15.09.2026
Пане Богдане, у чому все-таки унікальність музею Франка, що вирізняє його з-поміж інших музеїв?
Унікальність нашої інституції – Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, який ми сьогодні позиціонуємо як Дім Франка, – насамперед полягає у свідомій відмові від концепції класичного (а насправді архаїчного) «музею-некрополя», немовби застиглого в часі. Ми прагнемо бути Музеєм людей – простором людиноцентризму, лабораторією ідей, театром живої пам’яті та кузнею національної ідентичності. Це не склад речей під склом, а Дім Муз, де вирує життя: література, музика, театр, кіно, інтелектуальні дискусії, освіта та наука. Ми іноді жартуємо: поганий той музей, який не прагне стати Домом!
До такого системного підходу нас спонукає сам Франко – надзвичайно динамічна, відкрита й завжди актуальна особистість – не пам’ятник, а жива людина, чи, за його власною метафоричною формулою, «цілий чоловік». Тому можна сказати, що своєрідність Дому Франка, його місії і сучасної культурної «фізіономії» визначає унікальність самої особистості Івана Франка. І річ не тільки в тому, що кожна людина неповторна (пам’ятаймо Симоненкове: «Ти знаєш, що ти людина?»).
Іван Франко – справді феноменальна особистість, і не тільки в національному, а й у загальносвітовому контексті. І це зовсім не перебільшення. На наше переконання, це не просто геній, а один із супергеніїв людства формату Арістотеля, Данте, Леонардо да Вінчі чи Гете.
Універсалізм його світогляду, енциклопедизм наукових знань, багатожанровість і гостра актуальність творчості – усе це дає підстави мислити Дім Франка як «більше ніж музей більше ніж письменника». Бо Франко – далеко не тільки літератор, тож і наша надмета – не просто бути літературно-меморіальним музеєм, а культурно-інтелектуальним хабом.
Окрім того, унікальним є сам історико-архітектурний комплекс на львівській Софіївці (назва престижного району поруч зі Стрийським парком). Він складається з двох автентичних будівель: меморіальної вілли родини Франків (збудованої 1902 року), яка є не просто пам’яткою історії, а нашою святинею, та розташованої поруч вілли купця Антонія Ув’єри (1925 року побудови), де колись мешкав син письменника Петро Франко, а тепер розміщено сучасні експозиційні простори.
До того ж Музей Франка розташований через паркан від садиби Михайла Грушевського – це єдиний у своєму роді простір, де поруч жили і творили два велетні української думки. Це справді унікальна локація, національне місце сили, звідки черпали і черпають натхнення багато генерацій українських митців та інтелектуалів. Це не просто оаза спокою на зеленій Софіївці, а, я б сказав, українська агора, львівський Акрополь, пагорб мудрості – Софії, де на шляху від одного храму Софії (церкви Святої Софії) до іншого (храму Софії – Премудрості Божої на території Українського католицького університету) можна зустріти Івана Франка, Михайла Грушевського, Андрея Шептицького – і їхніх сучасних учнів, послідовників та духовних спадкоємців.
Скільки експонатів в музеї та про які періоди життя письменника вони розповідають?
Наші фонди надзвичайно багаті, особливо як для «персонального» музею (тобто присвяченого одній особистості). Далеко не кожен музей письменника (і не лише український!) може похвалитися такою рясною і різнорідною колекцією, та ще й із вагомою часткою збережених так званих меморіальних предметів (тобто тих, яких безпосередньо торкалася рука музейного «героя», іменем котрого названо інституцію).
Сьогодні у наших фондах майже 40 тисяч одиниць зберігання (до речі, майже 10 тисяч ми надбали за останні 8 років), хоча безпосередньо в експозиції виставлено лише невелику частину предметів, а з міркувань безпеки в умовах воєнного стану найцінніші наші фондові скарби надійно сховано.
Ці експонати охоплюють практично всі періоди життєвого та творчого шляху Івана Франка. Вони розповідають про його дитинство в Нагуєвичах та навчання в Дрогобичі, про буремні студентські роки у Львові, політичну діяльність та арешти, про його шлюб із Ольгою Хоружинською як символ соборного єднання України, про побут великої родини з чотирма дітьми у власній віллі, і, нарешті, про останні, драматичні роки важкої хвороби, самотності під час Першої світової війни та його відхід у вічність у 1916 році.
