Олег Соскін: Тимошенко думає, що йде в Президенти, а вона прямує до прірви

09:10 23 Серпня 2018

Олег Соскін: Тимошенко думає, що йде в Президенти, а вона прямує до прірви

 Нашим співрозмовником є відомий в Україні політичний експерт, директор Інституту трансформації суспільства, професор Національної академії управління Олег Соскін. Розмовляємо з ним про політичну ситуацію в Україні, майбутню президентську виборчу кампанію, шанси кандидатів на перемогу, можливі союзи між ними та хто з олігархів стоїть за претендентами на президентську булаву.

Як завжди, розмірковування пана Соскіна вражають своєю контроверсійністю, що ґрунтується на глибокому знанні всіх таємних нюансів української політичної кухні. Його висновки вражають, з ними можна не погоджуватися, але не чути їх не можна. Виборці повинні мати повну об’єктивну картину про тих, кого вони через кілька місяців обиратимуть на посаду глави Української Держави.

Олеже Ігоровичу, до початку кампанії з виборів Президента України залишилося 130 днів – вона офіційно стартує 30 грудня цього року. Але фактично в країні вже почалося формування штабів та відомі основні учасники президентських перегонів. Після Дня Незалежності можна говорити про реальний старт виборчої кампанії. Хоча в багатьох державах такі кампанії розпочинаються і за рік до виборів. В Україні фаворитів уже визначено. Чи можливі якісь сюрпризи?

Уже можемо говорити, що кампанія буде нестандартною. Хоча різні соціологічні служби вже роблять рейтинги, але це наразі замальовки. Кампанія подібна на веломарафон. Вона не буде цілісною. Тут будуть свої етапи гонки, різні стадії, ривки, затишшя, перегрупування сил, зміна векторів. Буде рваний темп кампанії.

Особливістю минулих виборчих перегонів був чіткий поділ на кандидата-державника й комуніста, на патріота та бандита, рятівника нації та популіста. Але нині в країні немає серйозних кандидатів, які були б проти самої української державності.

Чому ж, не зовсім. Ми маємо «Опозиційний блок», групу Бойка. Я дотримуюся думки, що вони не є патріотичною, проукраїнською силою, все-таки це проросійська сила. Хоча тут також є одна серйозна річ. Бо Бойко не є один. Він завжди входив у групу людей, де були Кличко, Фірташ, Хорошковський, Наливайченко.

А яким боком там Наливайченко? От нещодавно його запросив у свою партію Вадим Рабинович.

Він завжди був з УДАРом та Фірташем. А Рабинович – це провокатор. Якщо ми поглянемо на його біографію, то все його життя – це провокація. Тюрма, афери, імітування божевільного.

Та це давні історії. Виборці про них не знають. Кожен кандидат має якісь скелети в шафі.

Знають. Файли не горять! У цьому й особливість цих виборів, що з шаф дістануть усю брудну білизну. І це буде переживання кандидатами всіх своїх гріхів по-новому. Кампанія буде чорною, дуже брутальною, однозначно не на позитиві. Одні кандидати з часом об’єднуватимуться з іншими проти третіх. «Дружитимуть» для знищення спільних конкурентів. І тому Рабинович не має жодних шансів виграти вибори, бо він працює на полі конкурента, тобто в «Опозиційного блоку», який репрезентує Бойко. А не забуваймо, що за Бойком стоїть Льовочкін.

Це величезна група грошей, ресурсів. Вони гратимуть надзвичайно потужно і системно. Цікаво, під кого «гратиме» Бойко. Зрозуміло, що він не лягатиме під групу Януковича. Але за Фірташем стоїть Сємьон Магілєвіч. Так завжди було. А Магілєвіч – це менеджер Путіна, який відповідає за простір України. Саме Путін вивів його з-під удару, коли було проведено цю фантастичну спецоперацію, після якої Магілєвіч перейшов на прізвище дружини – Шнайдер. Після цього американські спецслужби зняли його з розшуку. Це була така собі сакральна спецоперація. Тут було задіяно величезні ресурси.

