У Самборі 90-річчя Івана Гнатюка відзначили презентацією книжки «Чотири відмінки сльози...»
http://leopolis.news/post/5527/u-sambori-90-richchya-ivana-gnatyuka-vidznachyly-prezentacieyu-knyjky-chotyry-vidminky-slozy
06/08/2019
Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.
Автор і упорядник книжки поетеса з Дублян, член НСПУ Любов Проць. Цим виданням, сторінки якого становлять спогади друзів, котрих життєві стежки зводили з Іваном Гнатюком, друковані в ЗМІ статті, рідкісні світлини тощо, вона сповнила свій моральних обов’язок перед цією непересічною в історії та українській літературі людиною. Адже він для неї був не просто порадником, редактором віршів, а творчим батьком, щирим і водночас вимогливим наставником.
Думками про цінне видання та його героя світлої пам’яті Івана Гнатюка, враженнями від багаторічного особистого спілкування з ним поділився професор Дрогобицького педуніверситету імені Івана Франка Михайло Шалата. За його словами, поет-політв’язень – неординарна постать, велика в літературі та суспільному житті. Він, Іван Гнатюк, не вмів лукавити, бо доля судила йому належати до трагічного покоління.
«Такі, як Іван Гнатюк, – наголосив професор, – за час радянської неволі не йшов на жодні компроміси, коли йшлося про національне. Він був дуже незручним для комуністичного режиму. Книжка «Чотири відмінки сльози...» дуже професійна, написана з любов’ю до героя, щиро. Писати спогади – справа особливої відповідальності. Але Любов Проць з цим справилась»
Думками про книжку ділилась дочка поета, директор Бориславської міської гімназії Любов Гнатюк-Савка. «Батько, – сказала вона, – прожив лише 75 років. Але це були напружені роки за життя, бо здоров’я йому підірвало ув’язнення, боротьба за книжки, щоб українці читали, знали і пам’ятали своє минуле. У хаті інколи на хліб бракувало, а на нові книжки гроші знаходив…».
З увагою присутні слухали враження про книжку її співавторів Лілю Гулевич, Уляну Кец та інших. Учасники презентації довідались, якого славного сина-патріота мала Україна. Він – яскравий приклад для наслідування наступними поколіннями, яким у спадок залишив велику надію на щасливе життя у своїй сторонці.
Наголошувалось, що такі постаті, як Іван Гнатюк, не мають права бути забутими у плині часу. Нова книжка – видимий літературний пам'ятник поету, великому українцеві.
Водночас висловлювались пропозиції про упорядкування поетового багатого архіву, щоб його разом з повним виданням творів гідно відзначити сторіччя Івана Гнатюка.
Микола СЕНЕЙКО, для Leopolis.news