logo
07/07
20/06
19/06
25/05
23/05
07/05
17/04
28/01
27/01
23/01
18/01
12/12
02/12
2 ...

«Гниле» медичне питання

10-07-2019379

«Гниле» медичне питання
Фото: varianty.lviv.ua

Є такий типаж громадських діячів, які будують усе своє життя – суспільне, соціальне, політичне і навіть фінансове – навколо того, що прийнято називати в Україні політикою. Особливо такий типаж, дуже умовно можна назвати їх «політиками», поширений саме на Галичині. Очевидно, це пов’язано з тим, що так склалось історично, що тут, на відміну від Східної України, не було великих підприємств чи промислових виробництв або шахт, тому заробляти статки можна було буквально «з повітря». 

Тому типовий політик більш-менш значного масштабу на Сході – це колишній «червоний директор» або ж «міцний господарник». На Заході ж є ціла порада «чистих політиків», які з повними щирої відвертості очима всюди розповідають, що все життя займаються політикою, однак чомусь їхні статки, дорогі авто й (особливо це типово для Галичини) заміські обійстя натякають, що і в політиці можна дуже непогано заробляти. У мові обивателів, щоправда, є інший термін, який, мабуть, краще описує цей рід діяльності. Якщо по-простому, то таких діячів звикло називають «рішалами».

Одним з таких «політиків» (у цьому конкретному випадку будемо брати це слово в лапки) є депутат Львівської обласної ради, ба більше – заступник голови обласного парламенту Володимир Гірняк. Перший досвід та, мабуть, перше усвідомлення того, що можна робити гроші з повітря, а саме: нічого не продукуючи і не надаючи жодних офіційних послуг, сформувався в героя нашої публікації ще в часи перебування в статусі депутата Львівської міської ради. Нагадаємо, вперше Володимир Гірняк став депутатом ЛМР 1998 року, обіймаючи посаду юриста в скандально відомих «Галицьких інвестиціях», які скуповували задешево майнові сертифікати в довірливих галичан і придбавали акції працюючих підприємств. Успішність перебування на такій посаді, зрештою, як і на подальших місцях праці, які здебільшого стосувалися юридичного супроводу будівельних підприємств, залежала від хороших стосунків з виконавчою владою міста й області, адже складно «вибити» дозвіл на будівництво в місті, не маючи «блатів» у Львівській міській раді. Однак ще краще – не бігати самому, хапаючи за рукави міських чиновників чи обранців, а самому стати депутатом міськради і долучитися до щасливої когорти вершителів долі комунального майна та земельки.

Відтоді, а саме з 1998 року і донедавна, Володимир Гірняк реалізовував свої політичні і суспільні амбіції, будучи в статусі депутата Львівської міської ради. Під час трьох (!!!) каденцій, проходячи туди щоразу від різних політичних сил, обіймаючи різні посади, Володимир Олегович не полишав свого бізнесу, який, знову ж таки, полягав у юридичному супроводі діяльності будівельних компаній. Ідеальне поєднання – юрист забудовника і депутат міської ради, чи не так?

Подвигам героя нашої публікації в затишних стінах Львівської міської ради можна присвятити не одну статтю (і не лише в публіцистиці), проте й за час виконання обов’язків депутата Львівської обласної ради Володимиру Олеговичу є чим похвалитися.

Вдалий досвід застосування політики у власних матеріальних цілях знадобився Володимиру Гірняку в листопаді 2015 року, коли він отримав статус депутата Львівської обласної ради. Уже тоді на всеукраїнському рівні намітилися перші лінії конфлікту між владними партіями, насамперед БПП, та опозицією, в яку поспішила записатися і «Громадянська позиція», до якої належав Володимир Гірняк. Однак, усупереч рішенням керівництва партії та позиції лідера політсили Анатолія Гриценка, «Громадянська позиція» у Львівській області та в місті Львові увійшла до складу політично неприродної коаліції саме з ненависним Блоком Петра Порошенка. Володимир Гірняк став заступником голови Львівської обласної ради, представника того ж таки БПП. Його колега Парасковія Дворянин змогла протриматися на посаді не більше ніж два роки, і після того, як її партія «Самопоміч» заявила про перехід в опозицію, втратила своє крісло заступниці. Натомість Володимир Гірняк, попри непримиренний конфлікт на всеукраїнському рівні, ще донедавна мав дуже тісні й теплі стосунки з головою облради Олександром Ганущиним.

