logo
28/05
27/05
26/05
25/05
3 ...

«МАФ» розбрату на площі Двірцевій

23-01-20201134

«МАФ» розбрату на площі Двірцевій

На початку грудня 2019 року міський голова Львова запросив на площу Двірцеву журналістський пул, аби похвалитися дотриманням графіка завершення першого етапу реконструкції площі. Під час спілкування з пресою міський голова особливо пишався львівським ноу-хау – висадкою дерев у грудні. Водночас мер був «не всім задоволений», отож кожний свій приїзд на площу Двірцеву вважає спонукальним імпульсом для робітників та їхніх керівників.

Найперше Андрій Садовий пожурив компанію «Онур», яка набрала в Україні так багатозамовлень, що тепер у Львові почала халявити. Наприклад, до свого інспекторського візиту на площу Двірцеву в оточенні журналістів бургомістр хотів похвалитись електронними табло, а їх катма. Андрій Садовий розчаровано констатував: «Електронні табло мали працювати вчора, їх нема, вони запрацюють трохи пізніше. Це проблема. Є ряд інших дрібних зауважень».

Наскільки довгий цей ряд інших зауважень до компанії «Онур», мер Львова не уточнив. Проте, якщо уважно придивитися до якості викладеної плитки на площі Двірцевій, то можна побачити безліч недоліків.

Така якість ремонтних робіт не може бути прийнятною навіть для віддаленого районного центру. А тим паче для європейського Львова, як полюбляє наголошувати Андрій Садовий, до того ж за податки львів’ян, які оплачують роботи з облаштування свого міста.

Дісталося на горіхи й управлінню Львівської залізниці, з яким у міськвиконкому склалася не достатньо належна співпраця. Мер зазначив, що напис «Вокзал» на будівлі станції вже давно могли б замінити на «Львів». І накриття цілком не відповідає естетичним смакам міського голови, і фасад треба оновити, і всередині приміщення вокзалу треба ще чимало зробити.

Однак серед об’єктів на площі Двірцевій найбільше Андрія Садового муляла невеличка споруда, яка стоїть між громадською вбиральнею і службовим приміщенням трамвайного депо. Міський голова наголосив: «На самій площі стоїть незаконний МАФ, який не має жодних юридичних прав, але щоб його демонтувати, ми вже більше року судимось. Він собі оформляє право власності, ми його скасовуємо. Ми повинні робити все в рамках чинного законодавства».

У ремствуванні очільника Львова кумедне все сказане. По-перше, МАФ або «мала архітектурна форма» є жіночого роду. По-друге, як предмет не одухотворений, МАФ не може мати юридичних прав. По-третє, хотілося б побачити цю МАФ у залі суду, як ця споруда щоразу відновлює собі право власності після кожної втрати на вимогу міськвиконкому.

Можна було б повеселитись із неповторної вестибулярності міського голови, якби за бажанням демонтувати зазначену споруду не проглядались, ймовірно, підступні наміри інформаційно ошукати територіальну громаду Львова, а також корисливі бажання демонтувати приватну власність. Зазначена споруда не може бути малою архітектурною формою, тому що в державному реєстрі речових прав цей павільйон-магазин має реєстраційний номер 1936560946101.

Історія павільйону-магазину

Свого часу, після початку горбачовської перебудови, Львівська залізниця створила власне об’єднання ресторанів і кафе. На площі Двірцевій тогочасне керівництво Львівської залізниці ініціювало зведення павільйону-магазину для обслуговування пасажирів і гостей міста. Очевидно, що в той радянський час виокремлення земельної ділянки з території Львова та спорудження на ній павільйону-магазину було офіційно й належно юридично оформлено.

Згодом, коли відбувся розпад СРСР, Львівська залізниця в рамках програми малої приватизації почала передавати свої невеличкі об’єкти у приватну власність. Самі ж працівники залізниці в складчину викупляли в держави різні об’єкти для подальшої приватної підприємницької діяльності. У такий спосіб Львівська залізниця передала у приватну власність і павільйон-магазин за адресою: площа Двірцева, 1.

