logo
07/07
20/06
19/06
25/05
23/05
07/05
17/04
28/01
27/01
23/01
18/01
12/12
02/12
2 ...

У львівському суді захисник Надії Савченко вимагав іншого прокурора, з яким були домовленості

02-07-2019481

У львівському суді захисник Надії Савченко вимагав іншого прокурора, з яким були домовленості

У Галицькому районному суді Львова колегія суддів у складі головуючого судді Олега Юрківа і суддів Людмили Городецької та Віталія Радченка розглядають кримінальну справу проти особи, яку підозрюють у вчиненні дій, що підлягають кримінальній відповідальності за частиною 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України. Підсудному інкримінують участь у терористичній групі, що карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років. Широко відомий в Україні адвокат підозрюваного вимагав у суді прокурора, з яким попередньо були «певні домовленості».

Обвинувальний акт проти особи В. скерували в Галицький районний суд Львова 27 червня 2018 року. Майже відразу до Галицького суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого – Віктора Чевгуза, кандидата юридичних наук і директора компанії «Чевгуз та партнери» – про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції із Солом’янським районним судом Києва.

Віктор Чевгуз відомий своєю відмовою захищати Надію Савченко через розбіжності у поглядах на концепцію захисту в суді. Адвокат вважав, що потрібно довести ймовірну безпідставність обвинувачення, яке було інкриміновано Савченко, а не політичними гаслами таврувати в суді представників влади, які не були фігурантами кримінальної справи.

Отже, під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого В. на 60 днів, аргументуючи тим, що після закінчення цього строку підсудний може переховуватися від суду.

Обвинувачений В. і його захисник Віктор Чевгуз заперечили проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків та необґрунтованість прокурорської підозри. Захисник попросив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов'язання.

Далі прокурор Григорій Зенін заявив клопотання про скерування цього кримінального провадження до Апеляційного суду Львівської області для визначення за котримсь із місцевих судів Луганської області територіальної підсудності цього кримінального провадження. Своє клопотання прокурор мотивував тим фактом, що правопорушення було вчинено на території Луганщини.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання сторони обвинувачення щодо перенесення слухання кримінального провадження на малу батьківщину підсудного В. Отож справу скерували до Апеляційного суду Львівської області для вирішення питання територіальної підсудності в Луганській області, де вирішили надіслати цю справу до вищої судової інстанції –  до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовила прокуратурі Львівської області в зазначеному клопотанні. Свою відмову судді мотивували фактом, що досудове розслідування кримінального провадження проти підсудного В. провадили і закінчили у слідчому відділі Управління СБ України у Львівській області, що перебуває в межах територіальної юрисдикції Галицького районного суду Львова. Отож підсудність розгляду цього кримінального провадження було визначено відповідно до вимог закону.

Під час чергового судового засідання, яке відбуло 27 червня в Галицькому районному суді Львова, захисник обвинуваченого просив судову колегію відкласти судове засідання, тому що в суд прийшов не той прокурор. Із прокурором Тарасом Ковальчуком у підсудного та його адвоката немає відповідних домовленостей.

Адвокат Віктор Чевгуз наполягав: «Прошу відкласти судове засідання, ваша честь. Із прокурором Зеніним ми співпрацювали, він увесь час підтримував... здійснював процесуальний контроль, знає матеріали справи. У нас була погоджена позиція... Я не хочу зараз під запис говорити, але були певні ділові домовленості відносно справи і позиції мого підзахисного. Підзахисний пішов назустріч прокуратурі та оперативним працівникам. Я прошу відкласти справу».

Іще захисник укотре наполягав на зміні виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання підсудного або його цілодобовий домашній арешт. Для домашнього арешту адвокат готовий надати підсудному В. квартиру в Києві.

У судовому засіданні було встановлено, що в обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки до взяття під варту він не мав офіційного місця праці. Також він не проживає на території Львова або Львівської області, що разом із тяжкістю покарання за скоєне може спонукати його до неправомірної поведінки. Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши інші матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підсудного є підставним і підлягає задоволенню.

Суд вважає, що й надалі існують ризики, що, перебуваючи на свободі, обвинувачений В. може продовжувати вчинення кримінальних правопорушень, почати переховуватися від суду. Підсудного обвинувачують у скоєнні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років. Обвинувачений проживає на території Луганської області, що обумовлює додатковий ризик його переховування від суду для уникнення відповідальності.

Відповідно до обвинувального акта, підсудний В., реалізовуючи свої злочинні наміри, які полягали у протидії антитерористичним силам у зоні проведення антитерористичної операції, у листопаді 2015 року добровільно вступив до незаконного збройного формування, до так званої «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу Народної міліції «ЛНР», на посаду санітара медичного взводу, для евакуації поранених терористів і сепаратистів та наданням їм медичної допомоги.

Колегія суддів задовольнила клопотання прокурора Тараса Ковальчука про продовження строку тримання під вартою підсудного В. у державній установі «Львівська УВП №19» строком на 60 днів.

Після завершення судового слухання нез’ясованими залишилися два питання. По-перше, звідкіля в безробітного підозрюваного чималі кошти для оплати роботи маститого столичного адвоката та його витрат на поїздки з Києва до Львова? Хто фінансує захист підсудного в Галицькому районному суді Львова? По-друге, де проходить моральна межа, яку адвокати не переступлять задля приватного зиску?

Уже кілька років адвокати України не можуть домогтися ні притягнення до дисциплінарної відповідальності «колег», які працюють на терористів, за порушення Присяги адвоката і Правил адвокатської етики, ні навіть дочекатися від Національної асоціації адвокатів України офіційного роз’яснення щодо припустимості або неприпустимості для адвокатів України працювати в ОРДЛО або для ОРДЛО.

Ярослав ЛЕВКІВ,

приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news