Центр зайнятості як соціальний ліфт | блог Ірини Грабовської

10:51 28 Жовтня 2016

Центр зайнятості як соціальний ліфт | блог Ірини Грабовської

Безробіття є постійною загрозою для всіх зайнятих у виробництві й тих, хто тільки починає трудову діяльність. Під поняттям «безробіття» розуміють таке явище, коли частина населення не може знайти застосування своїй освіті чи професійним навичкам.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний – це особа віком від 15 (а вчитися не треба, все одно без толку – авт.) до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Цікаво, що у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) безробітні – це також особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), що одночасно відповідають трьом умовам:

  • не мали роботи (прибуткового заняття);
  • активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;
  • готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Критерії визнання людини безробітним зазвичай встановлюються законом або урядовими документами і мають свою специфіку в різних країнах. Але зазвичай декілька ознак є у всіх визначеннях. Це:

  1. Працездатний вік (а тут уже 16-55 років для жінок і 16-60 років для чоловіків);
  2. Відсутність у людини постійного джерела заробітку протягом деякого часу (наприклад, місяця);
  3. Доведене прагнення людини знайти роботу (наприклад, її звернення до служби зайнятості та відвідання тих роботодавців, до яких її направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Безробітних підраховують на основі даних, які надають відповідні органи та інститути, а робоча сила визначається як різниця загального показника чисельності населення країни і окремих груп населення, що становлять:

  1. Особи, які не досягли працездатного віку.
  2. Особи, які перебувають у спеціальних закладах (місцях ув’язнення, психіатричних клініках тощо).
  3. Особи, які вибули зі складу робочої сили (добровільно небажаючі працювати, зневірені знайти роботу, припинили її пошуки).

Ринок праці, як і інші ринки, функціонує на основі рівноваги попиту та пропозиції. Львівський центр зайнятості не виняток. На кінець липня 2016 року кількість безробітних у Львові зменшилася на 4,5%, порівняно з кінцем серпня 2015-го – на 19,5% (за повідомленням Головного управління статистики у Львівській області).

На кінець серпня, за даними Львівського міського центру зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних становила 4 тис. осіб (22,5% кількості безробітних області), з них 57,2% – жінки та 45,2% – молодь віком до 35 років. Це дані так званого зареєстрованого безробіття (явного), яке відображає кількість незайнятих громадян, які шукають роботу, готові приступити до неї і взяті на облік у державній службі зайнятості. Але ніхто не відображає приховане безробіття, яке відображає кількість незайнятих громадян, які шукають роботу не вдаючись при цьому до допомоги біржі праці (я думаю, ці числа також будуть немалими…)

Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець серпня 2016 року становило 2 особи (в області – 5 осіб). За професійними групами найбільший попит на робочу силу спостерігають на кваліфікованих робітників з інструментом (26,6% загальної кількості заявлених вакансій), працівників сфери торгівлі та послуг (19,4%), робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (16,6%), а найменший – на технічних службовців (3,9%).

Середньооблікова кількість безробітних, які отримали допомогу з безробіття, у серпні становила 5,9 тис. осіб. Середній розмір допомоги – 2440 грн (в області – 1761 грн). З тими виплатами щось також робиться. Людині нараховується допомога по факту кожного приходу її у центр зайнятості, а отримує вона її аж через два місяці (а за що жити цей час? кому це цікаво?). Зате коли забрати щось у людини, це робиться швидко. Буквально за кілька днів… І без попередження… А що? Бути чи не бути людині? Якщо ти «пашеш» – бути (ти нам потрібен, ти «работаєш»), а якщо дати тобі – не бути (ти нам не потрібний, ти вже використаний матеріал). Ось така трагедія життя…

Якісний склад заявлених вакансій у центрах зайнятості населення залишається незмінним: зберігається невідповідність структури вакансій, які пропонують професійно-кваліфікаційному складу зареєстрованих безробітних. Доволі висока неузгодженість попиту та пропозиції робочої сили є наслідком того, що майже дві третини осіб, що мають статус безробітного протягом періоду перебування на обліку, так і не знаходять роботу.

img_20160908_085857

У структурі вакансій, як і раніше переважає попит на робітничі професії з відносно низькою заробітною платою, непривабливими або важкими умовами праці. До слова, недавно у львівській маршрутці побачила великими буквами рекламу компанії «Fujikura», які вигідні там умови праці та велика заробітна плата. І поряд написав від руки якийсь розчарований працівник «НЕ ЙДІТЬ! НЕ ПЛАТЯТЬ!». Багато нарікань є в людей на так званий «випробувальний термін». Наївністю і працелюбством нашого «роботящого» українця скористався не один працедавець, який організовує конкурс, пропонує хороші перспективи, бере на «випробувальний термін» зазвичай на місяць, інколи на два-три й більше, а потім з вибаченням (а частіше просто так) повідомляє людині, мовляв, ВИ НАМ НЕ ПІДХОДИТЕ. А ще кажуть: раби не ми, ми не раби… Кому жалітися?..

Та, попри все, Будинки праці є об’єктом уваги десятків тисяч безробітних українців, більшість з яких розглядають їх як доступних для них посередників у тісній взаємодії попиту і пропозиції робочої сили. І черги в центрах зайнятості формуються ще з самого ранку (особливо це стало помітно у вересні, почався новий «навчальний рік»), а в самих приміщеннях зберігаються навіть за умови реєстрації в певну годину й попереднього узгодження з адміністраторами.

img_20160907_094941 img_20160907_094829

Хоча часто буває, що працівника немає за столом під певним номером (дивно ще й те, що нумерація столів там якась алогічна)… Можливо, той, хто повинен допомогти знайти роботу потребуючому безробітному, ВЖЕ сам шукає роботу…

Зайнятість населення вважають важливим показником людського ресурсу як капіталу країни чи класичної стагнації. Основна ж причина багатьох видів безробіття пов’язана зі зміною попиту роботодавців на робочу силу, яка, своєю чергою, постійно змінюється під впливом накопичення капіталу. ПРИТОМУ ЧОМУСЬ УСІ ПОЧИНАЮТЬ ЗАБУВАТИ, ЩО ЛЮДИ – НАЙГОЛОВНІШИЙ КАПІТАЛ ДЕРЖАВИ.

І насамкінець. Усім зрозуміло, що високі темпи економічного розвитку регіону неможливі без удосконалення трудового законодавства, підвищення якості зайнятості та якості надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення. Залишається дивуватися, що у Львівському центрі зайнятості для ознайомлення пошуковцям представлено документи ще 2013 року, підписані «великими» ТОГО ЧАСУ міністром соціальної політики України Н. Королевською і міністром освіти і науки України Д. Табачником (наказ №318-655 Про затвердження Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних). Халатність чи закономірність?..

img_20160907_095242img_20160907_095513

То чи рухаємося ми вперед? ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ЛІФТ ПІДНІМАЄТЬСЯ ВВЕРХ ЧИ ЗАСТРЯВ ДЕСЬ МІЖ?.. Знову риторично…

Фото: Ірина Грабовська

Leopolis.news

Останні новини