Першим власником павільйону-магазину став Анатолій Мацнєв, директор ТзОВ «Фірма «Турист». Згодом він розширив свою підприємницьку діяльність, добудував до павільйону МАФ, а ще одну МАФ звів неподалік.

«Чинне законодавство» міського голови

У квітні 2014 року виконком Львівської міської ради звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ «Фірма «Турист» про звільнення земельної ділянки на площі Двірцевій. Позовні вимоги виконком обґрунтував обставинами, що після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки відповідач продовжує користуватись об'єктом.

Суддя Микола Синчук вирішив задовольнити повністю вимоги міськвиконкому –постановив звільнити земельну ділянку за адресою: площа Двірцева, 1. Водночас суд зобов’язав відповідача звільнену ділянку привести до попереднього стану за власний рахунок.

ТзОВ «Фірма «Турист» оскаржила це рішення у Львівському апеляційному господарському суді, проте суд вищої інстанції залишив без змін рішення судді Миколи Синчука.

Оскільки ця фірма володіла на площі Двірцевій двома об’єктами – павільйоном-магазином і МАФ, то 2015 року власник компанії виконав рішення суду: МАФ демонтував, а павільйон-магазин продав. Однак на адресу ТзОВ «Фірма «Турист» і досі надходять повідомлення від виконавчої служби про звільнення земельної ділянки та демонтаж іще й павільйону-магазину, який перебуває у приватній власності іншого суб’єкта господарської діяльності.

Неодноразові пояснення ТзОВ «Фірма «Турист» різним львівським інстанціям, що МАФ демонтовано ще 2015 року, а павільйон-магазин відчужено згідно з договором купівлі-продажу, чомусь до уваги не беруть. Зокрема, у львівському міськвиконкомі. Останнє таке пояснення фірма скерувала в Західне міжрегіональне управління юстиції 13 січня 2020 року. А ще директор компанії клопоче про перевірку законності дій працівників Залізничного відділу Державної виконавчої служби.

 

Міський голова проти всіх

Після демонтажу МАФ на площі Двірцевій минуло два роки. Аж раптом у вересні 2017 року невгамовний Андрій Садовий, використовуючи свої посадові повноваження та службові можливості, знову затіяв судовий конфлікт із представниками територіальної громади Львова. У судовій справі Залізничного районного суду сказано: «Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до Державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер Олени Любомирівни, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Забродської Ольги Степанівни про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності».

За той час, що минув після демонтажу МАФ на площі Двірцевій, павільйон-магазин, який, ще раз наголосимо, у державному реєстрі речових прав має реєстраційний номер 1936560946101, кілька разів перепродали різним власникам. Міський голова просив Залізничний суд Львова заднім числом скасувати рішення державного реєстратора Львівського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності №21793022 за ТзОВ «Фірма «Турист» на павільйон-магазин, а подальший договір купівлі-продажу визнати недійсним.

Екстраполюємо цю ситуацію на інший випадок. Наприклад, львів’янин приватизував колишню радянську квартиру. Несподівано якийсь чиновник мерії звертається в суд і просить визнати приватизацію недійсною, а власника цієї квартири виселити. Дико? Для цивілізованого світу – так. Проте не для судді Андрія Ліуша, який вирішив задовольнити бажання Андрія Садового повністю і скасував державну реєстрацію права власності на павільйон-магазин.

У березні 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі суддів Андрія Ніткевича, Олени Мельничук і Романа Савуляка розглянула апеляційну скаргу потерпілих від судового позову ЛМР і солідарно підтримала свого колегу Андрія Ліуша. Позбавлення людей права власності колегія визнала правочинним, а тому рішення Залізничного районного суду Львова (справа №462/5536/16-ц) від 1 вересня 2017 рокузалишила без змін.

