Новий ретро-шпигунський роман «Готель ВЕЛИКА ПРУССІЯ» запрезентували на вул. Вірменській, 35. Насправді це продовження попередніх романів Богдана Коломійчука про детектива А. Вістовича, більшість подій якого відбувається в Галичині.

Замість традиційного інтерв’ю з автором я вирішила згадати студентські часи й законспектувати найкращі вислови, почуті й виокремлені як варті уваги.

Принагідно скажу, що презентація була б не такою емоційно багатою та цікавою без модераторки Тані Пилипець, директорки Бібліотеки на Ринку (пл. Ринок, 9).

Вислови Богдана Коломійчука можна сміливо розібрати на цитати, не забувши притім зазначити автора.

Чи писатиму про сучасне детективне життя? Я ж пишу про те, що відбувалося понад 100 років тому. І знаєте, відтоді мало що змінилося: громадяни також скаржилися на погані дороги, на те, що транспорт погано їздить. Цікаво, що дуже часто крали книжки із книгарень.
Автор найкраще береться за те, що найбільше відчуває. Він, як і художник, має свій стиль і свою тематику.
Люди і міста у моїх книжках завжди вивищуються над долями імперій.
Імперії завжди вмирають від бюрократії.
Галичани завше мають дулю в кишені для будь-якої влади. Вони прораховують, як у шахах, на два ходи вперед.
Війна нівечить людські долі, робить з пейзажів криваве місиво.
Коли автор зображає недосконалого персонажа, то може і собі пробачити якісь хиби.
Відтоді, як я став менше курити, мої герої стали палити значно частіше.
Світ недосконалий і це треба сприймати як доконаний факт.
Автор – це згусток нервів, і всі ці нерви є назовні.
Кожна книжка сильно змінює письменника. Це – твій рубець на тілі.
Насправді роман «Готель ВЕЛИКА ПРУССІЯ» – це продовження історії про детектива А. Вістовича, тому що всім мої книжки – це один великий твір, який я пишу.