Ні майбутнього, ні надії | Блог Ігоря Гулика

10:23 7 Вересня 2016

Ні майбутнього, ні надії | Блог Ігоря Гулика

Минулого тижня Путін згадав про Львів. Може, й не хотів би згадувати всує бандерівське кубло, але спровокували безпардонні журналісти.

У принципі, вони, – а конкретніше – кореспондент Bloomberg, – не могли, звісно, оминути запитання про територіальні апетити царя імперської Росії. Ба більше, – і це, мабуть, головне, – чудово знають, що Путін зациклений на минулому, що він має за ікону філософа-білоемігранта Івана Ільїна, що ідеї цього ініціатора потворного симбіозу націонал-соціалізму Адольфа Гітлера і російської «білої» діаспори стали підвалинами внутрішньої та зовнішньої політики сучасної Московії.

Не будемо говорити про особливий цинізм розумувань ВВП про «незмінність кордонів» повоєнної Європи. Людина, яка першою брутально та нахабно взялася ревізувати «Ялту» і, судячи з усього, шантажує Захід потребою «Ялти-2», береться щось просторікувати про європейську конструкцію миру?

Політик, що розповідає про «польський Львів», рівно ж – про… «російський Калінінград», і, у, принципі, не приховує можливості обговорення обміну територіями через відверто корупційну складову (йдеться про Курили і Китай (за ящик морозива для Сі Цзіньпіна?:)), а також, у перспективі – Курили і Японію).

Біда – не у географічному кретинізмі пана Путіна, біда – саме у його світоглядних засадах, якомусь божевільному міксі месіанства, фашизму, сталінізму тощо. Біда у тому, що правитель Росії перетворився у «полковника, якому ніхто не пише» головно тому, що через власне сприйняття є самітником і відлюдником у колі сучасних лідерів країн світу.

Ніхто, окрім Путіна, не є настільки зацикленим на минулому. Більшість говорять про нинішнє, а, переважно, – про майбутнє. Більшість взяла за правило настанову довголітнього лідера Ізраїлю Шимона Переса: «Не пробуйте полагодити проблеми минулого, я не знаю, чи можливо таке взагалі. Минуле назагал не відіграє жодної ролі. Просто вивчіть його, аби не повторювати старих помилок. У минулому немає ні майбутнього, ні надії».

Минуле для Путіна – це не просто спосіб уникнути розмови про сьогоднішню реальність, не просто інструмент для гри на найпотаємніших струнах російсько-совкової душі, не просто лекала, за якими він хотів би кроїти «велич імперії». Минуле для ВВП – це взірець «здорового національно-патріотичного почуття», аргумента гуру нинішнього кремлівського господаря Івана Ільїна на користь фашизму. 1948 (зауважте – 1948-го!) року він написав, зокрема таке: «Фашизм був правим, позаяк шукав справедливих соціально-політичних реформ… Урешті, фашизм був правий, позаяк виходив із здорового національно-патріотичного почуття, без якого жоден народ не може ні утвердити своє існування, ні створити свою культуру».

Я вже писав колись про схильність Путіна до розмаїтих нумерологічних практик, його підсвідоме (?) бажання прив’язувати real politic до сумнівних або одіозних дат, роковин, персоналій. Його згадка про «польський Львів» цілком зрозуміла у контексті того, чим живе зараз варшавський політикум, особливо, коли мова про українсько-польські стосунки. Однак цього разу Путін потрапив у власноруч сконструйовану і вміло замасковану пастку.

Його сентенції про перегляд кордонів і доволі неоковирний реверанс до польських радикалів на кшталт не надто адекватного ксьондза Тадеуша Ісакевича-Залеського дивним чином збіглися у часі із гучною заявою міністра оборони РП Антоні Мацаревіча про причетність Москви до «Катині-2». Якщо поляки й справді, як те обіцяно, вже в жовтні оприлюднять достеменні матеріали про акт російського державного тероризму під Смоленськом у 2010 році, якщо з цих матеріалів буде очевидно, що Кремль вмитий кров’ю президента Качинського і 95 тогочасних польських урядовців, то світ укотре переконається: Путін (попри його інтелектуальні ігри на Валдаї, в Ізборському клубі, з кореспондентом Bloomberg etc.) – банальний бандит і убивця, у якого «ні  майбутнього, ні надії».

На фото: вхідна інсталяція Талліннського музею окупацій. Ілюстрація: en.wikipedia.org

Ігор Гулик, для Leopolis.news

Останні новини