Приводом для нашої розмови стала виставка «Відчувати», в якій представлено авторські костюми мами Ізоліни Франків та геометричні картини доньки Оленки Березянської.

Ваша виставка сподобалась цікавою ідеєю поєднати одяг і картини. Скажу більше – тут вловлюється і стиль, і спільний настрій… це ваша перша спільна виставка?

Ізоліна Франків: спільно з донечкою Оленкою ми вирішили поєднати одяг і картини. Це своєрідний діалог, в якому кожен може відчути певний настрій, вібрації, форми і кольори.

Оленка Березянська: так, це наша перша спільна виставка, хоч раніше і в мами, і в мене були окремі цікаві виставки. Мене зацікавили геометричні форми, які я асоціативно створюю під музику. Фрагмент однієї графічної тканини перенесла на картину, але інші роботи не повторюються ні кольором, ні лініями. Перша виставка з якої відбулись дослідження музики називалась «Вібрація та звук» – під етно-музику, джаз та модерн рок. «Геометрія звуку» – нова, цьогорічна виставка.

А може секрет у тому, що ви – родина?

Оленка Березянська: це також важливо. Однак у нас в родині є ще одна творча особистість. Це моя сестра Крістіна. У Стрию вона має власну студію «Сhristy/Languages&Art», в якій навчає дітей англійської та малювання. Власне, я теж працюю там вчителькою малювання на вихідні, а в робочі дні живу і працюю у Львові.

Ізоліна Франків: наша Крістіна має багато талантів. Вона – чудова менеджерка, має театральні таланти, організаторські здібності. Щороку навчання у її студії закінчується великою виставкою у Стрию, де в юних художників усе як у професіоналів: картини, друзі, експерти. Окрім дітей там охоче малюють і батьки.

Пані Ізоліно, у Вас доволі цікаве екзотичне ім’я. Звідки воно походить?

Я народилась і виросла у Прибалтиці, в Литві. Там закінчила Ризьке училище і здобула фах дизайнера. У мене були добрі вчителі й цікава робота. Вдень я працювала у домі моделей «Rigas modes», а ввечері відвідувала курси малювання в Академії. А Ізоліною мене назвала мама. Це – італійське ім’я.

Тож, проживаючи у Прибалтиці, а тепер в Україні, Ви можете провести якісь паралелі?

Щодо одягу, то в Латвії більше стриманих ліній, не такі барвисті кольори, як тут, в Україні. Однак у своїй роботі я завжди керуюсь творчим підходом. Виготовляючи для когось річ, я творю образ саме для цієї людини, під її форми і стиль, під її образ. Одного разу вдалось зробити костюм зі старих вишиванок, яким по 100-130 років. І клієнтка залишилась задоволеною. Бо ми не просто пошили одяг, ми створили її образ.

Ще коли я проживала у Прибалтиці, була захоплена театром і організацією виставок. Можливо, саме це допомогло мені побачити в кожному клієнтові що особливе, розкрити характер. І це передалось моїм донькам.

Повертаючись до Вашої виставки «Відчувати». Де вже відбулись виставки і де плануєте показати свої роботи?

Оленка Березянська: виставка починалась з Івано-Франківська, міста, в якому я навчалась. Потім була у Миколаєві Львівської області, у Стрию. Тепер плануємо зробити її у Львові.