Представники територіальної громади Львова скористалися своїм конституційним правом й оскаржили рішення Залізничного районного суду і постанову Апеляційного суду Львівської області в касаційному порядку до Верховного Суду, де на сьогодні це судове провадження перебуває на розгляді.

Юридичний департамент ЛМР: «Та свистати ми хотіли на Верховний Суд, у нас своя позиція...»

У вересні 2018 року суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Юлія Черняк розглянула касаційну скаргу власниці павільйону-магазину на рішення Залізничного районного суду Львова від 1 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом Львівської міської ради до Державного реєстратора Львівського міського управління юстиції, до нотаріусів Львівського міського нотаріального округу та до інших представників територіальної громади Львова.

Верховний Суд ухвалив:

● клопотання ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат ОСОБА_2, про зупинення дії рішення Залізничного районного суду Львова від 1 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року задовольнити;

● зупинити рішення Залізничного районного суду Львова від 1 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження;

● надіслати сторонам у справі копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 17 жовтня 2018 року;

● ухвала набуває законної чинності з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Знаючи, що апеляція щодо павільйону-магазину на площі Двірцевій перебуває у Верховному Суді, працівники юридичного департаменту ЛМР поспішно 5 серпня 2019 року позбавили нинішню власницю павільйону права на приватну власність.

На звернення власниці павільйону в юридичний департамент ЛМР по роз’яснення директорка департаменту повідомила: «Ухвала Касаційного цивільного суду у справі №462/5536/16-ц була прийнята 17.09.2018 року, тобто після фактичного виконання Львівською міською радою рішення суду у справі №462/5536/16-ц. З огляду на наведене, відсутні підстави для перегляду позиції Львівської міської ради у справі №462/5536/16-ц щодо павільйону-магазину за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1».

 

Із відповіді юридичного департаменту ЛМР можна зробити висновок, що суддя Верховного Суду Юлія Черняк некомпетентна, вона не знає про таке поняття як пропущені строки оскарження рішень нижчих суддівських інстанцій. Або ж навпаки – некомпетентні працівники департаменту, які вважають, що ухвала Верховного Суду їм не указ.

Ілюстрацією некомпетентності або зумисної маніпуляції може також послужити і лист міського голови до регіональної філії «Львівська залізниця». У своєму зверненні Андрій Садовий фактично спонукає начальника структурного підрозділу «Служба електропостачання» регіональної філії «Львівська залізниця» напакостити власниці павільйону-магазину. Очевидно, міському голові дуже вже залежить на цьому клаптику території Львова, діаметром у 38 метрів, якщо він персонально провадить тривалу чиновницьку вендету шляхом маніпуляцій.

Найперше помітно, що міський голова плутає невідомий суб’єкт господарської діяльності ТзОВ «Турист» з учасником конфлікту – із ТзОВ «Фірма «Турист». Окрім того, станом на 12 грудня 2019 року, коли міський голова скерував філії «Львівська залізниця» свої вимоги, Верховний Суд уже зупинив попередні судові рішення у цій справі. Водночас на період розгляду справи у Верховному Суді відновлено право приватної власності на павільйон-магазин.

Відповідь Львівської залізниці мерові Садовому

 

На спонукання міського голови відключити павільйон-магазин від електромережі й завдати збитків суб’єктам господарської діяльності начальник відокремленого підрозділу Львівського регіонального відділення «Енергозбут» Олег Завалишин відповів юридично обґрунтованою відмовою.

Керівник ЛРВ «Енергозбут» зазначив, що АТ «Укрзалізниця» надає послуги з розподілу електричної енергії на площі Двірцевій, 1 лише до одного об’єкта, а саме: до павільйону-магазину, «укладених з двома співвласниками вказаного об’єкту – ФОП Пріцаком І.М. (підстава набуття – Договір купівлі-продажу від 20.08.2015 р.) та ФОП Кудріним І.І. (підстава набуття – Договір купівлі-продажу від 29.04.2016 р.)».

