Українське газове питання та єдині енергетичні ринки

12:55 5 Листопада 2018

Українське газове питання та єдині енергетичні ринки

«Які в нас можуть бути ринкові ціни, коли в Україні немає ринку газу?» – таким став найбільш тиражований тезис медійного простору у зв’язку з черговим подорожчанням газу. Дійсно, у нас немає ринку – маємо монополію. Але енергетичний ринок є в ЄС, асоціацію з яким Україна підписала, а отже, прийняла і ці ринкові правила. Саме європейський ринок треба мати на увазі, коли говоримо про так звані паритетні ціни.

Принципи єдиних енергетичних ринків

У цьому випадку підвищення цін до паритетних – це еквівалентність українських платежів за газ й енергію тим платежам, які існують на європейських єдиних енергетичних ринках ЄС. Які це єдині енергетичні ринки? В їхній основі – вільне переміщення енергії між країнами, що входять у конкретний економічний союз, й усунення державних національних монополій від домінування над споживачем.

В основі єдиних ринків – якість послуг і конкуренція заради задоволення попиту. Монополії, навпаки, не зацікавлені в споживачах, які повністю від них залежать, тому якості немає.

Формат єдиних енергетичних ринків стосується всіх країн, які хочуть вступити до ЄС. Для цього їм потрібно не тільки почати усувати національні монополії, а й вивести свої внутрішні ціни на рівень паритетності з цінами на єдиних енергетичних ринках ЄС. Так було з новими членами Євросоюзу, це стосується й України. Тільки так європейським енергетичним компаніям буде рентабельно заходити в Україну й надавати свої послуги. І саме вони утворюватимуть той самий ринок для українського споживача. Якщо конкуренцію з ними подолають українські компанії – вони також зможуть долучитися до ринкової конкуренції не тільки на теренах України, а на єдиних ринках ЄС.

Коли підвищення ціни пояснюють вимогою МВФ, то це цілком зрозуміло, тому що транші МВФ і політика Євросоюзу збігаються. Про це свідчить заява постійного представника МВФ в Україні Йоста Люнгмана: для нового траншу нашій країні треба врегулювати ситуацію з Антикорупційним судом і привести ціни на газ до ринкових. Саме цей єдиний енергетичний ринок мають на увазі, а не наш внутрішній український.

Захід

Чим привабливий такий ринок? Як показує європейська практика, в підсумку, хоч і далеко не відразу, споживач починає відігравати провідну роль у виборі оператора. Усього в ЄС за споживача змагаються близько 14-ти енергетичних і газових компаній. Серед них є такі: німецькі RWE і E.ON SE, французька EDF (Électricité de France), італійська Enel й іспанська Iberdrola, S.A. Усі вони давно вийшли на єдиний енергетичний ринок ЄС, стали міжнародними і мають шанс зайти в Україну та посунути українські монополії.

Тому що на наступному етапі лібералізації єдиного енергоринку монополії поступово зникають. І ще важливий момент – боротьба за споживача поліпшує якість послуг і регулює ціни. Споживач може вибрати дешевшого і якіснішого постачальника. Ще один глобальний плюс – це вимушене (в хорошому сенсі) застосування енергоощадних технологій.

Також важливо, що нині країни ЄС уже захищено від можливих збоїв у поставках (наприклад, газу з Росії через Україну) системою газових сховищ і можуть допомагати одна одній у критичних ситуаціях. Та й кількість держав, що постачають енергію в ЄС, збільшилася. Загалом у ринку ЄС залучено 12 найбільших енергосистем, 50 проектів міждержавних ліній і понад 20 млрд євро інвестицій до 2020 року.

Мінуси єдиних енергетичних ринків – це саме той особистий шлях, яким кожен новий член Євросоюзу прямує до загальної європейської інтеграції. Хтось шляхом «шокової терапії», хтось шляхом поступового збільшення цін та методом реформ в енергоефективності та, що найважливіше, завдяки дотаціям і підтримці того ж ЄС.

