У Франковому виші провели круглий стіл з нагоди 150-ліття Лесі Українки

http://leopolis.news/post/38460/u-frankovomu-vyshi-provely-kruglyy-stil-z-nagody-150-littya-lesi-ukranky

03/03/2021

У зв’язку з карантинними обмеженнями, захід провели на платформі «Zoom», інформує пресцентр університету.

До онлайн-діалогу долучилися дослідники життя й творчості письменниці, завідувачі музеїв Лесі Українки зі с. Колодяжного, з Луцька, Києва, Тбілісі (Грузія), Сурамі (Грузія), Софії (Болгарія), гості з Франції та Німеччини, а також студенти та викладачі Львівського університету. Модератором зустрічі був декан філологічного факультету, професор Святослав Пилипчук.

Декан привітав усіх учасників заходу й розповів про мету зустрічі. Звертаючись до слухачів, він наголосив: «Наш захід продовжує численні події, спрямовані на пізнання, популяризацію, поглиблення знань про творчість  Лесі Українки якраз у її ювілейний рік. Сьогоднішній круглий стіл ми організували, аби представити різні місця сили, які для Лесі Українки були дуже важливими і знайшли відображення у її творчості».

Вітальні слова для учасників заходу прозвучали й від проректора Львівського університету з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Володимира Качмара, який відзначив оригінальну та успішну ідею проведення круглого столу та від імені адміністрації Університету побажав учасникам зустрічі здоров’я, творчого натхнення і плідної праці, а принагідно згадав і про власні відвідини с. Колодяжного, у якому мешкала Леся Українка. «Маємо зараз ювілейний рік Лесі Українки, а водночас і ювілейний рік Львівського університету. Хтось скаже, що Леся Українка не має жодного прямого стосунку до Львівського університету, але я заперечу: Лесю Українку вивчають наші студенти, її творчість досліджують наші професори, й усі захоплюються нею як сильною особистістю і як письменницею», – додав Володимир Михайлович.

Першою доповідачкою на круглому столі була завідувачка Музею Лесі Українки Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидатка філологічних наук Тетяна Данилюк-Терещук. Вона розповіла про одне з «місць сили» Лесі Українки – місто Луцьк і зазначила, що «Луцьк став магнітом, центром тяжіння, осередком вивчення творчості Лесі, а тому на плечах мешканців Луцька, а особливо науковців Волинського університету, лежить велика відповідальність – завдання якомога краще пізнати Лесю Українку, аби хоч трохи наблизитись до неї».

Описуючи життя Лесі Українки в Луцьку, Тетяна Данилюк-Терещук розповіла, що місто «вписалось» у долю родини Косачів ранньої весни 1879 року, коли сім’я переїхала туди з Новограда-Волинського. Саме в Луцьку, маючи майже дев’ять років, Леся написала свій перший вірш «Надія». Саме тут ще зовсім юна Лариса Косач почала робити свої перші свідомі кроки: брала перші уроки музики, разом з братом під опікою матері почала працювати над перекладами. Тут реалізувався її перший перекладацький проєкт – переклад творів Миколи Гоголя. Тут у її життя увірвалися й перші випробування – почалась її боротьба з хворобою. Згодом Луцьк знову став домівкою для родини Косачів уже наприкінці 90-х років. Саме з Луцька Леся Українка вирушила у свою першу закордонну мандрівку, у Луцьку розпочала роботу над стародавньою історією східних народів, тут почала студіювати етнографічні методи, тут листувалася з Михайлом Драгомановим.

Завідувачка Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Ольга Бойко продовжила уявну мандрівку «місцями сили» видатної письменниці екскурсом до села Колодяжного, куди родина Косачів переселилась у 1882 році. «Село  Колодяжне стало місцем, де Леся черпала свою наснагу. Вона зустрічалася тут з простими селянами, записувала пісні, колядки, щедрівки, різноманітні ігри, цікавилася фольклором. Саме в будинку, який збудували для неї у Колодяжному, вона написала понад 80 своїх творів», – зауважила Ольга Бойко.

