logo
23/10
22/10
20/10
18/10
07/10
05/10
11/09
06/09
02/09
04/08
14/07
01/07
28/06
2 ...

Юрій Холод: Крім сухих цифр, я прагну розвитку, руху, ціную ініціативу

20-10-2020 14:50664

Юрій Холод: Крім сухих цифр, я прагну розвитку, руху, ціную ініціативу

29-річний Юрій Холод працює заступником голови Львівської облдержадміністрації з вересня минулого року. За рік він курував усі галузі в області. Зараз Юрій Холод опікується туризмом, спортом, службою у справах дітей та капітальним будівництвом. А до того був заступником з архітектури, культурної спадщини, екології та житлово-комунального господарства.

До сьогодні багато експертів в області звертаються до Юрія Холода у справах збереження пам’яток, а весною він домігся зміни законів і підвищення штрафів за спалювання сухої трави та польові пожежі. Чому успішний молодий підприємець прийшов у державну службу і політику? Що таке бути управлінцем обласного рівня сьогодні? Що вдалося і що планує робити далі? Про все це Юрій Холод розповів нам у цій розмові.

Ви модерували першу зустріч із громадськістю попереднього голови ОДА Маркіяна Мальського. Потім прийшли в ЛОДА. А ким Юрій Холод був до того?

Я львів’янин, навчався у школі №28 (сьогодні це ліцей з поглибленим вивченням німецької мови). Потім вступив на навчання до ЛНУ імені Франка на економічний факультет і в університет внутрішніх справ. Здобув одразу дві освіти, а ще закінчив військову кафедру – я є молодшим лейтенантом запасу.

Чому обрали саме економічний факультет? Зрештою, здобуття кількох освіт одночасно – це складний тягар для юнака одразу після школи. Якими були ваші мотиви?

Я ще коли навчався у школі, в 11-му класі, задався питанням: а яким був шлях до успіху відомих людей? Я переглянув чимало біографій бізнесменів, винахідників, політиків. І знаєте, що побачив? Вони, здебільшого, не одразу вступали до вищих навчальних закладів, а навчалися в училищах – тобто здобували фах, а тоді йшли до вищої освіти. У їхньому житті було багато освіти. Але коли вже починали працювати, то обов'язково викладалися до остатку – і це давало успіх. Я частково скористався їхнім прикладом, алгоритмом, який виробив сам для себе. І цим шляхом я продовжую йти.

Куди Ви пішли працювати після навчання?

У моєї родини давно є власний бізнес у сфері поліграфії – компанія «Ромус-Поліграф». Бізнесова жилка, можна сказати, у мене в крові. Тому й готувався до підприємництва: спершу пробував різні власні проєкти, але згодом прийшов до бізнесу батька. Розвинув його з фірми, де працювало півсотні людей, до великої мережі з офісами, магазинами і власним виробництвом. Сьогодні компанія працює і на експорт – маємо партнерів за кордоном. Беремо участь у міжнародних виставках, отримуємо престижні нагороди.

Але сьогодні Ви у владі. Які ваші мотиви й амбіції в обласній адміністрації? Що спонукає бізнесменів йти у владу і політику? 

Я ж не в космосі живу. Бачу, що робиться довкола мене, в якому суспільстві живу. Помічаю багато недоліків. Так у мене виникла амбіція реалізувати свій бізнесовий досвід, певні успішні управлінські методи, вже у владі. Сам хочу спробувати, чи можна щось змінювати на краще, чи можна працювати для людей, а не нарікати, що нічого не виходить. У мене є для цього досвід успішної побудови бізнесу, спілкування з людьми і менеджерський досвід. І через рік роботи в ЛОДА скажу Вам: можна! За рік мені справді багато вдалося. Не знаю, чи тут ще раз все перераховувати. Але, наприклад, ми збудували понад 20 сільських амбулаторій за рік, коли за попередній рік дії програми не була збудована жодна. Ми закупили понад 250 нових авто для сільських медиків. Нам вдалося переконати Уряд про потребу підвищення штрафів за спалювання сухої трави, що спричиняє величезні пожежі на сотнях гектарів. Нам вдалося збудувати понад 110 спортивних майданчиків і реконструювати кілька великих стадіонів, серед яких легендарний львівський СКІФ. І це тільки окремі приклади, бо дрібніших та більших проєктів за рік назбиралося понад сотню. Це і Дрогобицька солеварня, і закупівля квартир постраждалим від вибуху у будинку в Дрогобичі, і перенесення водогону біля Стебника, і добудова басейну в Давидові, і будівництво дитячих будинків у Золочеві, Бірка, Наварії, і закупівля понад 250 квартир воїнам та сиротам, і скерування коштів на будівництво доріг. Ми не робили, бо вибори, ми робили, бо громадам потрібно дати стартові можливості, передати максимум ресурсів, щоб вони мали на що опертися вже завтра, після виборів.