Причини такої «миролюбності» та прагнення до конструктиву дуже прості. Неможливо «вирішувати» власні питання, якщо ти не у владі. Це стосується політиків будь-якого рівня: чи то народних депутатів, чи то обранців обласних, міських і навіть сільських рад. Лише приналежність до влади – це доступ до бюджету, повноваження розпоряджатися комунальним майном і право призначати на посади і знімати з них. Власне, останнім і найбільше зацікавився пан Гірняк, щойно обійнявши посаду заступника голови облради.

Насправді, Львівська обласна рада має не так уже й багато «точок дотику» до реальних грошових чи матеріальних ресурсів, щоб можна було на них заробляти серйозні суми. Однією з таких точок є комісія з обрання начальників комунальних медичних закладів. Чому так – відповідь дуже проста. Там, де є лікарі та хворі, завжди є тіньові кошти, причому в немалих кількостях. Це і хабарі, й оплата за неофіційні послуги, і гроші, отримані за рахунок маніпуляцій із закупівлею ліків. І той, хто контролює керівників медзакладів, завжди має можливості очолити величезний тіньовий обіг необлікованої готівки. Крім того, контроль за призначеннями на посади головних лікарів – це можливості для адмінресурсу, який ніколи не буде зайвим, особливо в непевні часи перманентних виборів.

Саме тому посада голови комісії з обрання лікарів медичних закладів, які належать до комунальної власності Львівської обласної ради, неабияк зацікавила Володимира Гірняка. Після нетривалих зусиль йому таки вдалось очолити цей напрям і застовпити за собою право впливати (якщо не керувати) на призначення головних лікарів комунальних лікарень.

Перший конфлікт у цій сфері виник навколо, мабуть, найбільш «хлібної» посади – головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні. Віддавна цим закладом фактично безроздільно керував депутат Львівської обласної ради і, за «випадковим» збігом обставин, голова медичної комісії Львівської облради Михайло Гичка. Під час конкурсу на цю посаду саме Володимир Гірняк пафосно наполягав на тому, щоб Михайло Гичка полишив одну з посад – керівника лікарні або ж голови комісії. Насправді ціль Гірняка була простішою: звільнити посаду найбільшої на Львівщині лікарні для того, щоб віддати її в добрі та надійні руки когось зі свого оточення. Чутки ходили про депутатку з його ж фракції у Львівській обласній раді. Однак, до честі обраниці, вона відмовилася брати участь у цій афері, оскільки не мала ні професійного, ні управлінського досвіду, щоб очолити обласний медзаклад.

Не спрацював й інший «варіант» із Наталією Готь. Саме ця одіозна особа, коли балотувалася до обласної ради за списками «Громадянської позиції», мала плани сісти у крісло головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні, проте гучний скандал із затриманням під час чи то вимагання, чи то отримання хабара завадив цьому плану.

Тому було обрано іншу тактику, і з допомогою впливових депутатів облради Гірняку вдалося «вибити» з-під Гички крісло очільника комісії Львівської облради з питань охорони здоров'я, материнства, соціального захисту. Зважаючи на те, що дотепер ця комісія залишається без голови, профільний заступник голови облради отримав прямий доступ і безроздільне право впливати на всі рішення, насамперед кадрові й майнові, у медичній галузі Львівщини.

Натомість Гірняк не забув про поразку, якої зазнав у боях за посаду голови обласної клінічної лікарні, й ось несподівано на сторінці у Фейсбуці заступника голови облради з’являється радісний допис, що від сьогодні, виявляється, юридична адреса Львівської обласної клінічної лікарні не у Львові (де, власне, розміщена сама лікарня), а в одному з районів Львівської області. За «дивним» збігом обставин (так-так, ще одним дивним збігом обставин, не більше), в районі, що входить у виборчий округ вгадайте кого? Так. Ви вгадали – того самого Володимира Гірняка. Що це, як не свідчення повного та тотального контролю заступника голови Львівської обласної ради над медичною галуззю Львівщини?

Працівники обласного медичного закладу, особливо бухгалтери та юристи, яким по кожний документ відтепер потрібно буде їздити чи то в Городок, чи то у Великий Любінь Городоцького району, повинні бути вдячні долі, що панові Гірняку не випало балотуватися десь у Турківському районі, бо в такому разі юрадреса клінічної лікарні «помандрувала» б за цим горе-кандидатом і туди.

Рішення про перенесення лікарні з обласного центру в район – яскравий приклад використання службового становища у власних політичних цілях. А скільки таких рішень, ухвалених в інших – матеріальних та фінансових інтересах? А скільки їх в інших сферах, на які безпосередньо впливає заступник голови Львівської обласної ради? Питання, на жаль, відкрите…

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news