Десятки нагробних єврейських плит – «мацев» – знайшли 3 липня працівники пошуково-ексгумаційного центру «Доля». Ними вистелений внутрішній двір колишнього управління НКВС у Львові, потім КДБ, а сьогодні ця територія перебуває в користуванні СБУ у Львівській області. Є припущення, що під «мацевами» можуть бути людські останки.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

На окремих «мацевах» чітко прочитується ім’я і прізвище івритом і польською мовами, також видно дати смерті – 1910, 1938, 1939 роки. Коли плити висохнуть, то можна буде більше дізнатись інформації. За допомогою трактора зняли верхній шар асфальту і землі й одразу виявили десятки «мацевів».

«Перші години робіт показали, що весь внутрішній дворик замощений намогильними плитами з єврейських кладовищ – «мацевами». Це показує злочинне обличчя комуністичного тоталітарного режиму, який робив нелюдські речі. Вистелити замість граніту чи бетону «мацеви» – чи людина, яка має почуття гуманності, може таке зробити? Але це показує сутність комуністичного режиму. Після підняття плит проведемо дослідження, щоб перевірити, чи під ними є людські останки, щоб вже поставити крапку у сумнівах», – каже керівник пошуково-ексгумаційного центру «Доля» Святослав Шеремета.

У 1950-х роках у Львові радянська влада знищила єврейські цвинтарі. Директор центру дослідження юдаїки у Львові Мейлах Шейхет наголосив Радіо Свобода, що «мацеви» привезені у внутрішній дворик з Янівського цвинтаря, на якому ховали євреїв. Це кладовище почало діяти з 1855 року, а дати смерті на «мацевах» свідчать, що плити звідти.

«Це варварство, знищення сутності, цінності людського життя. Є таке релігійне визначення: якщо живі бережуть покійників, то вони бережуть їх. Цей зв’язок утримує світ від самознищення. Ми будемо робити лапідарій і домагаємось через суд повернути частину Янівського кладовища. Там зможемо розмістити плити і зробити меморіал пам’яті єврейської громади Львова. Адже історія єврейської громади Львова ніде не віддзеркалена, у жодному історичному варіанті. Єврейське старе кладовище, де поховані видатні філософи, там є два базари, зараз справа перебуває у суді», – говорить Мейлах Шейхет.

У 2016-му знайшли 23 останки

Розпочали пошукові роботи у внутрішньому дворику з дозволу начальника управління СБУ у Львівській області Юрія Гончарова. Розмови про те, що потрібно дослідити територію, почались улітку 2016 року, коли під час розкопок були знайдені 23 людські останки у великому подвір’ї музею «Тюрма на Лонцького».

За оцінками дослідників, це були жертви політичних репресій, яких вбили енкаведисти у 1940–50-х роках. За спогадами очевидців, політичних в’язнів розстрілювали просто у подвір’ї колишньої в’язниці і тіла скидали у ями. Під час розкопок знайшли радянські гільзи. Людські останки були засипані кількома шарами землі і побутовим сміттям.

У внутрішній дворик тюрми на Лонцького в’язнів не виводили на прогулянку. Це була службова територія.

«Це територія колишнього управління КДБ у Львівській області, режимний об’єкт, який раніше не був доступний для істориків, дослідників. Керівництво СБУ у Львівській області пішло нам назустріч, ми провели низку перемовин щодо того, щоб зробити історично-археологічне дослідження цієї території. Ми знаємо, що у великому внутрішньому дворі було масове поховання, тому такі роботи потрібно тут теж зробити», – каже Руслан Забілий, директор Музею «Тюрма на Лонцького».

Після того, як знімуть усі нагробні плити, розпочнуться розкопки і буде зрозуміло, чи у маленькому подвір’ї тюрми вбивали людей.

Національний музей «Тюрма на Лонцького» розташований у частині приміщення колишньої в’язниці. Тут за ґратами сиділи політичні в’язні за польської, австрійської, радянської та німецької влад. Від вересня 1939-го до кінця червня 1941 року в будівлі розміщувалось управління НКВС і відбувались масові вбивства ув’язненими. Із 1941 до 1944 років це приміщення використовувало гестапо як слідчу в’язницю. А з 1944 року тут були НКВС, потім КДБ і МВС.

До слова, у 2017 році в центрі Львова волонтери виявили близько 20 «мацевів», якими був вимощений дворик ще у радянські часи. Надмогильні плити радянська влада використовувала для потреб міста.

Leopolis.news