів, при яких створюються чи працюють активісти. І скажу тим органам, що думають, що чогось доб’ються, залучаючи до роботи в таких Радах представників духовенства – це Ваша найбільша помилка.

Фото: versii.if.ua

Павло Хомів, для Leopolis.news

Останні новини