Тому сенс науки, як на мене, ніколи не був у знаннях, а в тому, ким ти стаєш, здобуваючи їх.
Знаєте, в шкільні роки нам казали, що без вищої освіти не досягти нічого. І ось ті, кому це говорили виросли та довели, що нічого не досягти можна і з вищою освітою.
Якщо викладач просто ретранслює інформацію – його професія дуже скоро стане зайвою і непотрібною. Це робитиме ШІ. Якщо ж створює простір досвіду – його не замінить ніщо. Досвіду перетворення інтелектуального зусилля в процес пізнання.
Дуже скоро прийде такий час, а можливо і вже прийшов, коли нас уже не питатимуть, що ви знаєте. І не тому, що ви будете знати багато чи мало, а тому, що від відповіді уже залежати нічого не буде.
Не буде тому, що якщо ми навчаємо сьогодні так само, як учили вчора, ми позбавляємо дітей завтра.
Існують лише одні двері через які істинне знання входить в людину, – свідома воля.
У часи моєї шкільної парти все, що надходило всупереч цьому слову, називали зазубреним. Тобто тим, що зайшло через пам’ять, не волю.
Знання, критичне мислення і власна позиція завжди сильніший захист, ніж сліпе споживання чужих думок.
Саме це “сліпе споживання чужих думок” є тим, що сьогодні називають вищою освітою.
Тому багато студентів перейшли на штучний інтелект так і не опанувавши власний. Бо людину можна вчити до самої смерті, але знатиме вона лише те, чому навчилася сама.
Вчитися не важко, труднощі виникають тоді, коли робити це потрібно свідомо. Адже ті, хто зіштовхує двох баранів на одному містку, добре розуміють, що свідомо ніхто з них у воду дивитися не буде.