Бойко не має шансів виграти. Але виходить так, що Рабинович зі своїм «За життя» чи «Ле хайм», як ще кажуть, також не переможе. У Рабиновича дуже складна ситуація. По-перше, проблеми з біографією. А по-друге, він має ізраїльське громадянство.

Але він має канал, який дозволяє йому піаритися.

Тому можуть висунути і Мураєва. Це гарний і розумний «мальчік-спальчік». У нього можна вкладати, але вони розуміють, що виграти він не може. Але ж усі грають з прицілом на парламентські вибори однозначно. Тому і Рабинович, і Мураєв, і Медведчук, який уже з ними, гратимуть на парламентські вибори. Медведчук буде змушений грати проти Бойка.

Але ж Віктор Медведчук ще більш пропутінський, аніж Бойко.

Звичайно, ну і що з того. Коли були минулі вибори, то Путін ставив на Тимошенко, а Медвєдєв – на Порошенка. Завжди так. Росіяни ніколи в один кошик усі яйця не кладуть. Вони завжди грають у кілька партій.

У багатьох країнах Європи чи Америки здебільшого є два головні кандидати на президентських виборах. А в нас їх навіть більше ніж три – аж п’ять. Що скажете на це?

Розгляньмо за чергою шанси всіх. На відверто проросійському фланзі є дві групи: Бойка-Льовочкіна та Рабиновича-Медведчука. Бойко з «Опозиційним блоком» може мати 8-9% голосів, а Мураєв із «За життя» – 6-7 %. У них одне електоральне поле, але різна географія.

Але ж на вибори піде й Богословська.

Ну, це смішно: йде, щоб бабусю не забули. Це – як Іво Бобул, такого рівня.

А хто правіше від «Опоблоку» та «За життя»?

Тут треба говорити про Ляшка. Але зрозуміло, що він людина Ахметова.

Це ж не таємниця.

Річ не в таємниці, а в ресурсі. Це ресурс, який Ахметов завів у партію Ляшка, розставивши там своїх менеджерів. Ляшко за такої фінансової підтримки може своїх 10% зібрати. Причому це вигідно Порошенкові, бо Ляшко забирає голоси в Тимошенко. Порошенко розуміє, що вже одного туру не буде, тому Ляшко йому надзвичайно вигідний. Тим паче, що Ахметов – це партнер Порошенка в усіх великих бізнесах. Електорат Ляшка в провінції, у невеликих містах, причому по всій Україні. Особливо на Чернігівщині.

Скільки там тієї Чернігівщини.

На цих виборах переможними можуть бути і кілька десятків тисяч голосів. Тим паче, мета Порошенка – не пустити Тимошенко в друге коло. Тому Ляшко повинен за будь-яку ціну розірвати її електорат. Вона Порошенкові в другому турі не потрібна. Тимошенко його поб’є у другому колі. Порошенко не може виграти вибори в Тимошенко. І програти він також їй не може, бо буде ще гірше.

Це для нього патова ситуація.

Гірше, ніж патова. Але він може програти іншому. Головне – не пустити Тимошенко в другий тур. Він же також грає з прицілом на майбутні парламентські вибори. Бо якщо він з Юлею Тимошенко виходить у другий тур, то вона в нього виграє. А для нього це крах. Бо під Юлію Володимирівну відразу трансформується нова парламентська більшість. Вона «закатає» Порошенка і його друзів в асфальт.

Що ж, політична місія Ляшка зрозуміла. А що Гриценко?

Він поволі здувається. Гриценко не вміє бігати на довгі дистанції. І він нецікавий. Він, як жуйка, немає в ньому драйву. Та й він перебуває під контролем своєї дружини, Гриценко – підкаблучник.

Це хіба найгірший варіант?!

Та річ не в тім. Це просто нецікаво. Країна веде війну за своє буття зі своїм вічним, природним, генетичним, цивілізаційним ворогом. І тут Гриценко нам не товариш. Він не дає нам перемоги. Нам потрібен Президент, з яким можемо здобути цивілізаційну перемогу. Радше за все, на пізнішому етапі виборчої кампанії Гриценко захоче «примазатися» до Вакарчука. Але для чого він Вакарчукові?

Тоді Садовий? Він сповідує християнські, родинні цінності, має величезний бізнесовий та управлінський досвід.

