Віталій Дяків: Радянська система буде, доки молодь не стане за кермо на всіх рівнях

10:33 3 Червня 2017

Віталій Дяків: Радянська система буде, доки молодь не стане за кермо на всіх рівнях

Його звати Віталій Дяків, він хоче змінити Україну і для цього у 21 рік став наймолодшим сільським головою в нашій державі. На посаді йому вдалося попрацювати лише трохи більше ніж рік, однак молодий чоловік переконаний, що зламати систему «совка» зможуть лише люди нового покоління. Кореспондент Leopolis.news поцікавилася у Віталія, як насправді сприймають молодь в українській політиці.

Від студента до війта

Віталій Дяків вчиться на політолога у Франковому університеті, скоро стане магістром. Очевидно, він з тих студентів, які полюбляють практику, бо раптом вирішив відмовитися від безтурботних спудейських буднів та балотувався на посаду голову сільської ради в рідному селі Давидові, що межує зі Львовом. Тоді, 2015 року, Давидів став відомим саме завдяки Дяківу. В газетах та Інтернеті його називали юним Наполеоном, бо його вік у місцевому самоврядуванні був прецедентом. Тим паче керувати взявся майже семитисячною громадою.

«Після Революції всі ми жили надією, що от-от у країні все докорінно зміниться. Та пройшов 2014-й, почався 2015 рік, але ні в державі, ні в моєму селі не відбувалося відчутних змін», – згадує Віталій Дяків.

Тоді й вирішив, що варто діяти самому.

Спочатку досліджував місцеве самоврядування, створював Клуб громадського діалогу, потім разом з однодумцями впровадив програму підтримки воїнів АТО. Їх у Давидові чимало, і допомоги вони потребували різної.

«Уже тоді я розумів, що мої ініціативи місцева влада сприймає неохоче», – пригадує Віталій.

Переломним моментом стало літо 2015 року, коли хлопець відмовився від ідеї їхати на навчання за кордон.

«Я вирішив залишитися в Україні й піти на вибори, стати режисером свого села… Для початку хоча б його», – розповідає Дяків.

Ідею студента знайомі не схвалювали, навіть рідні просили задуматися про майбутнє.

«Та я трохи впертий. Якщо вже щось вирішив, то рішення свого не зміню. Вони це знали, тому змирились. А мені тоді був 21», – усміхається Віталій.

«Називали «малим» і поцупили трактор»

Виборчі перегони виявилися не такими складними, якщо порівнювати з початком роботи.

«Перші дні були найскладнішими. Мабуть, у будь-якому колективі так є», – згадує Дяків.

Віталій каже, що прекрасно розумів: більшість співробітників старші від нього удвічі, тому сприймали нового керівника по-різному.

«Відразу після виборів в одного працівника сільської ради взяли інтерв’ю. Він зізнався журналістам, що йому шкода, що до влади прийшов «малий», а не «господар», тобто попередній голова, який тут працював 9 років», –розповідає Віталій.

Дяків упереджень до цього працівника не мав, однак намагався довести, що «малий» може бути не гіршим господарем.

«Дуже мене тішили такі моменти, коли люди, які в мені сумнівалися, стали моїми союзниками, визнали свої помилки», – зазначає він.

Мені ж цікаво, чи ставили палиці в колеса, бо молодий сільський голова вирішив іноді плисти проти течії.

«Я відчував підтримку громади – це було найважливіше. Завжди буде хтось незадоволений, але якщо за тебе люди, то можна сміливо рухатися вперед», – переконаний він. Віталій каже, що про нього не лише небилиці в Інтернеті поширювали, а навіть комунальний трактор викрали й заховали.

«Та було всяко. Але взагалі не шкодую, що пішов на такий крок. Навіть задоволення від роботи почав отримувати, бо знати, що в тебе повірили люди, дуже багато означає. І допомагає в роботі», – наголошує Віталій.

Тож Дяків заплющував очі на «підколки» старших і робив свою справу.

«Це неймовірне відчуття, коли ти хочеш щось зробити, робиш, а потім бачиш результат своєї роботи», – згадує він.

І хоч на останніх виборах, коли в Давидові вже створили об’єднану територіальну громаду, йому не вдалося здобути більшість голосів, Віталій задоволений своєю роботою.

«Більшість із мого села все одно проголосувала за мою кандидатуру, значить їхню довіру я виправдав. Може, інші села не були готові до таких радикальних змін у політиці. Мої односельчани у 2015-му році були трохи прогресивніші в цьому плані», – припускає Дяків.

Помилятися не страшно

Запитую Віталія, чи правда, що Україну може змінити нове покоління. Він знає, бо пробував це робити.

«Я працював у старій системі. Системі, яка виникла ще в часи СРСР і за роки незалежності лише трохи трансформувалась або обгортку змінила. Ця система буде доти, доки молоді люди не стануть за кермо на всіх рівнях. І то не 50% молодих, решту старих, а всі. Інакше новим доведеться іти на поступки тим динозаврам. Нам треба жити по-новому, а не лише декларувати це», – переконаний Віталій.

За його словами, молоді люди навіть робитимуть помилки, але це не страшно. «Знаєте, як казав Вацлав Гавел? Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу», – наголошує Дяків.

Він насправді вважає: що скоріше його однолітки візьмуть владу в руки, то швидше Україною можна буде пишатися.

«Чи хочемо ми, чи хоче український народ ще 25 років чекати на диво від тих, хто в нього давно не вірить, а лише бачить вигоду? Чи, може, ми ризикнемо? Питання для дискусії», – підсумовує Віталій Дяків.

Тетяна ДЗЯМА, для Leopolis.news

Останні новини