Олексій Кучеренко: Пеня за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг може стати чарівною паличкою для українців

16:03 15 Березня 2019

Олексій Кучеренко: Пеня за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг може стати чарівною паличкою для українців

Фото: kucherenko.info

Про відмову міських рад від права власності на будинки, про наслідки монетизації субсидій та введення пені за протерміновану оплату послуг, а також про схеми, які діють на енергоринку України і способи їхньої ліквідації Leopolis.news поговорив з довіреною особою Юлії Тимошенко, екс-міністром з питань житлово-комунального господарства, головою Спілки власників житла України Олексієм Кучеренком.

Нині в Україні міські ради масово відмовляються від права власності на будинки. Які наслідки матиме ця реформа? Як бути простому українцеві, який узагалі не розуміє, що відбувається?

Усі, хто компетентний у цій сфері, розуміють, що в парламенті наприймали закони, які не працюють і не працюватимуть ніколи. Уже майбутня влада їх рихтуватиме, бо я переконаний, що жодні закони, які ухвалила теперішня влада, не працюють.

Про передачу будинків в управління скажу одне: є і буде багато скандалів. Та й не масова ця передача. Були спроби встигнути передавати за старими нормами закону 417-го в управління на конкурсах муніципалітети. У Запоріжжі фактично все місто віддали на управління чотирьом компаніям, в Енергодарі, Кременчуку, Маріуполі. У Миколаєві віддали півміста, але там нині дуже сильний скандал. Вони зробили це рік тому, використавши норму закону, яку заклала абсолютно помилкова, на мою думку, пані Бабак. Те, що пані Бабак дозволила без згоди мешканців віддавати будинки в управління муніципалітетам, має негативні наслідки, беруся стверджувати. Щоправда, тепер цієї норми немає, але й нових конкурсів нема. Є кілька випадків, наприклад у Києві, коли мешканці передають будинок в управління приватним компаніям через збори і протокол, але це радше виняток, аніж правило.

Вважаю, що неправильно й аморально, коли муніципалітети відстороняються від управління будинками, не зробивши там реконструкції чи капітальних ремонтів, технічної інвентаризації тощо. Це видається спробою перекласти на мешканців та потенційних управителів проблеми, які є в житловому фонді. А проблем є багато.

На мою думку, це все треба буде ретельно обдумувати і рихтувати, бо реформа не запрацювала.

Субсидії готівкою – це добре чи погано?

Монетизація субсидій – це добре, вона працює у світі. Але вона працює в державах, де субсидій дійсно потребує 2-3% населення, які бідні, яких можна перевірити. Це є суспільний консенсус, коли 98% допомагають 2% людей, які цього справді потребують. У нашій державі це перетворилося на піар-акцію, яка матиме низку негативних наслідків. По-перше, це є політичне рішення, що має на меті задурити виборців. Листи з повідомленнями  про впровадження монетизації розпочинаються зі слів «На виконання доручення Президента України…». Але головна біда буде в тому, що частина з чотирьох мільйонів господарів домівок, яким хочуть роздати 6 мільярдів гривень, ці гроші не витратять на оплату комунальних послуг.  ¾ із цих 4 мільйонів – це пенсіонери, частина з них не дуже розуміється на тонкощах соціальних виплат. Вони отримають через Пенсійний фонд кошти, подумають, що це якась доплата до пенсії, а не субсидія, побіжать купувати ліки, їжу. Люди не розуміють того, що їм надіслали субсидію, а через місяць отримають квитанції з боргами.

Ба більше, ніхто не вкладатиме грошей в енергозбереження, як це декларують «реформатори», бо наші люди цього не вміють. Бо хто, отримавши півтори тисячі гривень, заплатить тисячу за комуналку, а решту 500 грн вкладе в утеплення будинку?

Та й Президент теж плутає поняття енергоефективності та прикручування вентилів. З такою логікою людям можна сказати, щоб сиділи при п’яти градусах у квартирі, адже так вони зможуть зекономити гроші. Вони заганяють громадян у таке становище, яке називається енергетична бідність. Отож називати монетизацію в нашому випадку проривом можуть лише люди, далекі від реалій, які нам допомагають робити реформи десь із-за океану або живуть в Україні в палатах й абсолютно не розуміють, як живе селянин.

Це наразі моя гіпотеза, а за місяць-два ми побачимо реалії. Мій прогноз такий: наприкінці опалювального сезону борги зростуть шаленими темпами, вони сягатимуть 80 млрд грн. І наступній владі буде завдання розгрібати цю проблему.

Люди матимуть борги, а з травня почне діяти норма про пеню на заборгованість.

