Вибори й леви, або Садовий польською

13:39 21 Березня 2019

Вибори й леви, або Садовий польською

Фото: dt.ua

Співпрацю з поляками Андрій Іванович особливо ніколи не афішував. Хоча, здавалося б, що тут приховувати? Для прикладу, російський напрям біографії Садового більш відкритий. Тут і «БМ Банк», і Михайло Фрідман з «Альфа-джазом». Щодо РП, то інформації обмаль.

Однак є одна особливість у співпраці з РФ та Польщею. Якщо від перших його найбільше цікавило «бабло», то від других – технології. Виборчі технології, за які потім довелося розплачуватися.

Польські вибори Садового

Про виборчі технології, власне, і поговоримо. От як на польському ресурсі menstream.pl (допис від 6 березня 2013 року) описує польський політтехнолог Пьотр Тимохович знайомство із Садовим: «Маю товариша, з яким щороку їздимо відірватися до Львова. Колись, сидячи в одному з ресторанів, підсів до нас молодий чоловік і сказав, що підслухав, чим ми займаємося. Зізнався, що з дитинства мріяв стати мером Львова».

Садовий платив за навчання випивкою. Учень виявився дуже здібним, і Тимохович разом із командою за три місяці «зліпив» із Садового мера: «Коли з’явилися у пресі перші статті, всі сміялися з кандидата. За місяць до виборів мав підтримку 0,4%. А вже перед самим голосуванням – 43%».

Сам Тимохович описує свою співпрацю із Садовим у контексті своїх експериментів. За його словами, «дотримуючись кількох умов, не треба бути кимсь особливим, аби увійти у світ політики». Свого часу йому вдалося втілити один такий експеримент – створити новий, не селянський образ польського політика Анджея Леппера напередодні виборів 2001 року. До слова, Леппер очолював партію «Самооборона» і, радше за все, «Самопоміч» – це теж винахід Тимоховича.

Середі інших клієнтів польського політтехнолога в Україні були президент Ющенко, боксер і мер Києва Віталій Кличко. Також поляка вважають співавтором й одним із головних стратегів Помаранчевої революції в Україні.

Однак, коли 22 жовтня 2017 року Тимоховича було затримано у Варшаві за підозрою в поширенні дитячої порнографії, у «Самопомочі» поспішили запевнити, що уявлення не мають, хто це такий: «Партія Об’єднання «Самопоміч» ніколи не мала жодних стосунків з польським політичним експертом Пьотром Тимоховичем. Ба більше, за їхніми словами, на відміну від інших партій, «Самопоміч» узагалі не практикує запрошення зовнішніх радників до виборчих кампаній».

Існує ще один польський слід у біографії Садового. 2005 року проти польського консультанта збунтувалися журналісти газети «Поступ», яка належала Садовому. Вони звинуватили Андрія Івановича в тому, що той хоче перетворити «Поступ» на бульварне видання. Зміни в газеті нібито сталися, власне, за порадами поляка. Андрій Іванович витримав і цей удар долі. Непокірних журналістів було звільнено, а газету після своєї перемоги на виборах мера Садовий «тріумфально» закрив.

Польські леви

Настав час віддавати борги, й Андрій Іванович між інтересами України чи Польщі, не вагаючись, чітко вибрав РП і втягнув Україну в міжнародний конфлікт, розгрібати який доведеться ще не один рік. Йдеться про кам’яних левів, які 16 грудня 2015 року несподівано опинилися на Цвинтарі орлят у Львові.

Нагадаємо, польський військовий меморіал відкрили у Львові президенти Польщі й України ще 2005 року. Щодо левів, то один з них раніше стояв на в’їзді у Львів з боку Винників, другий – на території геотехнічного інституту на вул. Перфецького, 21.

Існують принаймні три документи, які чітко вказують, що левів на Личаківському цвинтарі не мало би бути. Зокрема положення, яке зафіксовано в міждержавному протоколі Уповноважених Президентів України і Польщі за підписом держсекретаря України Олександра Зінченка та голови Бюро національної безпеки РП Єжи Бара.

2005 року було затверджено ухвалу Львівської міськради, в якій чорним по білому написано: «Вважати неприпустимим встановлення скульптур, архітектурних елементів та мілітарних символів, які не обумовлені ухвалами Львівської міської ради».

Існує ще й постанова Кабінету Міністрів від 20 грудня 2000 року №1867, згідно з якою місцеві ради можуть розглядати такі дозволи тільки після погодження відповідної проектної документації з Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.

Однак жоден з цих документів не зупинив підлеглих Андрія Івановича. Як стало зрозуміло пізніше, дозвіл на встановлення левів надала керівниця управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко, а якщо точніше – консультативна рада з питань охорони культурної спадщини при цьому управлінні.

