В захисті Вітчизни сьогодні на передових позиціях виконують бойові завдання понад тисяча наших земляків-мостищан. Серед них – командир відділення артилерійського підрозділу, мешканець села Соколя Богдан Шуманський. Він – підполковник правоохоронних органів, у свій час працював першим заступником начальника Мостиського райвідділу поліції. Коли вийшов на пенсію за вислугою років, вирішив свій досвід, знання застосувати у військовій справі.

У 2020 році Богдан Михайлович Шуманський підписав контракт з 24-ою ОМБр ім.. Короля Данила, яка дислокується на Яворівщині. З червня 2021 року артилерійський підрозділ, в якому служить наш земляк, був скерований на Донеччину для виконання бойових завдань.

«Коли розпочалася повномасштабна війна, то ми захищали наші території на Донецькому напрямку, – розповідає він. – Військовослужбовці завжди готові до різного розвитку подій, проходять відповідну підготовку і узгодження, тож ворога зустріли у повній бойовій готовності, надали гідну відсіч.

24 серпня 2022-го року я був поранений і проходив лікування в госпіталях. В цей час мої побратими виконували завдання на Запорізькому напрямку. Після реабілітації знову повернувся у свій артилерійський підрозділ, і вже два роки стоїмо на позиціях на Донеччині. Мої побратими – майже з усіх регіонів України, і це символічно. Всіх нас об'єднує і мотивує одне – мусимо захистити територіальну цілісність України, прогнати ворога, який прагне знищити Україну, як державу».

«Що найважче на війні? Який побут, чи забезпечені військові підрозділи всім необхідним?»

«Найболючіше – це втрати, коли проклята війна забирає життя друзів, побратимів. Зі смертю неможливо змиритися, це нестерпно важко рідним, друзям. Тому завжди намагаємося узгоджувати наші дії, бути обережними, аби максимально зберегти життя хлопців.

Щодо побуту, то це, звісно, – бліндажі, окопи, також обживаємо нові приміщення на позиціях. Матеріально забезпечені добре. Сподіваємося на більшу підтримку від наших міжнародних партнерів, бо дуже потрібна сучасна новітня зброя, технічне військове оснащення – дрони, системи РЕБ, тепловізори, ін..

Приємно і дуже зворушливо, коли приїжджають волонтери, привозять вісточку з рідного дому. Тоді розумієш, що великою є підтримка тилу, від земляків. Це мотивує нас, військових».

«Вже третій рік воюєте… Чи змінила вас війна?»

«Війна змінює нас всіх. Більше цінимо рідних, друзів, розуміємо, що найважливіше у нашому житті – це гідність, дружба, захист рідної землі, сім'ї. А держава Україна – це найголовніша цінність, ми повинні зберегти і захистити нашу країну від ворога.

З підвищеним почуттям справедливості воїни сприймають різні повідомлення про корупцію, нецільове витрачання державних коштів, надвисокі доходи і зловживання чиновників. Цього не повинно бути в час війни. Тут мають працювати правоохоронні структури і навести лад, коли є такі випадки».

«Найважливішою, напевно, для захисників є підтримка від сім'ї, земляків. Хто вас чекає вдома?»

«У Соколі проживає моя дружина Марія. Коли є вільна хвилина, то обов'язково телефоную чи пишу їй повідомлення: «В мене все добре!». Підтримку отримую і від доньок, вони проживають окремо, але завжди ми на зв'язку. Таке спілкування з рідними дуже потрібне і важливе.

Зимою я мав короткотермінову відпустку, тож побував вдома, на Мостищині, в рідному селі, зміг поспілкуватися з родиною, друзями, земляками, відновитися і відпочити. Ротації і відпустки дуже потрібні сьогодні для наших воїнів».

«Нещодавно прийнятий закон про мобілізацію, як його оцінюють військові?»

«Повинні бути чіткі і зрозумілі правила мобілізації і демобілізації для всіх. Має бути справедливість, бо захищати рідну землю зобов'язані всі чоловіки. Не можна «втомлюватися» від війни, бути байдужим і осторонь. Треба об'єднуватися і все робити для Перемоги. Кожен на своєму місці».

«Коли буде Перемога?»

«Однозначно Україна не може програти у цій війні, бо це означає знищення держави. Війна, як і всі військові конфлікти, повинна закінчитися і закінчиться. Напевно, дипломатичним шляхом, за столом переговорів. Але найголовнішим тут пунктом буде – капітуляція росії і виплата нею репарацій. Бо Україна, ЗСУ ніколи не здадуться. І тут свою роль мають проявити міжнародні партнери, Європа, яку Україна захищає від агресора».

«Наближається Великдень. Що б хотіли побажати своїм землякам?»

«Вже черговий раз, від початку війни, відзначатиму свято на Донеччині, під час виконання бойових завдань. Насамперед, хочу подякувати своїм землякам з Мостиської громади, сіл Соколя і Малнів – за підтримку. Вдячні мої побратими всім небайдужим людям, хто долучається до волонтерства і вкладає свою частку для зміцнення ЗСУ.

Та найголовніше, пам'ятаймо, що від нас усіх залежить сьогодні доля України, майбутнє наших дітей. Війна стосується всіх, не тільки тих, хто воює на фронті, чи родин військових. Шануймо і підтримуймо сім'ї захисників. І скажу слова, які, напевно, говорять часто: «Хто, як не я?». Але відповідь на це запитання має дати кожен українець.

Бажаю, щоб всі захисники повернулися додому живими і здоровими, з Перемогою. Нехай у цьому нам допоможе Господь! Христос Воскрес – Воскресне Україна».

Галина СОРОКА, для Leopolis.news