Науковці Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України та Історико-культурного заповідника «Стільське городище» провели спільну археологічну експедицію в село Ілів на городищі «Печера»., повідомляє пресслужба Львівської ОВА.

Розкопки тривали три тижні, в процесі вдалося дослідити 3 хронологічні горизонти пам’ятки: доби енеоліту – культури лійчастого посуду (IV тис. рр. до н.е.), ранньозалізного часу (кін. II – поч. І тис. до н. е.) та княжої доби (Х-ХІІІ ст.). Керівником експедиції став науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства Андрій Гавінський, спільно з ним на пам’ятці працювало ще шестеро науковців.

Найціннішою знахідкою стала наземна споруда прямокутної форми, розташована на краю дитинця укріпленого городища. Її довжина 12 м, а ширина — 4, по периметру через 1-2 м прослідковуються сліди від вкопаних стовпів.

«Про датування наразі не йдеться – мусимо вивчити всі знахідки прискіпливіше. Але якщо прив’яжемо цю споруду до дохристиянського капища, то йтиметься про 10 ст. Вважаємо, що спершу це городище було святилищем, пізніше воно, очевидно, втратило цю функцію із впровадженням християнства, а вже згодом могло використовуватися як городище-сховище для тих сіл, які фіксуємо навколо цієї гори – в долині річки Іловець. Споруда не була житловою, а мала громадське призначення: про це свідчить відсутність слідів вогнища, невелика кількість уламків горщиків. Люди могли збиратися тут для прийняття важливих рішень, проведення обрядових дій», – розповідає Андрій Гавінський.

Загалом під час досліджень науковці виявили шість нерухомих об’єктів: рештки енеолітичної хати і господарської ями культури лійчастого посуду доби енеоліту; велику наземну споруду (про яку йшлося у матеріалі вище) і три господарські ями княжого періоду. А також більше тисячі рухомих об’єктів: уламків посуду, крем'яних знарядь праці, предметів зброї.

«Розкопати таке городище, а ще знайти там об’єкти – за велике щастя, це рідкість. Крім того, це не є таке звичайне городище захисного призначення – воно мало іншу функцію, скажімо, сакральну для того часу. Як на таку невеличку площу, розмір городища приблизно 40 на 40 метрів, результати розкопок дуже багаті! Потенційно, вони можуть змінити трактування пам’ятки – дуже рідко зустрічаються такі великі наземні споруди. Подібні споруди трапляються переважно на Буковині. А це буде таке перше городище-святилище, добре досліджене в регіоні Верхнього Дністра», – додає Андрій Гавінський.

Нові археологічні знахідки доповнюють висновки перших розкопок, що проводились тут ще у 1987 році Борисом Тимощуком та Іриною Русановою. Вони дають уявлення про вигляд городища та його забудову. За словами директорки Історико-культурного заповідника «Стільське городище» Ірини Іваночко, після необхідних опрацювань знайдених матеріалів, в планах заповідника зробити тимчасову експозицію.

«Охороняти і популяризувати пам’ятки археології завжди найважче. Це не будівля, – все цінне знаходиться під землею, його не видно. Тому так важливо, що заповідник проявляє ініціативу і докладає багато зусиль, щоб відшукати, дослідити і продемонструвати цю археологічну спадщину. Багато працюють з дітьми: проводять квести, екскурсії, їздять по школах області. Це цікаво і це сприяє розумінню, чому археологія важлива», – коментує директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА Олена Василько.

До Дня археолога, який відзначали в Україні 15 серпня, на місці розкопок провели екскурсію для місцевих дітей.