Чи міг Садовий не знати, що коїться в нього під носом? Ні, звичайно. По-перше, в Польщі чітко дали зрозуміти, з ким домовлялися. От офіційне повідомлення міністерства культури та національної спадщини Польщі від 17.12.2015 р.: «Внаслідок багаторічних старань польській стороні вдалося здобути підтримку від влади Львова (наше виділення – ред.) і завдяки співпраці з українською стороною левів вдалося повернути на їхнє історичне місце».

А по-друге, Андрій Іванович тупо ігнорував усі вимоги «розрулити» ситуацію. Не спрацювали ні звернення Львівської облради, ні спільний лист очільників Львівської області, ні шум, який зчинили депутати Львівської  міськради. Міг би, врешті-решт, проявити патріотичну позицію. Не проявив.

І все ж, 29 грудня 2015 року у виданні, яке належить дружині Андрія Садового, вийшла розлога стаття «Цвинтарний детектив міста Лева», де фактично було викладено позицію Андрія Івановича. Якщо коротко, то повернення левів на Цвинтар орлят там приурочили до «наступного дня (16 грудня – ред.) після візиту президента Польщі Анджея Дуди до України». На Личаківському цвинтарі мали б провести реставраційні роботи з відновлення левів. Забирати їх звідти недоцільно, оскільки перевезення вони можуть не витримати. Щодо надписів, які колись були на левах «Тобі, Польще» і «Завжди вірні», то директор департаменту культурної спадщини при міністерстві культури РП Яцек Мілер висловися дуже обтічно, щось на кшталт «треба шукати компромісів».

Щодо ухвали сесії Львівської міськради, яка забороняє встановлення левів, то, на думку Лілії Онищенко, «є багато «різноманітних ухвал і підзаконних актів, прийнятих раніше, які втратили актуальність, бо ми живемо в іншому світі». Правда, сама ж зазначає, що її оцінка не юридична, а морально-етична. І, на її думку, вона є важливіша. Ось така підміна понять.

Як заявив експерт з українсько-польських стосунків Роман Грицьків: «У цьому конфлікті чітко помітно антиукраїнська діяльність Садового: усім відомо, що він має польських партнерів і лобіює їхні інтереси тут».

Що далі? Наразі нічого. Садовий клеїть дурня, хоч у його повноваженнях забрати левів з Личакова, а в Києві мовчать, розуміючи, що їхнє рішення викличе новий виток напруженості або у відносинах з РП, або в стосунках з регіональними львівськими елітами. Такого «щастя» їм перед виборами точно не треба. Левів запакували в реставраційні щити, і на цьому ситуація зупинилась. Її тільки періодично намагаються підігрівати польські радикали, які час від часу навідуються на Цвинтар орлят і палять там фаєри чи намагаються розбити щити. Тільки за минулий рік таких випадків було аж чотири.

Ващиковський і «Садовий-шпигун»

Секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета вважає, що «левів потрібно забрати, натомість розпочати обговорення цього питання серед громадськості Львова, вивчити, як подібні питання вирішуються в самій Польщі та інших країнах Європейського Союзу».

Це цивілізований шлях вирішення проблеми. Однак чи так станеться і чи не готує Садовий якийсь черговий «сюрприз»? На цьому тлі дуже «цікавою» видається закулісна зустріч Андрія Івановича зі скандальним тепер уже екс-міністром закордонних справ РП Вітольдом Ващиковським. Нагадаємо, 5 листопада 2017 року під час поїздки до Львова Ващиковський демонстративно відмовився заходити до музею «Тюрма на Лонцького». Чиновнику не сподобалася табличка на вході, на якій згадано польську окупацію 1918 року.

Натомість Садовий разом з нардепом Іриною Подоляк мали з ним конфіденційну зустріч у Генконсульстві Польщі. Про що говорили, не зізнаються ні Садовий, ані Подоляк. Натомість сам Ващиковський в інтерв’ю «Польському радіо» сказав, що на «локальному рівні справи йдуть своїм ходом, і вони вирішуються». Ключове слово тут «вирішуються».

І насамкінець процитуємо голову Львівської ОДА Олега Синютку й колишнього заступника Андрія Івановича, який так прокоментував ситуацію: «…Я не знаю, для кого Садовий це зробив. Але позиція, пов’язана з тоталітарними символами Польщі, яких не було в домовленостях президента під час відкриття меморіалу польським солдатам і солдатам Української Галицької армії. Це ж тільки шпигун може закласти таку бомбу сповільненої дії!» (виділення наші – ред.). Синютка теж недвозначно заявив, що за свої вибрики Садовий «міг уже би 100 разів сидіти в тюрмі».

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Реклама

Стрічка новин