Ми бачимо, що він розпочав гру. Але веде її, як завжди, підкилимно. Їздить по країні, спілкується з мерами, робить рекогносцировку, кидає інформаційні камінчики і спостерігає за реакцією. Він нікуди не поспішає. У нього все-таки добра стартова позиція. Садовий – один з найвідоміших та успішних лідерів самоврядування в країні. І він відіграє величезну роль у моделях мерів, цікавий для міських голів, з ним кожен вестиме переговори, бо той може створити їм певні умови, надати політичний плацдарм у Львові. Садовий допомагає мерам багатьох міст вивести їхні бізнеси на європейський кордон. Він виводить міські групи зі Сходу, з Центру сюди, на авангард.

Але це багатьом не подобається. Особливо виконавчій владі.

Так, особливо президентській вертикалі. Але це подобається іншим міським головам, бо він формує їм джерела, комунікаційні канали.

Не всі міські голови є прихильниками Садового.

Не всі. Але кожен ненавидить виконавчу владу. Тому наразі кожен мер вичікує і спостерігає.

Це проблема більшості кандидатів у Президенти, що вони або не мають своєї команди, або не оприлюднюють її.

Проблем з командою не матиме Ляшко. Його доповнять менеджерами Ахметова. До речі, Садового можуть підсилити працівники мерій, вони з часом також можуть увійти в його команду. За ним можуть піти лідери об’єднаних громад.

Садовий теж розуміє, що не переможе. Але він теж грає на майбутнє «Самопомочі». Мер Львова представляє таку центристську, ліберально-демократичну силу.

До речі, вперше на президентських виборах не буде представників комуністів та соціалістів. Це надзвичайно серйозно для України. Саме соціалісти та комуністи згубили Українську народну республіки. А тепер їх уже не буде. Той же «Опоблок» – це буржуазія. Нехай компрадорська, але все одно. Також не буде груп Януковича-Азарова. Не буде фактично відкритої промосковської колони. Так, буде прихована, завуальована, але явної не буде.

Ми якось із вами випустили правий фланг українського політикуму: Тягнибок, Білецький…

Білецький піде однозначно. Він не має інших варіантів. Але Білецький може піти з Ляшком, опинившись під патронатом Ахметова.

А як же задекларована коаліція «Свободи», «Правого сектору» та «Нацкорпусу»?

Це все міражі! Вони подібні до «За життя», яка є віртуальною партією «NewsOne». Але реально треба говорити, що Білецький має структури, своєрідні парамілітарні групи, які можна успішно використовувати під час виборчої кампанії. Та й «Свобода» може піти з Ахметовим.

Ви ще скажіть, що «Свобода» під Банковою лежить!

Ну, а під ким? Порошенко з ким? З Ахметовим! Вони ж не будуть явно «лежати», а через іншу політичну прокладку. Той же Білецький явно підсилює Ляшка. І це вигідно Білецькому. Але це насамперед на руку Ахметову та Банковій з Порошенком.

Але ж Білецького пов’язують з Аваковим.

Уже ні. Він у сфері інтересів Ахметова. «Азов» же виконував охоронні функції для підприємств олігарха. На мою думку, Білецький уже не з Аваковим. І взагалі виникає запитання: а де ж Аваков? А він не визначився, він у пошуку, бо боїться помилитися. Аваков розуміє, що сьогоднішній політичний ландшафт в Україні кардинально зміниться після березня. Він усвідомлює, що «Народного фронту» не буде. Як і Яценюка.

Аваков не піде в президенти?

Ні, бо це однозначно для нього буде політична смерть. Він своє вже відіграв, він «кінчений». У нього немає шансів, як і в старшого Кличка, що б вони не витворяли. Так, вони щось там пробують робити. От Льюїс приїжджає. Їм треба підтримати бренд Кличка. Штучно. Тому можуть і Володимира пустити на вибори.

Але це ж маніпулятивна гра.

Усе наше життя – гра, а ми в ній – актори.

О, між іншим, поговорімо про наших акторів.

Але я хочу про клан Кличка свою думку завершити. Над ним працюють. Від брата мера Києва відійшла ця його американка Гейден Панеттьєр, з якою вони були 9 років.