Пеня не стосуватиметься старих боргів, а лише тих, які виникнуть після 1 травня. Пенею не треба лякати, бо вона може стати чарівною паличкою, якщо в нас працюватиме правозахисна система й суди. Вони хотіли, щоб пеня стала батогом, а вона може стати чарівною паличкою.

У законі пеню визначають у розмірі 0,01% за день протермінування платежу – це 3,65% річних. Скажіть, будь ласка, коли вас прокредитували послугою, якою ви не дуже задоволені під 3,65% річних, чи це дуже зле? Інфляція цей кредит з’їсть за рік. По-друге, почнуться такі нюанси, що люди вчитимуться соціальної грамотності. Хай ще постачальник послуг їм доведе, що правильно нарахував це тепло. До прикладу, я виграв суд у Кличка й поскасовував його тарифи. Я приїхав до Львова, щоб вчити людей, якщо вони захочуть, впливати на владу, мати певні аргументи, щоб перестати слухати односторонній потік від мерів.

У мене, наприклад, дуже багато претензій до мого голови міста – Кличка. Я його вважаю ну дуже невдалим міським головою. Я почав із того, що скасував його розпорядження, його тарифи на утримання будинків та прибудинкових територій. Це потрібно для того, аби розпочати з мерією та муніципалітетами серйозну розмову.

Якщо повернутися до пені, то не бачу тут великих ризиків. Розглядайте це як кредит. Й одночасно треба вчитися виставляти комунальникам зустрічні вимоги за неякісну послугу з надання тепла, за неприбране подвір’я.

Але ж люди бояться це робити. Чи не вміють…

Люди бояться шалено, бо їх залякали платіжками: субсидіанти бояться, що їх позбавлять виплат, а решта остерігається, що їм щось нарахують. Треба створювати прецеденти! Я звертаюся до всіх правозахисників України: допомагайте людям! Десять прецедентів по місту – і побачите, як міський голова з вами розмовлятиме.

Нам треба забезпечити якість послуг, прозорість тарифоутворення і конкурентне середовище. А з цими речами в нас дуже погано в країні.

Нині, на жаль, наші законотворці, які належать до однієї політичної сили, усі закони ухвалили в інтересах комунальних та енергетичних монополій. Презумпція вини споживача – ось головний принцип, який закладено в цей закон. Друге – принцип колективної відповідальності, коли можна відключити весь будинок, якщо в ньому є борг, навіть коли більшість людей там вчасно оплачує послуги.

А ще обов’язково потрібно відновлювати арбітра у вигляді Державної житлово-комунальної інспекції, яка мала б захищати споживача. «Реформатори» кажуть: «Ви не задоволені комунальниками? Пишіть комунальникам скаргу на комунальників». А коли комунальники вас посилають, пані Альона Валеріївна каже йти до суду. Я дуже хочу побачити, як мільйони людей підуть судитися з комунальниками. А сама Альона Валеріївна судиться? Тому насамперед треба відновлювати захист споживача, гарантії для нього, дотримання державних стандартів якості цих послуг, а вже після цього говоритимемо про решту. Нині в реформах є суттєва перевага на користь монополіста.

Складовою частиною тарифу є ціна на газ. Як її формують в Україні?

Усі ми знаємо про схему для теплової генерації «Роттердам+». У цій схемі не беруть до уваги, що вугілля українське і його собівартість потрібно розраховувати за нашим тарифом. Вони вирішили визначати вартість вугілля за тарифами світового ринку, наче його куплено в порту Роттердама.

Така сама ситуація на ринку газу: ціну на українське блакитне паливо визначають, ніби його купили на німецькій біржі, і не важливо, що його добувають у нас, воно погано горить. Так вирішив Гройсман два роки і дев’ять місяців тому. Але через два роки і вісім місяців Юлія Тимошенко і її юридична команда виграли суд у Гройсмана щодо скасування цієї постанови. Він оголосив, що піде в апеляцію, але ми доведемо цей процес до кінця, щоб повністю зламати формульний підхід. Закони України кажуть: або ринок, якого в нас нема і не буде найближчим часом, або економічно обґрунтована ціна. Ця ціна має базуватися на не якійсь формулі прив’язки до імпортного паритету, а на конкретних фінансово-економічних розрахунках. Ми в команді порахували, що реальна ціна на газ в Україні – 3,55 грн за куб. м. Вона покриває всі витрати за видобування, на облгази та інші структури. Я особисто вважаю, що ціна має бути 4 гривні, щоб облгази могли утримувати мережі, ставити лічильники. Але вони мають запрацювати на людей, бо нині їх примушують грабувати громадян. НАК «Нафтогаз» та Національна комісія заганяють облгази в борги, бо їм тримають низький тариф, а облгази йдуть відбивати свої гроші в найслабкішої ланки – в населення.