Далі представник Львівської залізниці роз’яснив Андрієві Садовому та його юридичному департаментові Закон України «Про ринок електричної енергії» та повідомив про «Правила роздрібного ринку електричної енергії», затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року.

Та головне, зазначив Олег Завалишин, що рішення суду від 28.04.2014 року в справі №914/782/14, копію якого долучено до звернень Андрія Садового, не впливало на обсяг прав та обов’язків співвласників павільйону-магазину на момент укладення договорів. Отже, станом на грудень 2019 року, коли надійшло звернення від міського голови, АТ «Укрзалізниця» не мало правових підстав припинити постачання електроенергії до зазначеного об’єкта.

Відповідь керівника Львівського регіонального відділення «Енергозбут» на звернення Андрія Садового від 12 грудня 2019 року – це діагноз правового нігілізму виконавчої структури ЛМР.

Судово-міськрадівська какофонія

 

У рішенні Залізничного районного суду Львова та в постанові Апеляційного суду Львівської області (справа №462/5536/16-ц) сказано про демонтаж МАФ та звільнення земельної ділянки за адресою: площа Двірцева, 1. Якої МАФ, якої земельної ділянки? У цьому місці ще з радянських часів, як уже було зазначено вище, стоїть павільйон-магазин, який є приватним об’єктом нерухомості. Будь-який нотаріус може відкрити реєстр і показати, що нині павільйон-магазин зареєстровано як об’єкт нерухомості, а не МАФ.

На сьогодні в павільйоні-магазині на законній підставі здійснюють підприємницьку діяльність три суб’єкти господарювання: ФОП Кудрін І.І., фінансова компанія «Магнат» (має ліцензію на здійснення фінансової діяльності від Національного банку), а також ТзОВ «Сюрприз».

Водночас варто взяти до уваги таке: якщо павільйон-магазин є об’єктом нерухомості, то щодо нього діє ухвала Верховного Суду не вчиняти жодних дій до завершення розгляду провадження у вищій судовій інстанції. А невиконання ухвали суду – це кримінальна відповідальність.

На початку грудня 2019 року, під час вояжу на площу Двірцеву, міський голова визнав у присутності журналістів, що займається протиправною діяльністю. Тоді він сказав: «На самій площі стоїть незаконний МАФ, який не має жодних юридичних прав, але щоб його демонтувати, ми вже більше року судимось. Він собі оформляє право власності, ми його скасовуємо».

Що означають ці слова Андрія Садового? Вигравши судову справу в Залізничному районному суді Львова та в Апеляційному суді Львівської області, проте знаючи, що справа перебуває у проваджені Верховного Суду, львівська мерія самовільно скасувала свідоцтво на власність павільйону-магазину. Власники вказаного об’єкта нерухомості звернулися до реєстраторів, показали ухвалу Верховного Суду про заборону вчиняти будь-які дії в цій справі, тож реєстрацію права на власність відновили.

Тоді представники львівської мерії звернулись уже до комунального реєстратора, не повідомивши йому про ухвалу Верховного Суду. Показавши лише постанову Апеляційного суду Львівської області, чиновники вдруге незаконно скасували свідоцтво про реєстрацію прав власності на павільйон-магазин. Власникам об’єкта довелося знову відновлювати право власності, роз’яснивши комунальному реєстратору суть дій підлеглих міського голови. Такі дії львівської мерії неможливо назвати інакше як юридично протиправними й морально підступними.

Ба більше, представники мерії вводять в оману не лише реєстраторів, а й виконавчу службу, скеровуючи їй постанову Апеляційного суду Львівської області, а про ухвалу Верховного Суду традиційно замовчують. Виконавча служба, можна так припустити, теж має намір знехтувати ухвалу ВСУ, про яку належно повідомлена, та вчинити протиправні дії проти законного об’єкта приватної власності. Адже в рішенні Господарського суду Львівської області №914/782/14 від 28 квітня 2014 року, на яке посилається виконавча служба, сказано: «Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Турист» звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма, та привести земельну ділянку до попереднього стану».

