Стартували фотопроби головних героїв для фільму «Малевич»

http://leopolis.news/post/28751/startuvaly-fotoproby-golovnyh-gerov-dlya-filmu-malevych

18/09/2020

Про це повідомляють організатори.

Продюсерка Анна Паленчук та режисерка Дарія Онищенко запросили взяти участь у перших фотопробах талановитих акторів: Віталія Салія («Я працюю на цвинтарі», «Крути 1918, «Заборонений») на роль Казимира Малевича, Олександра Новікова – на роль Володимира Татліна. Зйомки пройшли в стінах Нацiональної Академiї Образотворчого Мистецтва (НАОМА), в майстерні, де Казимир Малевич викладав у 1929 - 1930 рр.

Образ Малевича формувався завдяки архівним матеріалам, документальним фотографіям, спогадам колег, учнів, друзів та родичів митця. Над сценарієм спільно працювали Дарія Онищенко та Анна Паленчук. 

«Тепер, коли сценарій написаний, перед нами постало набагато складніше завдання - поєднати всю зібрану нами інформацію і знайти актора, який зможе втілити на екрані цього складного і багатогранного персонажа, розкриє глибину його характеру. Ми не шукали двійника. Головну роль грає енергетика актора, те, як він відчуває нюанси ролі. Віталій Салій, на мою думку, один з найбільш талановитих українських акторів, який володіє дуже широким акторським діапазоном. Він притягує до себе як магніт, а саме цією якістю володів і Казимир Малевич. Всі, хто знав його особисто, говорили про дуже потужну харизму, вміння тримати аудиторію, постійно замисленим обличчям. Малевич був охайним, любив надавати своїм образом серйозний вид, іноді носив циліндри, іноді - шапочку, схожу на католицький головний убір священників – пілеолус, як би позиціонуючи себе як пророка, гуру мистецтва. Володимир Татлін відрізнявся дуже своєрідною зовнішністю, був досить незграбним, величезного росту, але при цьому - дуже привабливим. Він не приділяв особливої ​​уваги зовнішньому вигляду, міг з'явитися в тапочках в інституті, незачесаним і заспаним. Татлін любив дуріти, епатувати публіку, - режисерка фільму Дарія Онищенко. - Мені здається, між цими двома акторами відразу виникла органіка - те, що я завжди шукаю на репетиціях. Вони обидва прийшли вже добре підготовленими на кастинг, ми не трималися за конкретні фрази зі сценарію, а імпровізували - мені було важливо зрозуміти цих акторів і дати їм відчути один одного. Це своєрідна магія, або хімія. Я між ними її побачила».

Івона, онучка Малевича, з якою комунікує Дарія Онищенко, відмітила деяку схожість, але зазначила, що волосся Казимир Малевич зазвичай зачісував назад, і над перукою варто попрацювати ще.

До роботи над фільмом були залучені експерти-мистецтвознавці з України та з-за кордону, історики. Головний консультант проєкту – Тетяна Філевська, відома своїм документальним фільмом про життя та творчість Казимира Малевича, а також авторка книг, які розповідають про життя Малевича в Україні. За словами Філевської, Малевич був дуже харизматичною особистістю та завжди привертав до себе увагу, мав гоголівське почуття гумору і любив співати українські пісні. З дитинства його приваблювало сільське життя і він заздрив дітям селян, які могли бігати босоніж в простому одязі. Згодом в юності артистичний бант став частиною його образу, як і стильний англійський кашкет, хоча франтом чи денді він не був, помірний епатаж був частиною образу всіх авангардистів. 

Перші розробки екранних образів Казимира Малевича та Володимира Татліна відбулись в межах підготовки до Чотирнадцятого пітчингу Держкіно, який пройде у вересні. Проєкт також братиме участь у пітчингу в межах Індустріальної програми 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю.

«Потенціал нашого майбутнього художнього фільму допоможе донести до всього світу, що Казимир Малевич все ж таки був українцем, народився у Києві і неодноразово наголошував на тому, що його як митця сформували саме українська культура й українська історія. До проєкту вже прикута не аби яка увага. Після анонсування про старт роботи ми отримали численні повідомлення від людей, які захоплюються творчістю відомого киянина та мають цікаві артефакти чи відомості про його життя. Ми хочемо ретельно дослідити той період, аби найправдивіше втілити його образ на екрані. Тому ми почали з фотопроб, пошуку екранних образів головних героїв - Казимира Малевича та Володимира Татліна. Це цікава задача для нашої команди, лише перший її етап. Ми зараз знаходимось на етапі пошуку фінансування для фільму, сподіваємось, що представлення проєкту фільму “Малевич” на пітчингу Держкіно та ОМКФ сприятиме цьому», – продюсерка Анна Паленчук.

Творчість Малевича вплинула на розвиток не тільки живопису, а й архітектури, дизайну, моди, кіно та інших напрямів мистецтва. Проєкт фільму підтримали багато культурних діячів, серед яких відомий український дизайнер одягу Федір Возіанов, який створив колекцією «Супрематизм 2.0», що була натхненна творчістю Казимира Малевича. В платтях саме з цієї колекції відбулась робоча фотосесія в межах проєкту продюсерки Анни Паленчук та режисерки Дарії Онищенко.

«Коли я міркував над колекцією, я усвідомив, що принцип відмови від копіювання природи, який Малевич сповідував в супрематичних роботах, може бути надзвичайно актуальним в дизайні одягу. Практично будь-який сучасний одяг в своїй основі, так чи інакше, копіює тіло. Я відмовився від цього копіювання, створивши сукні у вигляді геометричних фігур. І раптом виявилося, що ці сукні взаємодіють з тілом набагато краще, ніж одяг, який намагається стати "другим тілом"», – дизайнер Федір Возіанов.

Над образами акторів працювали: художник по костюмах – Константин Кравець, художник із гриму – Виталій Скопелідіс, фотограф – Артем Гвоздков.

Про фільм.

Початок 1920-их років в Радянському Союзі. Молодий харизматичний художник-авангардист Казимир Малевич прагне сказати своє нове слово в мистецтві та веде невпинну боротьбу зі своїм суперником конструктивістом Володимиром Татліним. Мрія всього його життя, власна виставка в Парижі, так і не здійсниться – термінова телеграма змушує Малевича повернутись до СРСР, де художника заарештовують. Крок за кроком Малевич розчаровується в ідеях радянської влади, а побачивши на власні очі трагедію Голодомору в Україні, наважується зобразити трагічну долю селян у своїх картинах.

Leopolis.news