Про політику - це вже інша тема. Я мав декілька запрошень від різних політичних сил раніше. Пропонували, але… ставили переді мною конкретний цінник за спільний похід на вибори. Мені це не цікаво! Я розмежовую політичну і підприємницьку діяльність. Мати кишенькових активістів і зробити їх депутатами – це точно не моє. Тому застерігаю на майбутнє кожного, хто звертатиметься до мене з такими пропозиціями.

Загалом, мій похід у політику і владу дещо пов'язані. В обох випадках йдеться про менеджерські функції. Разом із тим, я розумію, що повинен мати чітке уявлення про те, як працює рада і адміністрація, як відрізняються повноваження управлінь ОДА і депутатських комісій. А для цього я повинен мати досвід. Як його здобути? Звісно, найкраще через роботу в органах влади. Так я прийшов до обласної адміністрації. Сьогодні ми тут втілюємо те, за що перед тим голосували депутати. Зазвичай, ЛОДА працює над виконанням програм. Але тільки цього мені замало. Я хочу бачити, крім сухих цифр у таблицях, постійний розвиток, рух та ініціативу від чиновників. Тому підтримую реформу держслужби і прозорість у всіх підходах до державного управління.

Наскільки реалії ЛОДА відповідали вашим уявленням про те, як працює влада?

Про дещо я мав уявлення, а дещо для мене стало несподіваним. Я звик до насиченої роботи, тому й тут приходжу на роботу о шостій або сьомій ранку. Хоча, офіційно, робочий день в ОДА починається о 8 чи 9 годині, залежно від підрозділу, але мені треба вивчити кожен документ, який приносять на підпис із профільних управлінь чи служб. Цього навчила одна ситуація, коли мене спробували відверто підставити: принесли на підпис документ, який означав незаконне виділення землі. Цього, на щастя, не сталося, а я зробив свої висновки – уважність до деталей при роботі в ОДА неможливо переоцінити.

Я хочу бути прикладом іншого державного управлінця: не того чиновника, якого неможливо застати на роботі, в якого з 9 до 18-ї затягується обід, а ефективного менеджера, який встигає не тільки виконувати поточну роботу, а завжди працює на розвиток. Водночас, я постійно контролюю своїх підлеглих, кількість та якість виконаної роботи. На те, щоб змінити ставлення людей до чиновників, потрібні роки. Але я готовий до зміни одного з головних стереотипів у суспільстві і починаю з себе.

Цікаво досягати успіху. Цікаво будувати команду, спілкуватися з людьми, бачити ситуацію у всій області, в кожному окремому районі.

А, все ж, чому Ви пішли саме в політичну силу «Слуга народу»?

Я говорив про політичні сили, які пропонували ставати кандидатом в обмін на гроші. А команда Володимира Зеленського була першою, яка не вимагала від мене грошей. Я приєднався, працював, ми здобули спільну перемогу. Згодом отримав пропозицію роботи в ОДА від Маркіяна Мальського, а тепер йду з цією ж командою у депутати обласної ради.

Ви запам'яталися багатьом журналістам і громадськості боротьбою зі спалюванням сухостою і відстоюванням Дрогобицької солеварні.

Так, ми домоглися того, щоб держава підвищила штрафи за спалювання сухого листя і трави в полях. Може у минулі роки це не було так критично, як зараз, але цього разу навесні на Львівщині горіли ліси, людські хати! Це потребувало негайної реакції з нашого боку. При тому долучилося дуже багато людей, ми створювали на місцях мобільні групи, до яких входили пожежники, поліція, звичайні селяни, керівники громад. Дякую депутатам Верховної Ради, які проголосували за підвищення штрафів за спалювання – це хай ще не остаточна перемога, але дуже вагомий крок до неї.

З приводу солеварні у Дрогобичі. Мене шокувало те, що місце промислу, який походить, ймовірно, ще з часів Галицько-Волинської держави (кажуть, 1300-і роки, а може й давніше), в момент могла припинити своє існування. Зараз же всю сіль розкупили, а ми хочемо створити на Дрогобицькій солеварні центр культури і туризму.

Одна солеварня – це крапля в морі. У нашому регіоні дуже багато пам'яток, приблизно 25% від усіх, що є в Україні. Тобто як виходить: наші предки берегли це, а ми – зруйнуємо? Ні, тому історію з солеварнею треба перенести на всі інші пам'ятки. Лиш тоді я буду задоволений роботою в цій галузі. І з цією метою ми вирішили відновити діяльність обласного управління охорони і збереження культурної спадщини, яке відповідатиме за збереження культурно-історичної спадщини в регіоні.

Розмовляв Тарас ВЕРХАНИЧ, для Leopolis.news