Доповідачка згадала про будівництво маєтку Косачів у Колодяжному й зазначила, що під час Другої світової війни будинок було розібрано, тож до наших часів він не зберігся, але на цьому місці тепер є літературно-меморіальний музей. Експозиція вміщується в чотирьох залах, є також виставкова зала і кілька приміщень для конференцій та інших заходів. Розповідаючи про роботу музею, пані Ольга додала: «Все частіше кажуть, що Леся Українка – дуже сучасна. Це справді так, і тому ми намагаємося зробити все, щоб сучасний відвідувач хотів приходити у музей, відвідувати місця, де жила письменниця». Так, з цією метою керівництво музею вже встигло організувати виставку-подорож містами, у яких бувала Леся Українка під час своїх численних мандрівок, а також створило сторінку Лесі Українки у Facebook.

Наступною виступила Ірина Щукіна – завідувачка науково-дослідного відділу з вивчення життя і творчості Лесі Українки Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. Вона розповіла про київський період життя Лесі Українки, що розпочався у 1899 році, й провела віртуальну екскурсію музеєм, демонструючи учасникам заходу фотографії кімнат та експонатів і розповідаючи їхню історію. «Київ був центром політичного, культурного, громадського життя. Для Лесі Українки Київ став місцем, де вона здобувала знання, мала можливість долучитися до громадських справ і сформувати коло своїх друзів та однодумців. Тут вона могла увібрати в себе культурне надбання народу, відвідати театри, концерти, познайомитись із живописом. Важливим для формування Лесі стало спілкування з друзями і сусідами – родинами композитора Миколи Лисенка і драматурга Михайла Старицького», – розповіла Ірина Щукіна.

Роботу круглого столу продовжила своєю доповіддю докторка наук, голова Спілки українських організацій в Болгарії «Мати-Україна» Олена Коцева. Вона подякувала організаторам за можливість взяти участь у заході й розповіла про діяльність Спілки «Мати-Україна», яка об’єднує 6 організацій з різних міст Болгарії. «Пам’ять про Лесю Українку та її дядька Михайла Драгоманова досі жива в Болгарії. Саме для того, щоб цей вогник ніколи не згасав, українці в Болгарії вже багато років докладають свої зусилля. Ми, зокрема, вшановуємо річниці з дня народження Лесі, проводимо літературні вечори та виставки перекладів, розповідаємо про перебування Лесі Українки в Болгарії», – зазначила Олена Коцева. Описуючи перебування Лесі Українки в Болгарії, доповідачка згадала про життя письменниці в Софії та візит до селища Владая. Крім того, доповідачка розповіла про стосунки письменниці з родиною Драгоманових, а зокрема з Михайлом Драгомановим, який зробив значний вплив на формування її світогляду і творчості.

Після цього учасники заходу віртуально помандрували до Грузії – ще одного «місця сили» Лесі Українки. Докторка філології, старший спеціаліст Інституту україністики Тбіліського державного університету імені Іване Джавахішвілі Ніно Наскідашвілі, яка займається популяризацією творчості Лесі Українки та інших українських письменників у Грузії, розповіла про наукову та перекладацьку діяльність Інституту україністики. Вона презентувала двомовні збірки творів українських письменників, видані Інститутом, і серед них – збірки віршів та листів Лесі Українки. Крім того, доповідачка зачитала вірш Лесі Українки «Напровесні» у перекладі грузинською мовою. Принагідно Ніно Наскідашвілі згадала й про збірку творів Івана Франка «Осінні думи», видану спільно з філологічним факультетом Львівського університету.

Насамкінець слово взяла директорка Музею Лесі Українки в Сурамі Лія Садрадзе. Вона привітала усіх із ювілеєм Лесі Українки, розповіла про діяльність музею в Сурамі й зазначила: «Ми із задоволенням бережемо пам’ять про Лесю Українку і чекаємо українців в Грузії».

Завершився круглий стіл спільною дискусією, під час якої учасники заходу обговорили окремі сторінки з життя й творчості Лесі Українки, намітили шляхи подальшої співпраці з метою популяризації творчості письменниці за кордоном та обмінялися словами вдячності з колегами, які дали можливість поглянути на постать Лесі Українки під іншим кутом.

Leopolis.news