Безбар’єрність для дітей починається з родини: Оксана Стоколос-Ворончук закликала до дієвої реформи інтернатів

Поняття безбар’єрності має охоплювати не лише доступність інфраструктури, а й право кожної дитини зростати в сімейному середовищі.

На цьому під час Національного тижня безбар’єрності наголосила проректорка з наукової роботи Львівської медичної академії імені Андрея Крупинського та членкиня Ради Дій ГО «Захист Держави» Оксана Стоколос-Ворончук. 

Вона переконана, що суспільство не може вважатися по-справжньому безбар’єрним, якщо тисячі дітей продовжують виховуватися в інтернатних закладах. А рівні можливості для дітей починаються із забезпечення права на родину, підтримку та турботу дорослих.

Тема набула особливої актуальності на тлі дискусій щодо майбутнього інтернатної системи. Попри курс на деінституалізацію, який Україна взяла ще у 2017 році, окремі політики й досі висловлюються за збереження або відновлення практики направлення дітей до інтернатів.

Оксана Стоколос-Ворончук згадала про міжнародний досвід, який свідчить про ефективність сімейно орієнтованого підходу. Зокрема, в Молдові завдяки розвитку соціальних послуг на рівні громад і підтримці сімей кількість дітей в інтернатах скоротилася більш ніж на 90%.

Водночас в Україні значна частина дітей потрапляла до інтернатних закладів не через сирітство, а через складні життєві обставини родин, бідність або нестачу соціальної підтримки за місцем проживання.

На думку освітянки, державна політика має бути спрямована на підтримку сімей та розвиток альтернативних форм виховання. Серед них – дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, опіка та піклування родичів, а також наставництво для дітей, які потребують додаткової підтримки. Крім того, зауважила Оксана Стоколос-Ворончук, інтернати потребують значних бюджетних витрат, але не здатні забезпечити дітям індивідуальну увагу, емоційну підтримку та належну підготовку до самостійного життя.

«Смак безпеки народжується в родині, в затишній дитячій спальні чи маленькій сімейній кухні. Саме там, де дитину можуть обійняти, заспокоїти після нічного страху чи просто тримати за руку», – каже вона. 

Окрему увагу Оксана Стоколос-Ворончук приділила патронатним сім’ям, які можуть тимчасово забезпечити дитині безпечне середовище під час кризи в біологічній родині та запобігти її потраплянню до інтернатної системи.

Ключову роль у зміні ситуації, переконана Оксана Стоколос-Ворончук, мають відігравати громади. Саме вони мають своєчасно виявляти сім’ї у складних життєвих обставинах, розвивати соціальні служби та створювати умови, за яких дитина залишатиметься у звичному для неї середовищі.

На переконання експертки, головним критерієм ефективності громади є не кількість реалізованих інфраструктурних проєктів, а здатність захистити та підтримати наймолодших мешканців. Вона закликала суспільство визначити пріоритетом майбутнє дітей, наголосивши, що кожна дитина заслуговує на родину та можливість зростати в атмосфері турботи й безпеки.

«Діти – це не інструмент освоєння бюджету. Це наше майбутнє. І кожна дитина заслуговує на родину, а не на життя в системі», – підсумувала Оксана Стоколос-Ворончук. 

Leopolis.news