Схід

Лібералізація енергоринку не прерогатива тільки Євросоюзу. Аналогічний формат єдиних енергетичних ринків існує на різних континентах і до єдиного ринку (між собою) йдуть Росія, Казахстан, Киргизстан і Білорусь. Це так званий ОЕР – об’єднаний енергетичний ринок країн СНД. 2019 року планують укласти міжнародний договір про спільний електроенергетичний ринок (ОЕР), а 2024-го – про формування спільних ринків газу, нафти та нафтопродуктів. На перший погляд, може здатися, що ОЕР дублює аналоги єдиних ринків, що існують у світі. Однак жорсткі правила інтеграції, яку практикують в ЄС, в ЄАЕС критикують.

Є ще одна характеристика – це збереження в ОЕР природних монополій, на відміну від європейської боротьби з «економічним патріотизмом» усередині єдиного енергетичного ринку ЄС. Наскільки це добре чи погано – залежить від специфіки економічних умов і Європи, і Євразії. А насамперед – від економічних ознак окремої країни. У будь-якому разі ці природні монополії не заважають ОЕР прагнути глобальної євразійської енергетичної співпраці з КНР, Японією, Кореєю, Іраном. А китайський проект GEIDCO у сфері електроенергетики взагалі передбачає створення з Росією єдиної континентальної енергосистеми.

Map of MERCOSUR countires. South american trade association. Orange highlighted member states Brazil, Paraguay, Uruguay and Argetina. Since December 2016.

Здається, інтеграція в єдині ринки неминуча. Дійсно, нині не тільки в ЄС, а й на багатьох континентах країни об’єднані в енергетичні ринки. Це й енергетична біржа Nord Pool північних країн, включно з Британію, і єдиний ринок Mercosur Латинської Америки… Усі ці єдині ринки мають принаймні один схожий показник – це паритетна ціна на сировину та послугу для всіх країн-учасниць.

Українська проблематика

То чому так радикально й болісно питання «паритетних цін» вирішують в Україні, і які форми енергоринку найбільш прийнятні в нашій країні – коментує Валентин Землянський.

– У ринку немає нічого критичного, якщо його відрегульовано і враховано інтереси всіх гравців – і постачальників, і споживачів. Як мета в середньостроковій перспективі для нас ринок краще. Але в умовах жорсткої економічної кризи і розбалансованості системи це призводить до зростання тарифів й енергетичної бідності населення, коли люди не в змозі отримати потрібний обсяг енергії для біологічного існування.

Те, що нині відбувається у нас із цінами на газ, вигідно державі, тому що під егідою ринку можна реалізовувати тіньові схеми, прикриваючись субсидіями. МВФ – також вигодонабувач. Зростання тарифів веде до підвищення номінального ВВП. А згідно з реструктуризацією українських боргових зобов’язань «імені Яресько», зростання вище за 3% дає додатковий дохід кредиторам у розмірі 15% суми перевищення ВВП.

Якщо говорити про формат єдиного ринку на перспективу, то транснаціональні корпорації зацікавлені в такому ринку як Україна. Маючи потужний фінансовий і газовий ресурс, вони легко викинуть з ринку будь-яких національних конкурентів-монополістів. Тому що такі компанії можуть надавати послуги на суміжних ринках. Наприклад, воду й електроенергію. Або газ і тепло.

Але для ринку потрібен один важливий чинник, якого нині немає в Україні, – платоспроможний попит. Ви можете конкурувати тільки за споживача з відповідним рівнем доходів. У нашому ж випадку конкуренцію намагаються вибудувати на субсидії.

Однак практика свідчить: зростання тарифів не повинно перевищувати 15% у рік. У нас же відбувся різкий стрибок тарифів, що і призвело до зубожіння більшої частини домогосподарств. Якщо ми говоримо про країни Східної Європи, то зростання тарифів там компенсували потужними дотаціями з ЄС. В Україні про це говорити годі.

На які ринки нам краще орієнтуватися – на східні (ОЕР) або західні (ЄС)? Східний єдиний енергетичний ринок – це ресурс за доволі доступною ціною. Західний – це правила й технічні нормативи, які починають застосовувати і в країнах СНД.

На мою думку, Україні потрібно намагатися дотримуватися балансу між Сходом і Заходом. На перше місце слід поставити питання ефективного використання енергоресурсів. Видобуток власного ресурсу має дуже опосередкований стосунок до цього процесу.

Марина ТКАЧЕНКО, для Leopolis.news

Реклама

Стрічка новин