logo
13/10
11/10
10/10
02/10
28/09
21/09
26/08
10/08
05/08
04/08
29/07
04/07
03/07
23/06
2 ...

Нагірний Карабах: геополітичні аспекти боротьби Азербайджану за відновлення територіальної цілісності

11-10-2020 15:28239

Нагірний Карабах: геополітичні аспекти боротьби Азербайджану за відновлення територіальної цілісності

Те, що відбувається зараз на Південному Кавказі в плані геополітики, має історичне значення. Військові операції, які проводить Азербайджанська Армія для звільнення своїх законних територій від вірменської окупації, не обмежується питанням простого забезпечення безпеки. /"Гордон"/

 

Так як події, які відбуваються на даний момент, мають своє глибоке історичне коріння і мають серйозний геополітичний контекст. Сьогодні Азербайджан, фактично, пише нову геополітичну історію регіону разом із Туреччиною. Можем визначено говорити, що на Південному Кавказі сформувалася нова стабілізуюча геополітична сила Туреччина-Азербайджан. Це нове явище в новітній історії Кавказу. Якими будуть  конкретні межі діапазону впливу цієї сили, покаже час. Але сьогодні можна із впевненістю відмітити: Південний Кавказ переходить до нового етапу формування нової системи регіональної безпеки, і цей процес може призвести до формування певної  картини регіону.

Це питання має військовий, економічний, історичний і політичний аспекти і, в цілому, охоплює проблему формування надійної системи безпеки регіону. Зрозуміло, що для  отримання  конкретних результатів, неминуче не лише формування нового балансу геополітичних сил, але й визначення нового погляду на геополітику регіону. А це вимагає перегляду свого місця і ролі  «класичних» основних акторів регіону. Однак, це важкий і складний  процес, який супроводжується небезпечними тенденціями і ризиками. В широкому плані, саме в призмі цього тезису, більш адекватно можна зрозуміти  основну ціль контрнаступаючих операцій Азербайджанскої Армії в Нагірному Карабасі.

На полі  бою вірменська армія набагато слабше азербайджанської. Процеси показують, що вірменська армія по-суті – це армія часів Другої Світової Війни. Із своїми примітивними і неефективними тактичними діями вона не може протистояти могутній і сучасній Азербайджанській армії. На протязі декількох днів Азербайджанська армія разгромила основні сили Вірменії, і кожен день звільняє територію від аморальних окупантів. Нікол Пашинян з блідим лицем кокетує про те, що «Азербайджан до сих пір не міг вичислити нашу стратегію». В дійсності, їх стратегія примітивна і повністю співпадає із стратегією слабкої, боязливої терористичної організації. Конкретно, вірменська політична верхівка точно знає, що армія Вірменії не лише набагато слабша по відношенню до Азербайджанської армії, але і як окупанти не можуть морально протистояти азербайджанському солдату. Азербайджанський солдат воює за звільнення рідної землі, а вірменин не бачить змісту в тому, щоб померти чи потрапити в полон на чужій землі.

У військовому плані вірменський народ обманули їх покровителі, в першу чергу, офіційний Париж. Французи побудували їм інженерні споруди і піднесли їх як «непрохідні окопи». Проте Азербайджанська армія в напрямку Агдере (вірмени називають його «Мардакерт»)  розбила ці споруди, і звільнила населений пункт «Мадагіз» (тепер називається Суговушан) ,який має стратегічне значення.

Тому, так звана стратегія вірменської політичної і військової верхівки полягає в тому, щоб, по можливості, розширити зону бойових дій і спробувати подати визвольну війну Азербайджанської Армії як інтервенцію Азербайджану на Вірменію. На цій основі офіційний Єреван хоче вимагати від  Москви негайного втручання у військові процеси з метою примусу Азербайджану зупинити військові дії в межах своїх міжнародно визнаних кордонів. Допоки Москва не піддається таким провокаціям. Але вірменське керівництво нахабно продовжує свої підбурливі дії в цьому напрямку. І тут стає очевидним військовий аспект «стратегії» офіційного Єревану. Вона полягає у вчиненні терористичних вилазок вірменських військових сил в Азербайджанські населенні  пункти. Ці пункти знаходяться  далеко від зони бойових дій.  В результаті гинуть ні в чому невинні люди – жінки, діти, старі. Це сталося  в Товузі, Бейлагані, Агджабеді, Нафталані, Гянджі, Абшероні, Хизи, Барді і може повторитися в інших далеких від зон бойових дій  населенних пунктах Азербайджану. Ось таку підступну «стратегію» обрало вірменське керівництво. Більше того, вірменське керівництво нахабно вимагає від європейських держав підтримки. Маніпуляція історичними подіями в контексті вірменського егоїзму, ненависті до будь-якого культурного різноманіття, Н. Пашинян пробує спотворити суть подій, що відбуваються і приховати агресивні плани. Він почав говорити про ворожість  азербайджанців (тюрків) до  християнської релігії. Навіть попереджає європейців про те, що якщо вони не зупинять тюрків, то вони опиняться і у Відні. Дивно, що  усю цю маячню підтримують і деякі політичні кола на Заході. Ось наочний приклад європейських подвійних стандартів.   

