Директорка Самбірського фахового коледжу культури і мистецтв Галина Петрівська вручила Подяку депутату Львівської обласної ради Юрію Доскічу та керівнику Благодійного фонду сім’ї Доскіч Христині Доскіч.

Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.

За словами очільниці мистецького навчального закладу Галина Петрівської, вони опинилися перед непростою проблемою. Річ у тім, що танцювальний колектив народного танцю «Дністрові зорі» Самбірського фахового коледжу культури і мистецтв, у числі інших, був запрошений на участь 5 травня у вечорі українсько-німецької співдружності, організований фундацією Карлспрайз, відділом культури міста Аахен та Спілкою українців в м. Аахені. Захід проводився у рамках проєкту «Дні української культури» в м. Аахен (Німеччина) та вручення Карлової премії Україні.

«Звісно, проігнорувати таким поважним міжнародним заходом, – наголосила Галина Петрівська, – ми не могли, але у той же час чисельному танцювальному колективу бракувало коштів на поїздку до Німеччини та на інші потреби. Однак талановиті студенти дуже бажали показати своє мистецтво і гідно представити Україну співвітчизникам, які там проживають, та німецьким друзям. Бо мали що продемонструвати на сцені. На щастя, мрію нам вдалося реалізувати завдяки фінансовій допомозі Юрія Доскіча та Благодійного фонду. Вони стали такою рятівною соломинкою не лише для коледжу, а й держави, бо, власне, ця місія носила об’єднану державницьку мету»..

На заході звучали пісні, музика, а для всіх найбільш зрозумілими були витончені танцювальні рухи студентського колективу із Самбора. В них на сцені розквітла вся краса українського народного танцю, розкрилися усі барви української культури і не залишили байдужим жодного присутнього на концерті.

Родзинкою заходу, не приховувала радості директорка коледжу, стали спільні фінальні співи і танці, які попри мовний бар’єр свідчили про солідарність німців з українцями у час важких випробувань російською війною. А це, що належало, «Дністрові зорі» зробити. Тож дуже важливо, щоб у потрібний момент знайшлися люди, які без агітації, а, як кажуть, з пів слова, зрозуміють, виручать. Хай такими доброчинцями повниться українська земля. Тоді все буде добре. А ми були і будемо непереможними.

Микола СЕНЕЙКО, для Leopolis.news