Рік втрачених надій? | Блог Святослава Яворівського

09:09 3 Січня 2017

Рік втрачених надій? | Блог Святослава Яворівського

Фото: centrepresseaveyron.fr

Стоячи на березі гірської річечки біля Старого Самбора, біля ватри, в оточенні близьких і зрозумілих людей ковтнув опівночі напою з бульками, що умовно називається шампанським, і подумав:

  1. Приватно все ніби добре. Рідні живі й здорові. Всі ми трохи збіднілі, зліші на те, що називаємо владою, але на відро солярки, мандаринку і класичний вінегрет вистачає. Друг приїхав з Чехії, де гарував по 12 годин на будові, снідав чаєм з канапкою, терпів зверхність таких самих українців, котрі на кожному нашому «байтерові» мають 200-300 корун (гривень) на день і діляться з місцевими міграційними чеськими чинушами. Найбільш вправні наші «працедавці» мають по 100-200 таких земляків-рабів. Тим часом навіть в таких бидлячих умовах наші люди там заробляють 17-20 тисяч гривень на місяць.
  2. Якийсь щокатий дядько в телевізорі бубнить, що от-от ми дістанемо кастрований безвіз з Європою. А навіщо він мені чи моєму другові? Я не хочу кланятися якомусь пройдисвітові, аби потім робити його ще багатшим. Мій друг хоче, тому подолає всі візові формальності й знову поїде. При чому тут надуманий безвіз.
  3. За минулий рік ми ще очевидніше зрозуміли, як нахабно й цинічно нас ошукали після Майдану. Щокатий дядько сподівається, що «спустить пару» перевиборами парламенту і знову якось викрутиться. Збереже свій «сліпий траст» і ліпецьку фабричку. Але світлого знаку в українській історії не залишить – це вже точно.
  4. Ми й так знали, що українське чиновництво-суддівство-прокурорство живе в іншому просторі-часі, але витиснуте Європою та Америкою декларування статків все одно потрясло. Безліч новітніх антикорупційних контор не знають, що з цим шоком робити. Гнів простих громадян зміцнів.
  5. Передбачалося, що феномен добровольців та волонтерів формальна влада постарається якось замнути і призабути. Але так швидко?.. Добре, що вояки на «нулі» мають у що одягнутися і що їсти, що всі вони (майже всі) отримують за це гроші. Але вони і всі ми хочемо знати, яка мета цього всього? Який план нашого поступу до перемоги? Невже це така стратегічна таємниця, щоб її не знали громадяни, котрі насправді платять за це все? Не щокатий дядько, не його земляк, не його подільники, а ми – громадяни Української Держави.
  6. Насправді ми не хотіли, щоб казнокради і зрадники висіли гірляндами на стовпах. Ми християни. Насправді  ми хотіли, щоб злодія називали злодієм, а накрадене справедливо віддали на солярку для наших танків і ліки для поранених героїв. Не сталося. І навіть нічого не робилося, щоб сталося.
  7. Не залишає передчуття бурі і тривога. Тривога найперше тому, що будь-яку бурю неодмінно спробують очолити авантюристи і пройдисвіти, котрі знову спробують щось переділити й привласнити.
  8. Але гірська річка тече, як текла тисячу років тому. Мій народ буде жити й множитися для добра на берегах цієї річечки. Ми все одно переможемо і будемо гарно жити на своїй землі. А все прикре минеться, або ми самі його минемо…

Доброго Нового року!

Святослав Яворівський, для Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини