Тарас Грень: У нас в юстиції оголошено конкурси на 60 вакантних посад

13:43 8 Жовтня 2018

Тарас Грень: У нас в юстиції оголошено конкурси на 60 вакантних посад

Нашим співрозмовником є начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарас Грень. Лише кілька місяців він очолює обласну юстицію, а вже встиг зарекомендувати себе активним реформатором цієї непростої галузі. Журналіст Leopolis.news розпитував очільника львівської юстиції про нюанси його роботи на новій посаді в такому непростому регіоні, як Львівщина.

Тарасе Ярославовичу, як ви потрапили в систему юстиції? Чого це вас, успішного адвоката, потягнуло на державну службу?

Напевно, стало нудно. Після 20 років адвокатської роботи я став помічником міністра юстиції і в мене розпочалася нова епоха – державна служба. Це було 2015 року. За ці три роки трапилося багато цікавого, було немало викликів. Було й багато добрих речей, які вдалося зробити. Але так само були справи, які не вдалося завершити. Проте це нормально. Як казав Марк Аврелій, дорогу здолає той, хто йде. Відповідний крок щодо переходу на державну службу було зроблено три роки тому. І я по цій дорозі намагаюся чесно і вперто йти далі.

Розкажіть трохи про себе. Як помічник міністра ви відповідали за якийсь конкретний напрям роботи?

Не мав якоїсь конкретної спеціалізації. Як помічник я курирував наш регіон. Народився 1975 року. Виховую трьох дітей. Закінчив 1997-го Львівський державний університет імені Івана Франка. Працював фактично з 2-го курсу. Все своє свідоме життя до 2015 року, умовно кажучи, був по той бік барикад. Це в частині приватної адвокатури. Моєю спеціалізацією були господарські відносини і податки. Основним моїм хлібом тоді була саме юридично-адвокатська робота з відстоювання інтересів платників податків. Тобто весь час «воював» з державою. З 2015 року перейшов в умовно інший табір і став працювати на державній службі.

Розпочав на посаді помічника міністра, потім був першим заступником начальника Львівського управління юстиції Ярослава Жукровського. Пізніше працював в іншому регіоні, був керівником Фонду державного майна в Івано-Франківській області. Очолював юстицію в Чернівецькій та Волинській областях.

Активна біографія, як на людину з таким невеликим чиновницьким стажем. На хлопський розум поясніть людям, для чого існує обласне управління юстиції. Що воно робить?

Повноважень та обов’язків дуже багато. Але основне, з чим у людей асоціюється юстиція – це державні нотаріальні контори, тобто нотаріуси, та державна виконавча служба, тобто державні виконавці, які виконують судові рішення.

А так звані РАЦСи?

Юстиція – це структура, яка з’являється в житті людини, коли вона народжується, і має до неї стосунок до моменту, коли фіксують її смерть. Відповідно, перебуває в безпосередньому контакті з людиною все її життя. Це щодо відділів реєстрації актів цивільного стану.

Акцентую на іншому. Якщо чиновник виконує свою роботу якісно і добре, то про нього люди не пам’ятають. І це добре. Але якщо починають говорити, до прикладу, про державні нотаріальні контори (ДНК), то я розумію, що ми щось недопрацьовуємо. Так само і про виконавчу службу.

Другий блок питань, з яким асоціюється юстиція, – це наша правопросвітницька діяльність, яку ми активно почали впроваджувати впродовж цього року. Міністерський проект «Я маю право» насамперед спрямовано на поліпшення знань громадян про закони. Людина, яка знає, як захищати свої права, – озброєна, і все залежить від неї. Завжди повторюю, що все в наших руках і ніхто замість нас наше життя не проживе. І закликаю всіх постійно над цим працювати, бо коли ми говоримо, що я маю право, то чомусь починаємо забувати, що є також обов’язок. І тільки правильне розуміння права й обов’язку веде до того, що людина стає свідомим членом суспільства.

Але наші люди звикли, що держава їм повинна дати.

Найгірше, коли ми говоримо, що хтось повинен нам щось дати. Бо це означає, що ми розписуємося у власній слабкості чи навіть непотрібності. Бо якщо мені постійно хтось щось має дати, то це означає, що я нікому не потрібен. І це найгірше.

Ну, це своєрідне рабське відчуття.

Звичайно. Я постійно повторюю: ви маєте право на те, на те й на те. Але ви маєте й обов’язок на те, на те й на те. Чудес у житті не буває. Рівно скільки ви маєте прав, стільки ж маєте й обов’язків. Тому цей проект «Я маю право» є дуже правильним з погляду змісту. Він починає рухати правосвідомість людей. Людина починає розуміти, що все залежить від її дій. Наприклад, хтось підписав якийсь документ, а не повинен був цього робити. Так бувало у виконавчій службі.

Ось ми нині реалізовуємо проект «Я маю право» у сфері протидії насильству. Ніхто про це раніше не говорив. Коли проблематику починають обговорювати – її починають і вирішувати. Якщо вона на світлі, то її легше вирішити. Мені потрібно знати вашу думку. Мені важливий ваш зворотній зв’язок. Якщо таке відбувається, то я можу реагувати. А якщо цього немає, тоді легше говорити, що всі винні. Треба сказати: а що я зробив для того, щоб такого не було.

До речі, у школах нині викладають правознавство? Є такий предмет?

Дурити вас не буду, бо не знаю. Але в моїх трьох дітей, які мають 8, 12 і 17 років, принаймні в старших, правознавство не викладали. Якийсь був предмет у школі, але не знаю, чи системного рівня.

Розказати дитині, що таке Конституція, то одне питання. Але навчити, як вона повинна своїми правами користуватися, то зовсім різні речі. Мало розповісти, що таке існує. Треба навчити, сформувати систему мислення.

Прочитав про вашу ініціативу «Відкрита юстиція».

Проводимо день відкритих дверей у виконавчій службі. Ми виходимо з того, що діти повинні свідомо обирати професію. Якщо ми зацікавлені в належних кадрах, то повинні їх так само виховувати. Це не є процес одного дня. Тому ми боремося за гарних студентів. І хочемо показати нашим студентам, чи добрим, чи поганим, будь-яким, що таке, до прикладу, робота державної виконавчої служби. Бо коли я кажу «АСВП», то ви ж не знаєте, що так називається автоматична система виконавчих проваджень. А студенти повинні знати це.

До речі, маєте вакансії для студентів?

На стажування ми завжди беремо. Постійно в нас упродовж року 5-10 осіб проходять стажування, головне, щоб вони мали бажання. Коли почалося навчання, ми роздаємо буклети, ходимо до них на зустрічі, круглі столи. Розповідаємо, що робить юстиція, бо це і виконавча служба, і державний нотаріат, і контроль за приватними нотаріусами, й арбітражні керуючі, і справи про банкрутство, і правопросвітницька діяльність. Є багато напрямів, де молоді люди можуть бути корисними. Нині в нас оголошено конкурсів десь на 60 вакантних посад у всій області.

Скільки в системі юстиції на Львівщині працює людей?

Близько 700 осіб.

То у вас 8,5% вакансій! Це багато.

Ну так, але процес триває. Ми будемо раді бачити у своїй структурі нових працівників. Боремося за кадри. Це правда, що кадри вирішують усе.

Чи є конкуренція між державними та приватними нотаріусами? Чи вистачає державних нотаріусів? Яка ситуація в цій галузі?

Державних нотаріусів не вистачає. Цього року на складання іспитів, щоб стати нотаріусом, із Львівської області подавалося приблизно 40 осіб. Склало близько 12. Маємо надію, що з цих дванадцятьох двоє працюватимуть у державних нотаріальних конторах. Це при тому, що ми обдзвонили всіх переможців іспитів. На Львівщині нині є майже 390 приватних нотаріусів і 48 державних, з яких 10 посад є вакантними.

Навантаження на нотаріусів велике?

Львівський нотаріат є специфічним. Тобто він є коректним з позиції того, що має свою думку. Ним маніпулювати неможливо. І, вибачте за таке слово, він не чудить. Хай там що кажуть, львівські нотаріуси, порівняно з іншими регіонами, є правильні, вони законні, коректні, мають свою своєрідну субкультуру і дотримуються її.

У нас не було проблем з так званими чорними нотаріусами?

У нас торік було двоє людей, яких можна і так назвати. Але вони не робили первинну дію. Вони виконували вторинні чи третинні дії і внаслідок тих чи інших причин чинили неправильно.

Вони усвідомлювали, що посвідчують не зовсім чесні речі?

Не знаю, я їх за руку не ловив. Але скажу, що там ідеться про питання кримінальної справи, вона рано чи пізно закінчиться і буде вирок. Проте, порівняно з іншими областями, у нас був такий єдиний випадок. Львівський нотаріат є гідний. Він є специфічний, але гідний.

Як щодо ціни на нотаріальні послуги?

Усе дуже просто. Коли ми говоримо про ДНК, то не завжди в державного дешевше, ніж у приватного. Приватного нотаріуса обмежує тільки одне – домовленість із клієнтом. А державного обмежують, скажімо так, п’ять різних нормативних актів. Тому не завжди в державного нотаріуса оплата нотаріальної послуги є нижчою. А по-друге, ми звикли, що ДНК виконує соціальну функцію. Переважно так і є, але коли в нас 440 нотаріусів узагалі у Львівській області, то часом людині простіше вчинити ту іншу дію в приватного. Хоча я постійно наголошую: якість послуг у ДНК є вища з позиції кваліфікованості.

Здається, й органи місцевого самоврядування можуть надавати нотаріальні послуги.

Ті чи інші функції передано органам місцевого самоврядування, але це майже одиничні випадки. Більшість користується послугами нотаріуса. У нас було ліквідовано державну нотаріальну контору в Золочеві, проте ми зібрали приватних нотаріусів, порозумілися з ними, і вони її роботу взяли на себе. Маємо питання щодо Великомостівської контори, Рудок, Соснівки. Але у двох останніх містах ми вже знайшли нотаріусів і сподіваюся, що вони скоро запрацюють. Хочемо зробити так, щоб у кожній адмінтеродиниці був хоча б один державний нотаріус. Приватні є всюди, інше питання, як вони ведуть свою роботу.

Ви здійснюєте контроль за їхньою роботою?

За державними – звичайно. За приватними також, але в порядку розгляду скарг на їхні дії. Ми не можемо приїхати до них, коли хочемо, лише тоді, коли не задоволені їхніми діями.

Багато скарг на приватних нотаріусів?

З початку року було 99 скарг. Не так уже й критично, з одного боку. А з іншого – 70% цих скарг – справи щодо спадкування. Тобто специфіка зрозуміла. Тому 100 скарг на 400 нотаріусів – це дійсно небагато.

Кілька слів про державну виконавчу службу. Багато нарікань було, що не виконують вчасно, або із затримкою, або занадто добре, коли є мотивація.

Державний виконавець – це людина, яка є в конфліктній ситуації. Від її роботи завжди хтось буде задоволений, а хтось ні. Державний виконавець як особа в конфлікті, як я це окреслюю, мусить завжди зайняти ту чи іншу позицію. Ми рішення суду не оцінюємо, а виконуємо. Наведу приклад з аліментами. Коли про ці справи мовчали, то для держвиконавця вони були своєрідним покаранням: навалили купу справ, а він не знав, як собі з цим дати раду. Тепер з лютого ми стягнули 72 млн грн – це показник. Ми пробуємо нашу роботу показати в цифрах.

Скільки треба було б стягнути?

Це категорія, де я не можу знати точної суми, бо вона залежить від зарплати неплатників. А візьмімо борги із зарплати. Ми стягнули цього року вже 192 млн грн. Це за тими справами, які нам подали до виконання. На сьогодні в нас боргу лише 11 млн грн, які складно стягнути. Йдеться про 5 млн грн ДП «Львівські авіалінії» і 3 млн грн «Укрзахідвугілля», які мають борги із зарплати перед своїми працівниками. І ніби загалом це невелика сума, але для кожного конкретного працівника це важливі суми.

