logo
28/03
27/03
26/03
25/03
2 ...

Трійка лузерів Гриценка

18-06-2019 15:031605

Трійка лузерів Гриценка
Фото: 112.ua

Морально підтримавши після першого туру виборів Володимира Зеленського, Анатолій Гриценко фактично забив цвях у свою політичну домовину. Якщо президентські вибори лідер «Громадянської позиції» завершив на несподівано високому для себе п’ятому місці, то під час парламентської виборчої кампанії його рейтинг стрімко полетів донизу.

Урятувати парламентські амбіції відставного полковника могла лише коаліція з іншими політичними партіями. І таку коаліцію Гриценко нашвидкуруч зліпив. От тільки членами її стали такі самі політичні лузери, як і сам екс-міністр оборони, яких український народ уже давно відправив на смітник історії: Микола Томенко, Микола Катеринчук та Дмитро Добродомов.

З когорти нинішніх союзників Гриценка найдосвідченіший – Микола Томенко, який належить до політичних скакунів, адже в різні роки він робив політичну кар’єру в Народному Русі, партії «Реформи і порядок», «Нашій Україні», «Батьківщині», Блоці Петра Порошенка. Причому працювати з колишнім президентом Томенкові не завадило те, що 2005 року, йдучи з посади віце-прем’єра уряду Юлії Тимошенко, він виступив з гострими заявами щодо корупції у близькому оточенні Віктора Ющенка, маючи на увазі передусім Порошенка. До слова, гучні факти корупції так і не підтвердили, що дозволило говорити про те, що це було спланованою операцією Кремля для розвалу помаранчевої команди. Ця операція врешті привела до влади Віктора Януковича, і Томенко відіграв тут свою не зовсім гарну роль.

У БПП Томенко перебував недовго і вже через рік після свого обрання нардепом оголосив про вихід із фракції на знак протесту проти ухвалення антисоціального та антигуманітарного Державного бюджету на 2016 рік, низки так званих «бюджетних» законів та збереження Арсенія Яценюка на посаді прем’єр-міністра. А 29 березня 2016 року голова ВРУ Володимир Гройсман оголосив про дострокове припинення його депутатських повноважень на підставі рішення з'їзду Блоку Петра Порошенка. Після цього політичного провалу Томенко створив власну політичну партію «Рідна країна», яка нині відома хіба що самим її членам та їхнім родичам.   

Європейська партія України ще одного політичного лузера Миколи Катеринчука старша від Томенкової аж на дев’ять років, але така сама маловідома й маргінальна. До її утворення Катеринчук був довіреною особою Віктора Ющенка, народним обранцем від «Нашої України». Потім через незгоду нібито з недостатніми реформами в «Нашій Україні» він покинув її лави й утворив власний політичний проект, з яким увійшов на виборах 2007 року до політичного блоку «Наша Україна – Народна Самооборона».

У політичній біографії Катеринчука є ще одна темна сторінка. 2008 року він самовисунувся кандидатом на посаду голови Києва на дострокових виборах. Через цю поспішність колеги з опозиції запідозрили його в підіграванні Леоніду Черновецькому: начебто виборчу кампанію Катеринчука фінансували бізнесмени, зацікавлені у збереженні влади Льоні Космоса. Так, багатомільйонну передвиборчу кампанію Катеринчука безкоштовно провело рекламне агентство «Прайм груп», яке належало зятю Черновецького, за що на знак подяки обрані депутати від Миколи Катеринчука підтримали на посаду секретаря Київради Олеся Довгого та надалі увійшли до більшості Черновецького. Сам лідер Європейської партії звинувачення і підозри категорично відкидав, хоча всі його депутати голосували разом із більшістю Л. Черновецького.

Якщо Гриценко обрав для себе звання найчеснішого українського політика, то ще один член його виборчого блоку Дмитро Добродомов привласнив звання борця з корупцією. Причому також безпідставно.

Політичний неофіт Добродомов узяв старт з журналістики. Будучи генеральним директором телекомпанії ZIK, він вів програму «Хто тут живе», у якій нібито викривав корупціонерів. Не завжди успішно і, як подейкували злі язики, наполегливо, даючи деяким із них змогу вийти сухими з води або напівмокрими. Звісно, не безкоштовно.  

Згодом Добродомов почав вести ще одну телепрограму «Народний контроль», яка поступово переросла у громадсько-журналістський рух, а трохи пізніше – і в партію, з якою він вирушив на парламентські вибори. Кількість зовнішньої реклами Добродомова на виборах 2012 і 2014 років, виготовленої і розвішаної невідомо за які кошти, наштовхувала на думку, що боротьба з корупцією не менш прибуткова, ніж сама корупція. Точніше так звана боротьба з корупцією, бо ж видимих успіхів у цьому протистоянні Добродомов не мав. Як і в Гриценка, всі вони зводилися до експертної думки на українському телебаченні.

Добродомов єдиний із нинішніх соратників Гриценка висунув свою кандидатуру на президентських виборах, але, відчувши, що з його результату сміятимуться навіть кури, знявся на його користь. І завдяки цьому отримав карт-бланш на приєднання до полковника на парламентських виборах.

Несподівано високому результату Гриценка на президентських виборах сприяла його гостра критика Петра Порошенка. Чоловік, який розпродавав армію і нічим не допоміг рідній країні в час війни, здобув політичний результат завдяки критиці політика, який відродив цю армію з попелу й почав реальну боротьбу з корупцією. І недалекоглядний український народ, у своїй масі абсолютно позбавлений критичного мислення, під впливом олігархічних ЗМІ несподівано в цю критику повірив.

Така стратегія працювала доти, доки був подразник – Петро Порошенко. Коли на парламентських виборах його не стало, на поверхню виплила гірка правда. Гриценко – вже давно політичний лузер, нудний і нецікавий, з прогнозованими фразами і діями. Для того, щоби наростити рейтинг, йому конче потрібний драйв, а його немає. Тому рейтинг Гриценка і становить мізерних 2,4% і тане з кожним днем. А його нинішня політична тусовка – лузери ще більші. Усі ці політичні карлики, які останніми роками гостро критикували владу за будь-який промах, самі не запропонували жодного альтернативного законопроекту, порядку денного і способу вирішення актуальних проблем, за що й поплатилися, опинившись у зоні статистичної похибки, з якої їм уже не вибратися.

Чи розуміє мізерність своїх шансів відставний полковник? Схоже, так. Тому і спробував приєднати до своєї команди харизматичного Саакашвілі та надалі заграє з президентом Володимиром Зеленським. Але перший йому відмовив, а для другого, як і для його виборців, Гриценко – старий, фальшивий і лицемірний політик, який не здатний народити нічого нового, тому повинен піти в небуття. Чекати залишилося недовго.

Борис МОРГУН, для Leopolis.news