Проте фондова колекція Музею аж ніяк не зводиться до біографії самого лише Франка. Вона відображає внесок творчої династії Франків в історію української культури, коло Франкових сучасників та його епоху, франкознавство як наукову дисципліну та комеморативні практики вшанування пам’яті класика і його сучасний вплив на культуру. Врешті, в нашій колекції, основу якої склали особисті речі Франка та його родини, є не тільки унікальні світлини, раритетні книги і документи, а й сецесійні меблі та предмети інтер’єру, твори видатних українських митців (малярів, графіків та скульпторів) і багато інших цікавинок. Навіть сама споруда вілли Франків є унікальним експонатом, який шляхетно презентується на високому пагорбі над колишньою вулицею Понінського (тепер, ясна річ, Франка).
А ще окрасою нашого музею є живий експонат – понад 130-літня Франкова грушка, яку навесні 1902 року посадив на своєму обійсті сам письменник із синами. Вона й досі тішить нас своїм цвітом і плодами.
Ми також активно й систематично формуємо цифрову колекцію Музею. Значна частина наших фондів уже диджиталізовані та доступні онлайн на нашому офіційному сайті: https://dimfranka.lviv.ua/. Завдяки підтримці Українського культурного фонду ми сформували найповнішу колекцію прижиттєвих видань Івана Франка – книжкової Франкіани (у співпраці з партнерами: Інститутом франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка та ЛННБ ім. Василя Стефаника). А сьогодні в рамках проєкту «Весь Франко. Post scriptum. Рукописи» разом з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України оцифровуємо найціннішу і найменш вивчену частину Франкової спадщини – рукописи! Результати цієї роботи також будуть у загальному вільному доступі для всіх зацікавлених. Наша філософія: фонди мають бути дбайливо збережені, але доступні для всіх – у сенсі відкритості для дослідників та освітян.
Які ключові реформи Ви зробили в музеї з часу очолення структури?
Музейну команду я очолив у березні 2017 року за результатами відкритого конкурсу, вдруге обійняв посаду директора наприкінці 2023 року (теж унаслідок конкурсу). Тож у Музеї працюю вже дев’ятий рік поспіль. Проте феномен сьогоднішнього Дому Франка – справа рук не однієї особи, а креативної команди. Для мене це дуже важливо підкреслити. Разом ми можемо більше, ніж поодинці. Музей мислимо не як закритий простір консервації пам’яті, а навпаки, як відкритий простір діалогу і творчості. Тому й команда наша відкрита до нових ідей, проєктів, партнерів – і людей.
Музейний менеджмент – справа непроста, я б сказав, у певному сенсі, це мистецтво неможливого. Адже дуже непросто керувати творчими людьми. Ми всі різні, амбітні й непокірні, часом ніби одержимі власними революційними ідеями. А все ж, дякувати Богу, через діалог нам вдається віднайти баланс і внутрішню мотивацію.
За останні вісім років (відколи Музей Франка став Домом Франка) нам спільними зусиллями вдалося реалізувати низку кардинальних реформ.
Хто ваш пересічний відвідувач за останні роки? Львівʼяни, мешканці області, чи українці з інших регіонів? Що людей найбільше приваблює у садибі Франка?
Кожен відвідувач (чи відвідувачка) для нас – непересічний! Бо кожен – це особистість, від малят-дошкільнят до сивочолих сеньйорів. Франко, наш великий патрон і учитель, умів знаходити спільну мову і з малими дітьми, і з високочолими мислителями.
Для кожного у його спадщині знайдеться щось цінне й цікаве: для когось – казки, ще для когось – любовні поезії і кримінальні романи, а для найпроникливіших – філософські поеми й трактати (хоча, треба визнати, іноді його казки й ліричні вірші є не менш філософічними, ніж трактати). Тому й ми прагнемо знайти особливий контакт із кожним, а не «заколисати» відвідувачів занудними стандартизованими текстами.
Основу нашої аудиторії наразі складають мешканці Львова та Львівської області. Через воєнний стан, треба визнати, скоротилася кількість відвідувачів з-за кордону (іноземці до нас заходять, але через ризики масового відвідування групами туристів з інших країн останніми роками не спостерігаємо). Проте завдяки активній промоції в медіа та соцмережах суттєво зріс потік туристів з інших регіонів України. Наші гості – це організовані групи школярів, студентство, сім’ї з дітьми, поважне панство («сеньйори»), а також переселенці (ВПО), які після початку війни стали нашою дуже відданою та вдячною публікою.
Людей у садибі Франка найбільше приваблює атмосфера дому та затишку, бо тут немає холоду офіційної установи – людина занурюється у теплий родинний побут епохи, відчуває присутність письменника.