Як щодо продажу конфіскованого майна. Це також у вашій компетенції?

Так. Але в якому розумінні? Державний виконавець описує майно й передає на СЕТАМ, що його безпосередньо продає. Самостійний продаж здійснює біржа. Є окремий сайт, і там зазначено все, починаючи від ручки і закінчуючи транспортними засобами й нерухомим майном. Є і літаки, катери, атрибути розкоші, навіть кілька кубів лісу.

Скільки державних виконавців є на Львівщині?

Близько 300, і ще маємо тут вакансії. 2019 року буде велика реорганізація цієї служби, з огляду на ефективність. Не може бути в одного п’ять справ, а в іншого – сотні для виконання. Буде окремий офіс, який приймає справи, й алгоритм, як виконувати ці дії. Важливий акцент буде і на просвітницьку діяльність. Щоб громадяни зрозуміли суть реформ. Це як з проектом «Шлюб за добу»: людям треба говорити, пояснювати.

Які ще нові проекти плануєте? «Розлучення за добу» буде?

Точно не буде. Ми схильні до того, що сім’ї треба створювати, а не руйнувати. Ми нині багато говоримо про відповідальне батьківство. Тому треба говорити і про відповідальні сім’ї. Це основне.

Які реформи маєте намір утілити в системі юстиції найближчим часом?

Нотаріат – питання співвідношення державних і приватних нотаріусів. Уже створено приватну виконавчу службу. Маємо кілька приватних виконавців в області, але є категорія справ, якими вони не займаються. Вони в той чи інший спосіб розвантажують роботу державних виконавців. Тобто даємо людині право вибору. Це як з реєстрацією. Раніше реєстрували лише державні реєстратори, а тепер це роблять органи місцевого самоврядування, нотаріуси, ЦНАПи, ті ж реєстратори. Людина може обрати, де їй зручніше, але вона несе відповідальність за свій вибір.

Чи й далі ви реєструєте громадські організації, партійні осередки? Тут немає змін?

І реєстрували, і реєструємо, і реєструватимемо, бо ці функції суспільно вагомі. Контроль над їхньою діяльністю ми не здійснюємо, але контролюємо реєстрацію. Розглядаємо також скарги щодо нерухомого майна чи реєстрації підприємців, фізичних та юридичних осіб. Є спеціальні комісії.

Якщо є газета, і вона за один рік не подала нам примірник, то ми знімаємо її з реєстрації. Колись багато підприємств мало свої газети, а тепер вони не виходять. Останнім часом я підписав близько 20 таких листів.

Є дуже багато рутинних речей, які в тіні, їх не видно пересічному громадянинові. Але якщо про нас не говорять, значить ми добре виконуємо свою роботу. Бо якщо ми все робимо гарно, то чого людям про нас говорити. Ось сьогодні ми їдемо в Жовкву. І тільки тому, що там почалися розмови про не зовсім добру роботу державного нотаріуса.

Ми з жовтня запускаємо проект про відповідальне батьківство. Вирішуватимемо цілий комплекс питань: протидія булінгу, насильству, стягнення аліментів. Відкриває цей проект Київ та Одеса, а ми наприкінці жовтня. Це буде співпраця юстиції, поліції, органів самоврядування. Тут важлива комунікація між усіма державними органами.

І на завершення нашої розмови ще одне запитання. Що буде, якщо колишній начальник львівської юстиції Ярослав Жукровський виграє суд? Звільните кабінет?

Так він же програв суд!

Обіцяв дійти до Європейського суду з прав людини.

Я як державний чиновник рішення суду не оцінюю, а виконую. Якщо Ярослав Іванович виграє суд і прийде сюди, то скажу йому, що я не є суб’єктом його призначання: «Ідіть у Міністерство юстиції». А як вирішить Мін’юст так і буде. Усе просто. Я все життя був адвокатом і лише кілька років працюю в державній службі. Це не проблема.

Розмовляв Андрій БОЛКУН

Реклама

Стрічка новин