І що це означає?

А те, що він знову хлопець-холостяк. Йому хочуть передати весь багаж й авторитет старшого брата і його бренд. Річ у тім, що УДАР не ліквідовано! Володя може його очолити, а Віталій скаже: «Я тут ні при дєлах. Я з вами, товариш Порошенко». Тоді старший лишається в Києві, а молодший іде в Президенти. Але тоді молодший реально гратиме з Фірташем. Якщо Наливайченко не йде в Президенти, тоді він разом з нардепом Віктором Чумаком та іншими менеджерами-політтехнологами формує групу навколо Кличка-молодшого. А Володимир не заплямований, такий типу проєвропейський. У тій ситуації під нього може зіграти і Бойко. Тоді це дуже серйозний буде виклик Порошенкові. Тут і Усик може підіграти, суспільство постійно підігрівають цими переможно-спортивними настроями. У цьому плані Володимир Кличко надзвичайно атракційний.

У цій ситуації «Народний фронт» може піти за Кличками. Тоді і для Авакова, і для Яценюка з’являється дуже потужна перспектива. Принаймні 100% вони пройдуть у парламент. Відбудеться своєрідний ребрендинг УДАРу, який отримає адекватного, балакучого Володимира Кличка. Кличку немає альтернативи в Києві. І попри останні проблеми з негодою, він подобається киянам. Шалені кошти вкладають в інфраструктуру міста.

На кого його міняти? Кличко-старший прогнозований. До того ж у нього вкладено величезну купу грошей. Будують хмарочоси, і є ще купа вільних територій для освоєння. Також він очолює Асоціацію міст України. Не виключено, що тут можлива якась гра із Садовим. Не на президентські вибори, а з перспективою на парламентські. «Самопоміч» – дуже класна парасолька. Вона м’яка. Ба більше, там може розчинитися частина людей Бойка через квоти УДАРу.

Не треба забувати, що Фрідман зі своїм «Альфа-банком» – це головний, жартома кажучи, «пастор» Садового, який його опікує. А «Альфа-банк» – це Росія, зв’язки з Бойком. Ну і Садовий пов’язаний з Колесніковим.

Яким боком?!

Чемпіонат Європи.

І що?

А хто гроші давав на Євро-2012? Хто тут був головним менеджером? Колесніков!

Садового до цих грошей не підпускали!

Та невже! Він васалом був. Саме Борис Колесніков перетворив Львів з провінції на фабрику заробляння грошей.

Але Колеснікова немає. Все, крапка. Його не чути і не видно.

Хто сказав, що його немає? Є. Це тут не чути. Це супер, що його не чути. Він – прем’єр тіньового уряду «Опозиційного блоку». Він – сірий кардинал. Розбудовує свій бізнес, відгодовує свиней.

О, до речі, про свиней. Ми забули поговорити про Аграрну партію та її кандидата на виборах.

Так, лідер аграріїв Скоцик заявив, що піде в Президенти, але там був серйозний конфлікт. Звідти пішов Роман Безсмерний, який також фактично розпочав власну кампанію. Виникає запитання, оскільки він був керівником усього партійного апарату АПУ та фактично її штабом, то що ж сталося. Там також був Олександр Левін – один з побратимів Рабиновича й Коломойського, який бере участь у фінансуванні. Значить, він у проекті Аграрної партії. До речі, напевно, мало хто звернув увагу, що Скоцик спирається на певні консервативні кола Великобританії. Нещодавно на з’їзді депутатів місцевих рад був колишній член Європарламенту, консерватор Нейл Бальфур, який опікувався Скоциком під час його перебування в Англії. Це один з членів родини лорда Артура Бальфура, який серед іншого прославився так званою Декларацією Бальфура. В цьому документі, підписаному сто років тому, він ініціював створення в Палестині національного осередка для єврейського народу. Саме він стояв у витоків створення сіоністського Ізраїлю.

До чого тут Скоцик?

Бальфур створив парадигму створення Держави Ізраїль на землях Палестини. Так виходить, що Скоцик пов’язаний зі світовими банківськими єврейськими родинами. Тільки до кінця не зрозуміло – з Ротшильдами чи Рокфелерами. Але що такий зв’язок є, це однозначно.

Проте Скоцик трохи легковажний, він не важка категорія. Як то кажуть, «рождьонний ползать летать нє сможет».

Його білборди заполонили всю країну.

Ну і що? Це як важка атлетика: скільки він підняти може. Але Скоцик – легковаговик. Він нагадує артиста для розігріву.

Для кого він цей розігрів робить?

Для когось великого. Однозначно, для Порошенка. Скоцик теж забирає в Тимошенко голоси, але грає на перспективу, пробуючи показати Порошенкові, що буде потрібен для наступного етапу.

Таких, що грають у пулі Порошенка, буде немало. Дехто навіть цього не усвідомлює. Йому дуже вигідні Ляшко, Садовий. Порошенко розуміє, що своє він і так набере. Він усіх кандидатів пхатиме на електорат Юльки. Це буде класна технологія. Йому Бойко вигідний, навіть Володимир Кличко, якщо піде. Головна мета Порошенка – не допустити її до другого туру, різати її електорат. Це буде вся філософія цих виборів, головний концепт виборчої кампанії чинного Президента. Думаю, що карт-бланш на таку гру він отримав від Штатів, від Трампа.

Але ж Тимошенко також приймали в США, вона була на молитовному сніданку.

А потім усе. Вона не мала індивідуальної зустрічі з керівництвом США. Порошенкові навіть Гриценко стає вигідний. Він уже не має шансу увійти в друге коло, але для повної гарантії в гру мають вступити важковаговики.

Хто ними може бути? 45% виборців не визначилися зі своїм вибором. Ці голоси має ж хтось забрати. Артисти мають шанс?

У нас два артисти – Святослав Вакарчук та Володимир Зеленськаий.

Але ще кілька слів тут треба сказати про одного кандидати: Безсмертний президент. Якось, щоправда, дивно звучить. Роман дуже рафінований. Він бавиться в цю гру, йому це подобається. Безсмертний позиціонує себе політиком світового масштабу, професійним політиком. Ліберал-консерватор, не націоналіст, а саме ліберал-консерватор. Він намагається бути ідеологічним. Але тоді виникає запитання, на яке електоральне поле він сподівається і хто йому дає гроші. У Гриценка грошей немає і ніколи не було. Ляшко гроші має. Бойко також. У Тимошенко, у Кличка, у Садового є. У всіх є ресурс. Тому Безсмертний і піде до Порошенка. Скоцик, до речі, також таких грошей не має.

Тоді ми виходимо на Вакарчука. Бачимо, що це проект Америки. Щоб зіграти вповні й серйозно, треба мати 100 млн доларів. Де в нього такі гроші?

Наспівав, мабуть…

Будьте серйозні. Йому треба 40 годин на добу співати, щоб наспівати 100 мільйонів. Під Вакарчука може піти система «Народного фронту». Яценюк завжди був людиною Пінчука. Якщо ми згадаємо, Арсеній – пташеня з гнізда Леоніда Кучми. Він його виростив. Саме Пінчук свого часу фінансував проект «Фронт змін». Чого не вистачає Вакарчуку? Мережі. А її йому може надати «Народний фронт», Безсмертний і, до речі, Аграрна партія, які об’єднують потужних менеджерів. Тоді Вакарчук стає системною силою.

Відстажувати людину в Єльському і Джоржтаунському університетах – це фантастика. Вакарчука готували в школах лідерів. А скільки ми не знаємо про його перебування в Америці. З ким говорив? Про що? З ким зустрічався? Вакарчука готують, у нього є відповідні вчителі. Риторика, ораторське мистецтво, поведінка, жести – з ним дуже багато працюють. Хоча він і був у парламенті, але не є політиком.

Як не політик, якщо він був народним депутатом?

За 27 років скільки ми у Верховній Раді нардепів бачили. Як у тому фільмі: «Тупий і ще тупіший». Вакарчуку потрібно дерево – коріння, стовбур і гілки. Знаючи Леоніда Даниловича, його дружину Людмилу, доньку Олену та Пінчука, вони мають фантастичну мережу в країні. Люди, які досконало володіють усіма передвиборчими моделями, системами, зв’язками. На всіх рівнях. У них збереглися старі кадри в усіх ланках.