Це судове рішення вже виконано, МАФ демонтовано, земельну ділянку звільнено й приведено до попереднього стану. А павільйон-магазин не можна кваліфікувати як МАФ, тому що малою архітектурною формою вважають споруду площею до 30 кв. метрів. Водночас є ще дві головні характеристики, які класифікують споруду як малу архітектурну форму: зведення споруди з полегшених конструкцій (здебільшого дерев’яних) і тимчасове встановлення такої споруди без фундаменту.

Натомість павільйон-магазин, земельну ділянку під яким має намір «звільнити» виконавець Богдан Антощук ще до завершення розгляду провадження у Верховному Суді, має площу 35,3 кв. метра, фундамент і металеву конструкцію.

 

Індиферентність просторових проектантів

Коли почалася реконструкція площі Двірцевої, власники об’єкта звернулися до ЛКП «Інститут просторового розвитку» й подали пропозиції щодо інтеграції павільйону-магазину в проект реконструкції площі Двірцевої.

Представники ЛКП «Інститут просторового розвитку» повідомили, що візьмуть до уваги пропозиції ТзОВ «Сюрприз». На тому комунікація й завершилася. До власників зазначеного об’єкта нерухомого майна ніхто з ландшафтних проектантів не звертався ні з пропозиціями, ні з консультаціями. Хоча проектанти, у разі власного бачення зміни зовнішнього вигляду павільйону-магазину в проекті реконструкції площі Двірцевої, могли або порекомендувати, як саме це краще зробити, або й самим розробити такий проект за додаткову платню.

Якщо Андрій Садовий так категорично не сприймає інтегрування павільйону-магазину на площі Двірцевій у ландшафтний простір, то міг би зробити власникам пропозицію щодо зміни місця розташування об’єкта підприємницької діяльності. Проте з боку міського голови жодних таких пропозицій не надходило. Ба навіть більше – під час зустрічі власника павільйону-магазину з директоркою юридичного департаменту ЛМР, яка відбулась у грудні 2019 року, громадянка Пайонткевич сказала: «Ви звільніть це приміщення і віддайте нам ключі». А на логічне запитання, що в такому разі отримає натомість власник павільйону-магазину, вона відповіла: «Ми подумаємо і колись щось вам запропонуємо».

Один із шановних львів’ян, який певний час працював у ЛМР і добре знає роботу міськради зсередини, на запитання, чому в попередні роки павільйон-магазин не заважав міським головам – Василеві Шпіцеру, Василеві Куйбіді чи Любомирові Буняку, – відповів лаконічно: «Вони не мали схильності до рейдерства».

Пригадаймо лист міського голови до начальника відокремленого підрозділу Львівського регіонального відділення «Енергозбут», в якому Андрій Садовий пише: «Більш того, в рамках проведення реконструкції пл. Двірцевої передбачено облаштування великого пішохідного простору. Проект передбачає, що тут домінуватиме пішохід. [...] З огляду на вказане Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на пл. Двірцевій, не передбачає можливості розміщення будівель та споруд на вказаній території».

По-перше, власником площі Двірцевої є територіальна громада Львова, а працівники ЛМР – тимчасово найняті чиновники, які зобов’язані працювати на благо львів’ян, а не створювати їм судові проблеми.

По-друге, якщо Андрій Садовий так печеться про великий пішохідний простір, тоді якого милого на шляху пішоходів збудував приміщення для працівників трамвайного депо, яке разів у 12-14 більше за площею від павільйону-магазину?

Між приміщенням трамвайного депо і технічною будівлею для трамвайного депо є достатньо місця не лише для проходу пішоходів, а й для розміщення столиків у літній період. Можливо, саме цей факт – розташування павільйону-магазину на інтенсивному шляху пішоходів, на хлібному місці – і не дає спокою міському голові та наближеним до нього рестораторам, що цей прибутковий харчовий заклад перебуває в іншій приватній власності?

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news