Вбивство Шеремети: чому так і зараз?

11:51 21 Липня 2016

Вбивство Шеремети: чому так і зараз?

Так трапляється дуже часто: живе собі людина, наполегливо працює, з чимось бореться, щось захищає. Все буденно і майже непомітно для оточення. Але досить цій людині померти чи загинути, як раптом всі починають розуміти, якою вагомою і майже незамінною ця людина була.

З особистостями яскравими, талановитими, публічними все інакше. З журналістами також. Вони помітні, цікаві і присутні в самому процесі життя, мислення, творчості. Незручні для багатьох, особливо для владних магнатів, демагогів-політиканів, уповноважених брехунів без різниці державної приналежності чи висоти посади.

Коли їх у розквіті літ та сили убивають – це суспільні шок, гнів і біль. Так було з убивством Гонгадзе, з низкою смертей регіональних журналістів до, під час і після Майдану, так є зараз і з вбивством журналіста «Української правди» Павла Шеремети.

І, як завжди буває, відразу після таких убивств «незручних» журналістів, найвища влада, поліцейські та прокурорські чини, шефи спецслужб публічно обурюються разом з народом, негайно беруть під особистий контроль розслідування та роздають грізні обіцянки-заяви. Досі небачений прецедент: на допомогу викликали експертів з американського ФБР.

Вчора вранці Павло Шеремета, як завжди, їхав на ранковий ефір радіо «Вести», аби вести свою програму «Утро с Павлом Шереметой». Ця програма була популярна серед українців (найперше російськомовних і навіть російськомислячих), її майже підпільно слухали через Інтернет в Росії та Білорусі. Вибух авта стався практично в центрі Києва. Заряд був такої сили, що шансів вижити у Павла не було жодного.

ЗМІ дізналися, що Шеремета помітив стеження за собою ще за кілька днів до теракту, поділився цим з колегами, але чи інформував офіційно «органи» невідомо. Якщо й інформував, то це традиційно залишиться невідомим.

Яким класним журналістом був білорус за походженням, громадянин РФ Павло Шеремет, якою цікавою і світлою був людиною – написано вже багато, напишуть ще більше. І все це, на відміну від політичної тріскотні, буде правдою.

Чимало мислячих людей в Україні, Білорусі та Росії зараз розмірковують про те, кому могла бути потрібна смерть яскравого журналіста. Саме так і саме зараз. Демонстративно, нахабно, по-кілерськи професійно. Давайте поміркуємо й ми…

Мати власні рахунки до Шеремети могли багато відомих людей. Павло був талановитим публіцистом, аналітиком найперше в суспільно-політичній царині. Розкопуванням фінансових махінацій української влади та олігархів він, схоже, цікавився менше. Тому помста якогось грошового мішка-казнокрада нехай залишиться просто однією з версій.

Російський слід: Шеремета сам створив безліч підстав, аби дуже не подобатися Путіну та його кремлівській тусівці. Сам політичний дисидент, Павло підтримував приватні та інформаційно-професійні контакти з опозиційною до путінського режиму спільнотою в Росії та за її межами. Саме він вів мітинг протесту на вбивство Нємцова у Москві, був своєрідним інформаційним каналом для російської опозиції. На совісті російських спецслужб вже чимало замовних політичних вбивств, чому не додати ще одне? Арсенал у путінських «чекістів» великий: від стронцію до «чеченських» куль.

Якщо Лубянка, то чому саме так демонстративно і саме зараз? Київ насторожився в чеканні 26 липня, коли на Володимирській горі мають зійтися дві хресні ходи московських православних, аби (формально і задекларовано) помолитися за мир і благодать в Україні. Хоча, як твердять очевидці, в самій молитві, що її відправляють священики ПЦ МП по дорозі на Київ, жодного разу не розчули слова «Україна». Що цей христолюбивий похід ініційований з Москви, ніхто й не сумнівається. Але яка його справжня мета, можна лише здогадуватися. Не варто виключати, що «чекісти» вирішили виконати два в одному: теракт просто в центрі української столиці з метою дестабілізації та відволікання уваги національних спецслужб на його розслідування і… Ліквідація набридлого Кремлю журналіста-опозиціонера. А заразом підігріти в Україні антиросійські настрої перед 26-м липня.

Білоруський сценарій: Павло Шеремет встиг також добряче насолити своєму земляку Лукашенкові. Напередодні нібито виборів у Білорусі багато людей там передачі Шеремети слухали й чули, читали його в соцмережах (наскільки це можливо в сучасній Былорусі). У боротьбі за своє самодержавство «бацька», це вже відомо, готовий на все. Сучасні його загравання із Заходом суті справи не міняють. Ще в бутність у Білорусі, Шеремет вважався одним з головних критиків Лукашенка, за що дістав п’ятилітній «строк» і відсидів за гратами три місяці. У співпраці зі Світланою Калінкіною написав книгу «Випадковий президент», «Про останнього диктатора Європи».

Помста «бацьки» можлива як версія, але мало віриться, що білоруські спецслужби такі потужні та дієздатні в Україні, як їхні російські колеги. Та й навіщо Лукашенкові вбивство недруга саме так і саме зараз? Хоча…

Третя сила: Всі знали, що Павло Шеремет підтримував професійні контакти і навіть дружив з багатьма молодими реформаторами, чимало з яких зараз у відставці. Хтось із них міг передати Шереметі певні матеріали, що в разі публікації могли викликати суспільний резонанс. Але досі ніхто з можливих інформаторів впливового журналіста про це не заявив. Тому це лише туманний здогад.

Але факт залишається фактом: талановитого і впливового журналіста нахабно й демонстративно вбили просто в центрі української столиці. Це треба сприймати як виклик всім суспільним демократичним традиціям сучасної України. Найперше свободі слова. Мисляче суспільство завмерло в чеканні, в повітрі зависли запитання:

–     Наскільки дієздатні наші правоохоронні та спеціальні структури в реальній       боротьбі    з ворожою агентурою чи криміналітетом в умовах зовнішньої агресії?

–     Якщо вся громіздка і дороговартісна для платників податків державна машина не змогла захистити відомого журналіста, то хто захистить простих громадян?

–     Наскільки безпечно в цій країні вільно думати, писати й говорити в ефір правду?

Кажуть, Павлові Шереметі належала крилата фраза: «Сейчас в Украине уникальное время – когда хитрожопые украинцы борются с идейными украинцами. Мы еще в точке бифуркации».

Фото: Радіо Свобода

Святослав Яворівський, спеціально для Leopolis.news

Leopolis у Facebook

Останні новини