Вакарчук стає потужною постаттю, яка може увійти в друге коло і перемогти Порошенка. Вакарчук не переносить Тимошенко. І Пінчук, і Кучма не переносять Тимошенко. І Безсмертний, і Рибачук, і Ющенко також. Тоді виникає величезний молот, який битиме Тимошенко на кожному квадратному сантиметрі. Не Порошенко це робитиме, а вся ця система, вся махіна. Це геніально!

Де тут місце для іншого артиста? Словосполучення «Слуга народу» знають у кожній українській родині й асоціюють із Зеленським. Він може протистояти Тимошенко.

У нього є бренд. Скажи «Зеленський» – і відразу виникають асоціації: «Слуга народу», «95-й квартал», цікава команда, критика влади. А при слові «Тимошенко» які асоціації виникають? Газ, крадійка, Путін. Люди вже не пам’ятають усього того успішного, що їй удалося зробити. Так, вона має немало прихильників, але вдвічі більшим є її негативний рейтинг. У Тимошенко вичерпався ресурс, вона досягає стелі.

На вибори можуть прийти щонайбільше 70%. Ну, може, 75%, якщо братиме участь Зеленський. Це зле для Порошенка та Тимошенко, бо їхній виборець прийде на вибори точно. А от ті, що прийдуть вище, то не їхній електорат. А в Порошенка, і в Тимошенко це мінімум 60%, які за них ніколи не проголосують.

Тому для них висока явка подібна смерті. Особливо в другому турі. Ні Порошенко, ні Тимошенко, якщо вони з кимось (не одне з одним) потрапляють у другий тур, вибори не виграють. Тимошенко може в другому турі перемогти тільки Порошенка.

Принципово змінити гру може Володимир Зеленський. Він усім сплутає карти.

Тобто Коломойський сплутає карти.

Однозначно, Коломойський гратиме за Зеленського – це його козирна карта. Ба більше, це – туз. Вакарчук – туз, і Зеленський також. Але Зеленський не має системи. Якщо Вакарчуку вже зробили систему і зрозуміло, як вона працюватиме, то в Зеленського її наразі не видно. Хоча цю роль може відіграти УКРОП.

Якщо раптом у другий тур не пройде Тимошенко, а вийде Зеленський, то Юлія Володимирівна буде змушена його підтримати?

Вона це може й підтримає. Але навіщо Зеленському Тимошенко? Вона для нього зайва. Найгірша ситуація, до речі, саме в Тимошенко.

Це всім зрозуміло.

Та невже всім. Усі, і вона в тому числі, думають, що Юля стане Президентом. Вона ще не усвідомила, що їй капкан зробили. Тимошенко думає, що йде в Президенти, а вона прямує до прірви. Реально її спустять в унітаз. Для цього вже все готове. А вона цього не розуміє. Всім вигідно грати в цю модель.

Для Коломойського Зеленський – це взагалі панацея. Це для нього єдиний канал повернутися в Україну й відновити якийсь статус. Уже не той, що був, але все-таки. А Коломойський – це велика машина. Для всіх його менеджерів, для Палиці, Укрнафти, металургійних заводів, менеджменту «Приватбанку», Дубілета і всього їхнього оточення, всім потрібна не Юля, а Зеленський. Тому всі вони його підтримуватимуть. Якщо Зеленський вибудує мережу і здобуде ресурс щонайменше в 100 мільйонів, то має шанси потрапити в другий тур.

Для серйозної гри треба мати серйозні гроші. Порошенко має мільярд. Юля, Бойко без проблем зберуть потрібні гроші. Навіть Садовий може акумулювати такий ресурс. Тому він може грати на такому рівні, хоча дуже жадібний. Це будуть супергравці. Під Вакарчука Кучма з Пінчуком дадуть купу грошей. Тут самі нестимуть.

Якщо Вакарчук і Зеленський гратимуть системно, то двоє можуть вийти у другий тур. За якийсь час побачимо, як розвиватимуться події.

