Страйк за зарплати – необхідність у сильній державі | блог Павла Хоміва

14:03 13 Вересня 2016

Страйк за зарплати – необхідність у сильній державі | блог Павла Хоміва

Економічний страйк – це засіб стимулювання влади не красти, працювати ефективно, бо потрібно забезпечувати вимоги громадян своєї країни.

Що таке страйки? Не політичні, якими в Україні нікого не здивуєш, бо їх відбувається на кожній вулиці міста чи села стільки, що вести мову про них не цікаво, а економічні. В чому полягає культура таких страйків, які наслідки і чому саме через економічні страйки народ має важелі керування владою, і яким чином це впливає на рівень життя країни і народу, на рівень розвитку економіки? Спробуємо розібратись.

На перший погляд ви можете повірити нашим, я б сказав немудрим, політикам, що у нас немає можливостей для підняття зарплат і пенсій, бо економіка на такому рівні, що цього не може забезпечити. Якби… не новини, що останнім часом ми чуємо з міжнародних джерел інформації і багато наші журналісти розповідають теж. Офшори, корупція, розкрадання бюджету… це далеко не повний перелік того всього. Не треба мати вищої освіти, щоб зрозуміти – якщо у вас в гаманці грошей немає, то жоден злодій у вас тих грошей не вкраде. Максимум пустий гаманець поцупить.

Тому, давайте усвідомимо, що якби у нас в бюджеті вже аж так нічого не було, а відповідно туди не надходили б кошти від економіки, то жодної корупції у нас не було б, не чув би ніхто про список Форбс, в якому українці не відстають від росіян, а про прибалтійських чи польських мова взагалі не йде – то не наш рівень олігархів. Хтось може заперечити – їм вистачає, бо беремо кредити МВФ, це вони їх розкрадають, а тому наш борг росте. Якби знову не але… Нікому не треба мати освіти, щоб спробувати піти в український банк і взяти кредит. Український банк вам дасть кредит під невідомо що, без жодних гарантій? Мабуть ні. І це не МВФ, а простий український банк. Тому, повірте – якщо дають кредити, то гарантовано під заробіток і під гарантії повернення. І крадуть не сам кредит, бо більше б не дали, а той заробіток, який держава отримує за рахунок використання кредиту. Борг зростає через збільшення розмірів кредитів – а це означає, що економіка розвивається, шановні. Бо, коли у вас 2 магазини – вам для обороту може бути потрібна сума в 20000, яку ви можете брати в кредит, а коли у вас 10 магазинів – то ви змушені для них брати кредит в 200000.

Розмір державного боргу – в першу чергу зростає в зв’язку із розвитком економіки, якщо банки не хочуть втратити. Тому в США боргові запозичення найбільші – росте і розвивається економіка. Якби не було з чого віддавати – кредити не давали б. Чи ви думаєте, що МВФ існує для того, щоб породити світовий колапс? Тому, приймемо аксіому до уваги – у нас є всі умови для поступового підняття зарплат і пенсій до рівня, хоча би Росії чи Прибалтики. Вони починали з нами 2 роки тому. За пірамідою Маслоу в основі, у фундаменті повинні бути міцні економічні засади, які належать до первинних людських потреб. І тільки, якщо людина буде мати що їсти і пити, одягнутись, тільки тоді вона буде мати і час, і можливості на культуру. Ніколи, в жодній країні світу бідний не може мати час і коштів на читання книжок, на відвідування виставок… Бо освіти здобути не може, бо мусить важко працювати. Українська культура стає ознакою належності як мінімум до середнього класу. А це призведе до краху нації, виродження.

Тепер спробуємо розібратись, як народ може отримати відповідний рівень життя у власній державі. Як це роблять в інших державах. В листопаді 2014 року в Німеччині почався масовий страйк машиністів. Він був найбільшим за 20 років. В цей сам час тривали страйки аеропортів і ряд інших. Мова іде про страйки, де вимогами були – підняти розмір зарплат і скоротити тривалість робочого часу. Машиністи в Німеччині на 50 годин зупинили всі пасажирські поїзди, на 61 годину зупинили всі вантажні поїзди. Все це відбувалось під час святкувань з нагоди 25-річчя падіння Берлінської стіни. І саме наявність таких свят сприяють в тому, що влада повинна прислуховуватись до народу. А в нашій країні, де росту рівня життя так і не відбулось – непочатий край вимог.

Почнемо із законодавства України. Базою в соціально-трудовій сфері є: Конституція України, Укази Президента України, Постанови ВРУ та КМУ, Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закони України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про порядок розгляду трудових спорів», «Про інформацію» та інші нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

Конституція України як головний закон країни гарантує наступне:

Ст. 43. – Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Ст. 48. – Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Право людини на працю та її гідну оплату гарантовано не тільки Конституцією України, а й іншими загальнодержавними та міжнародними правовими актами. Зокрема, Загальною декларацією прав людини (ст. 23) затвердженою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Європейською соціальною хартією (ст. 1, 4) від 3 травня 1996 року та ін. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити певні гарантії та ефективний розвиток в галузі трудових відносин в Україні, в тому числі щодо оплати праці.

Так, ст. 8 КЗпП України говорить, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм та гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

До мінімальних державних гарантій згідно з КЗпП України також належать: норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилась браком не з вини працівника; працівників молодше 18 років, при скороченню тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на іншу роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах, тощо.

Серед перелічених у ст. 10 Закону України «Про державну службу» основних обов’язків державних службовців є недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина.

Ми маємо усвідомити у своїй державі – держава створюється для всіх і вона має захищати нас всіх. А не окрему групу людей при кориті. І поки для цього у нас є законні гарантії від держави, поки народні наші коритники не змінили Конституцію плавно під себе, поки ЄС і світ в нас вірить ще трохи – ми повинні використовувати все це і навчитись домагатись саме економічних благ в першу чергу для кожного. Через відповідний економічний рівень кожного з нас буде економічно розвинена наша держава, буде розвиватись і наша новітня культура, будемо ми мати чим похвалитись в сучасному кіно, театрі, а не постійно дивитись, що нам залишили наші предки. Бо що ми залишимо нашим нащадкам?

Фото: cslr.org.ua

Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини