Замість традиційного інтерв’ю з автором я вирішила згадати студентські часи й законспектувати найкращі вислови, почуті й виокремлені як варті уваги.
Принагідно скажу, що презентація була б не такою емоційно багатою та цікавою без модераторки Тані Пилипець, директорки Бібліотеки на Ринку (пл. Ринок, 9).
Вислови Богдана Коломійчука можна сміливо розібрати на цитати, не забувши притім зазначити автора.
- Чи писатиму про сучасне детективне життя? Я ж пишу про те, що відбувалося понад 100 років тому. І знаєте, відтоді мало що змінилося: громадяни також скаржилися на погані дороги, на те, що транспорт погано їздить. Цікаво, що дуже часто крали книжки із книгарень.
- Автор найкраще береться за те, що найбільше відчуває. Він, як і художник, має свій стиль і свою тематику.
- Люди і міста у моїх книжках завжди вивищуються над долями імперій.
- Імперії завжди вмирають від бюрократії.
- Галичани завше мають дулю в кишені для будь-якої влади. Вони прораховують, як у шахах, на два ходи вперед.
- Війна нівечить людські долі, робить з пейзажів криваве місиво.
- Коли автор зображає недосконалого персонажа, то може і собі пробачити якісь хиби.
- Відтоді, як я став менше курити, мої герої стали палити значно частіше.
- Світ недосконалий і це треба сприймати як доконаний факт.
- Автор – це згусток нервів, і всі ці нерви є назовні.
- Кожна книжка сильно змінює письменника. Це – твій рубець на тілі.
- Насправді роман «Готель ВЕЛИКА ПРУССІЯ» – це продовження історії про детектива А. Вістовича, тому що всім мої книжки – це один великий твір, який я пишу.
Фото зі сторінки Богдана Коломійчука у Фейсбук
Законспектувала Оксана КРИШТАЛЕВА, для Leopolis.news