Є ще один нюанс: правозахисники стверджують, що люди отримають право завдяки рішенню суду на компенсацію збитків.

Пане Олексію, з’явилась інформація, що Ахметов продає струм в Угорщину вдвічі дешевше, ніж українському споживачеві. Як це пояснити?

Якщо простими словами, то модель енергоринку України – це такий котел, куди скидають атомну електроенергію за низькою ціною (умовно 0,4 грн за кіловат-годину), Ахметов скидає туди теплову енергію зі свого вугілля за високою ціною (останній продаж відбувся приблизно за 2,1 грн), а ще туди потрапляє маленька частка гідро- та зеленої енергії. Атомної енергії в цьому пулі є приблизно 55%, ахметівської – 35%, решта – альтернативна. Це все міксують і виводять середню. Ахметов, як відомо, сидить на експорті електроенергії. Він продає на ринок по 2,1 грн з вугілля, а купує розмішану з державною атомною за, умовно, 1,2-1,4 грн. У підсумку він нам продає по 2 грн, а за кордон – дешевшу. Тому в Угорщині нині гуртова ціна є нижчою, ніж в Україні. Так само і в Польщі.

І головне – Ахметов сам ніколи не провернув би цю схему без найвищої посадової особи держави, бо тут залучено своєю бездіяльністю Антимонопольний комітет України та Національну комісію з регулювання. Тож Ахметов має абсолютно конкретного бізнес-партнера – Петра Порошенка. Тому, коли Петро Олексійович та його команда нині хваляться, що перерахували півтора мільярда гривень в АТО, то мене це не дивує. Поясню. Схема «Роттердам+», за підрахунками, приносить двом партнерам 25 млрд грн щороку. Вони мають з чого віддавати. Могли б і більше. Це ж усі люди з України скинулися, бо ціна на електроенергію є в усьому, а Порошенко віддав на армію.

На вашу думку, скраплений газ може бути порятунком для України?

А чому немає терміналу на кордоні з Польщею? Будівництво з українського боку провалено, і з цього я роблю висновок, що їм краще з Росії тягнути. Виробництво скрапленого газу в Україні скоротилося вдвічі. А видобуває його «Укргазвидобування» на своїх потужностях. Вони скоротили виробництво вдвічі й відкрили нішу для Росії. Ось вам зрада. Тут теж схема. У ЗМІ дуже часто в цій схемі згадують прізвище Медведчука. І запевняю вас, що без участі найвищої посадової особи це неможливо, бо там обов’язково десь сидить СБУ.

У нашій країні Національна комісія має статус правової?

Ми вважаємо, що ні. Півтора року тому пані Тимошенко разом із 46 депутатами внесла подання в Конституційний суд. Однак уся сфера тарифного регулювання в нашій країні є напівлегітимною, тому можу сказати одне: не вірте, коли кажуть, що Президент не впливає на тарифи. Він через Національну комісію повністю їх контролює. Уряд, дійсно, впливає менше. Він затвердив ціну на газ, але це було за вказівкою глави держави й домовленостями з МВФ. Тому Гройсман тепер намагається рипатися, але в цьому зацікавлені Президент, Коболєв, наші кредитори і ми стаємо заручниками. Тому, коли Тимошенко каже, що як Президент відкрутить це назад, а їй дошкуляють, що Президент не має на це повноважень, вона каже правду. Бо глава держави може впливати на тарифи.

А як ви оціните заяву депутата Бондаря про зарплату керівництва «Нафтогазу»?

Так це не просто заява, а відкрита інформація. В уряд потрапив проект фінансового плану НАК «Нафтогаз», де для Коболєва вони передбачили 342 млн грн на рік. У цьому фінансовому плані середня місячна зарплата для працівників «Нафтогазу» становить 191 тисячу гривень. Тобто працівниця, яка носить туди-назад папірці, отримає 191 тисячу гривень. В облгазах зарплата 6 тисяч гривень. Ці люди звільняються, їдуть у Польщу і далі, а згодом на мережах будуть вибухи та проблеми, бо нема кому працювати.

Пане Олексію, як вирішують проблему поводження з відходами? Після подій кількарічної давності у Львові про відсутність полігонів для захоронення сміття та заводів для його переробки говорили всі. Тепер на Львівщині про це згадують рідко, а як на рівні Києва?

Ніяк не вирішують. Усе віддано на відкуп комусь. Візьмімо Львівщину: пан міський голова каже, що зробив би полігон, але землі не дають, а земля належить області, тобто нею розпоряджаються обласна рада й облдержадміністрація.

Немає політичної волі вирішувати проблему зі сміттям, бо це є дуже великий, сталий потік неврахованої готівки.

Розмовляли Андрій БОЛКУН, Леся БУРБАН, Leopolis.news

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Реклама

Стрічка новин