Ми ще не знаємо, на якому ідеологічному ареалі гратиме Вакарчук. Зеленський – це лібералізм. Вакарчук гратиме на лівоцентристському полі з елементами правого. Розмитий лібералізм, соціальний лібералізм. Як у Тоні Блера, це – популізм, загравання з молоддю.

Чим завершиться можливе протистояння Вакарчука й Зеленського? Виграш кожного з них Порошенкові, по суті, вигідний.

Дуже вигідний. З Тимошенко він за будь-яких обставин не домовиться. А з Пінчуком та Кучмою вони в одному човні гребуть. У нього з Вакарчуком жодних проблем не буде. І Порошенко готовий до цієї зв’язки.

А от із Зеленським він не домовиться, бо там Коломойський. І Зеленський не зіграє. Зеленський – це взагалі нове. Може, якраз те зовсім нове, чого чекає народ. От маємо нині приклад Словенії, де сатирик став прем’єром. В Італії те саме.

Так складається, що Зеленський може бути зовсім новою парадигмою. Ба більше, він не гратиме на лівому полі, буде на правому. Фактично Зеленський представляє погляди середнього класу, з огляду на його глядачів, хоча, може, цього не усвідомлює.

Він сам середній клас, який сам себе створив.

Так, він працював дуже важко. І люди в його «Кварталі» також працюють важко. Він – командний гравець і людина, яка переживає. До того ж він конструктор. Ну, трохи ріст у нього такий собі, і тут завжди присутній ефект Наполеона. Але Зеленський привабливий. Без комплексів, відкритий. І ще одна річ: хоча я з ним не знайомий, мені здається, він не жадібний. Це дуже важливо. Зеленський з Кривого Рогу, потужного індустріального міста. Значить, за нього проголосує Дніпропетровська область. Він дуже зрозумілий для великих міст, для мегаполісів. За нього й Київ може проголосувати. Зеленський прогнозований. Він у мережах, закріплений образ.

Ну і, крім того, його програма завдяки серіалу «Слуга народу» відома українцеві.

Та мільйонам. В усякому разі Зеленський не зможе змінити парадигму, яку вибудував. Він може відхилятися, може експериментувати. Але він повинен рухатися в річищі, вся його команда так буде йти. Зеленський готовий брати професіоналів. Дуже важлива річ – він не клептоман. Він – людина, спроможна проявляти свою волю, на відміну від Вакарчука.

Вакарчука можна порівняти з такою тарілкою, в яку багато не наллєш. Він доволі плоский, неглибокий. Мені здається, в його психотипі є якісь дитячі травми, на рівні сім’ї закладені. Думаю, всі ці скелети ми побачимо. Вони вилізуть. Вакарчук нарваний. У наших умовах, у час війни, таким не можна бути. Президент має бути оптимістом, не клептоманом. Особою, яка мислить самостійно, вміє грати в команді, різні рольові ігри. Бути людиною, яка відома на Заході. Яка має відповідне бачення та модель розвитку держави. І головне, щоб у нього не було нудьги. Коли я слухаю Вакарчука, то хочеться випити. Без закуски.

У тих усіх розкладах немає місця Порошенкові.

Якщо йде Зеленський, то Порошенко в другий тур не проходить. Але він матиме свою карту на парламентських виборах.

Можливо, йому тоді взагалі не варто йти на вибори.

Якщо Зеленський іде, то краще тоді не балотуватися.

Але тоді він точно не матиме своєї фракції в майбутньому парламенті.

Йому потрібна партія.

Але він не має партії, якщо не вважати його ресурсом виконавчу владу у вигляді обласних та районних адміністрацій.

Якщо гратимуть ці два гравці, Вакарчук та Зеленський, то всі вибудовуватимуться під них. Зеленський – це Коломойський. Вакарчук – це Пінчук, Кучма, Фірташ, Ахметов. Порошенкові обов’язково треба брати участь у виборах і в другому турі закликати голосувати за Вакарчука. Він так і зробить, іншого виходу в нього немає.

Дякую за цікаву розмову. Спостерігатимемо, наскільки ваші прогнози, Олеже Ігоровичу, справдяться.

Розмовляв Андрій БОЛКУН, Leopolis.news

Реклама

Стрічка новин