До слова,  іншої поведінки від них не очікуємо. Тому, що така поведінка історично по-суті вірмен і в змісті вірменства, а  саме навмисна фальсифікація історії і подій.

Не дивлячись на військові авантюри Вірменії за межами бойових зон, Азербайджанська Армія звільняє один за другим окуповані населенні пункти.  На фоні цього процесу і відбуваються важливі геополітичні події. В цілому,  супердержави не так уважно вникають в істеричні заклики вірменського керівництва. Проте ні вони, ані Міжнародні організації, в першу чергу  ООН і ЄС, особливо члени Мінської Групи ОБСЄ (за винятком Туреччини) не діють, не зупиняють агресора, не виражають свій протест до обстрілів мирного населення Азербайджану за межами бойових дій. А це вже політичний і моральний нонсенс! Це показує, що Західна дипломатична, політична і моральна свідомість втратила свою традиційну гуманну сутність і перебуває у глибокій кризі!

З іншої сторони, в реальності таке відношення багаторазово збільшує геополітичний ризик не лише на Південному Кавказі, але й у всьому світі. Враховуючи напружену геополітичну динаміку на Ближньому Сході, Східному Середземномор’ї, Північній Африці, можна припустити, що якщо на Південному Кавказі сильні держави не будуть поводити себе в рамках міжнародного права, не будуть справедливо діяти і продовжать підтримку і опікунство агресора, то глобальна система безпеки сильно постраждає. Більш того, не виключено, що спалахне широкомасштабна війна за участі великих держав. В цьому контексті, поведінка офіційного Парижу викликає велику занепокоєність, який відкрито підтримує агресора. Після усіх заяв зі сторони Франції, вона немає морального права продовжувати свою діяльність як одна із співголів Мінської Групи ОБСЄ. Франція фактично перекриває шлях, що веде до мирного врегулювання Нагірно-Карабахського конфлікту і це шкодить не лише її демократичному іміджу, а ще й ставить ЄС в скрутне становище.

Справа у тому, що окрім інших факторів, для Європи енергетична безпека відіграє дуже важливу роль на даному історичному етапі. Коли активність Росії з кожним днем збільшується у сфері енергетики, Європа повинна і зобов’язана діяти дуже тонко і саме основне справедливо та об’єктивно. Однак дивно, спостерігається зовсім інше: ЄС по відношенню до Туреччини і Азербайджану поводить себе некорректно, підтримуючи агресорів, потураючи основні положення міжнародного права. Якщо так продовжиться, то Азербайджан має повне право переглянути свою європейську політику. Адже, офіційний Брюссель мовчить, навіть коли Вірменія бомбить основний енергетичний коридор до Європи на Південному Кавказі, про що тут можна говорити!

Поведінка Ірану теж викликає обурення. Офіційний Тегеран завжди ратує про мусульманську солідарність, і не соромиться називати Азербайджан «шиїтською країною» (в дійсності Азербайджан світська країна і тут проживають люди різного віросповідання,  в том числі і  шиїты). Тепер Іран допомагає Вірменії зброєю. Цього Азербайджан ніколи не забуде.

На фоні всього цього, Вірменія розпочинає ще одну небезпечну справу. Вона привертає терористів із Ближнього Сходу на війну в Карабах проти  Азербайджану. Вже є багаточисленні факти, які підтверджують це. Разом з тим, керівництво Вірменії обмовляє Азербайджан, нібито на боці Азербайджану воюють ігіловці. Тим самим офіційний Єреван хоче показати операції звільнення окупованих територій, як війну між релігійними радикалами, і привернути до себе увагу всього християнського світу.  Звичайно, все це спроби слабкої, але агресивної держави. Азербайджан має  10 мільйонів населения, що практично в 4 рази більше населення Вірменії, що зводить до мінімуму потреби в залученні найманців.

Але усім миролюбним колам треба бути на сторожі і рішуче діяти проти агресії Вірменії. Азербайджан веде справедливу боротьбу за звільнення своїх законних територій від вірменської окупації. В геополітичному плані, Азербайджан разом із Туреччиною, виступає як єдина стабілізуюча сила, сприяє формуванню надійної і стійкої системи регіональної і глобальної безпеки. В цьому його повинні підтримувати усі, кому важливе співробітництво, мир, співрозвиток, міжнародне право і реальна демократія!                    

 Азер Худієв, експосол Азербайджану в Україні, Гордон