Також приваблює зелена територія з віковими деревами, що надихає людей на прогулянки та фотосесії, й особливо нас тішать наші квітучі красуні – Франкова грушка та магнолія, з яким усі хочуть сфотографуватися (так-так, саме та головна магнолія Львова!).
Варті уваги театралізовані екскурсії у костюмах членів Франкової родини, дитячі квести, майстер-класи з писанкарства та виготовлення свічок.
У нас різноманіття подій – виставки сучасного мистецтва, концерти, вистави просто неба та дискусійні платформи.
Яка вартість квитка, екскурсій та вартість оренди для мистецького заходу?
Сьогодні вхідний квиток до музею коштує 100 гривень (для пільгових категорій відвідувачів, зокрема учнів, студентів та пенсіонерів – 50 гривень). Є й широкий перелік тих осіб, які мають право на безкоштовний вхід. Проте «меню» наших послуг передусім визначає широке різноманіття екскурсій: класичні і з бонусом (особливим тематичним фокусом), інтерактивні й театралізовані, екскурсії-прогулянки і екскурсії-квести, ба навіть нічна директорська екскурсія! Їхня вартість коливається від 100 до 200 гривень з особи (залежно від типу екскурсії, кількості задіяних науковців-гідів-акторів та категорії відвідувачів).
У нас можна замовити також екскурсії іноземними мовами (англійською й польською), зокрема й театралізовані. Також ми радо пропонуємо усім зацікавленим тематичні лекції, екскурсії містом чи франківськими місцями Личаківського некрополя. Вхід на тимчасові виставки у день відкриття безкоштовний, в інші дні – за ціною вхідного квитка. Також маємо три дні відкритих дверей у році: дні народження й пам’яті Івана Франка та Міжнародний день музеїв. Повний перелік наших послуг з актуальними цінами доступний на нашому сайті.
В оренду музейні простори ми не надаємо, проте радо проводимо спільні заходи з тими партнерами, які поділяють наші цінності та ставляться з повагою й розумінням до наших потреб і статутних завдань. Вартість проведення заходів у такому форматі розраховується індивідуально в рамках надання платних послуг закладу. Тож якщо у вас є цікаві ідеї – ми завжди відкриті до співпраці та пропонуємо гнучкі формати партнерства.
Як оцінюєте ідею приєднання двох музеїв – Франка та Грушевського? Скажіть свою думку – плюси та мінуси.
По-перше, коли ця ідея виникла у Львівської обласної військової адміністрації, йшлося не про формальне злиття інституцій і не про механічне приєднання, а про створення єдиної юридичної особи – Національного комплексу меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського – із однією дирекцією та бухгалтерією, але зі збереженням окремих брендів, експозицій, фондових колекцій та наукових відділів франкознавства й грушевськознавства.
Це рішення було спрямоване аж ніяк не на знищення, а навпаки, на те, щоб подолати багаторічну управлінську та кадрову кризу в Музеї Грушевського. Проте з призначенням в. о. директора Музею Грушевського знаного вченого-грушевськознавця, доктора історичних наук, професора Володимира Качмара з’явилися високі шанси на те, що музей здатен вийти на новий рівень розвитку. Тішуся цьому і підтримую колегу й сусіда в усіх добрих починаннях.
По-друге, скажу прямо й жорстко: будь-які спроби протиставити Франка і Грушевського, «злити» їхні унікальні бренди чи загнати їх «в одну клітку» – це злочин. Вони були і залишаються рівновеликими постатями. Однак сама ідея реорганізації, фактично укрупнення історично споріднених та територіально суміжних музейних установ шляхом структурної оптимізації – це, на мій погляд, не позбавлене сенсу адміністративно-управлінське рішення.
Інша річ, що раціональні аргументи на користь такого рішення були недостатньо прокомуніковані суспільству, а сама ситуація довкола гіпотетичного об’єднання музеїв була штучно політизована і скандалізована. Чемпіонат із показного патріотизму довкола цього питання до болю нагадує «патентованих патріотів» Франкової доби: «Ти, брате, патріот, а я собі собака».
Я не раз мав нагоду публічно висловлювати свою позицію щодо плюсів і мінусів, переваг і ризиків такої реорганізації (зокрема в медіа), тож не повторюватиму їх. Не виключаю, що в тривалій часовій перспективі нас усе одно чекає масштабування інституційної мережі музейної галузі в Україні (в сенсі укрупнення структур та оптимізації кількості установ, з огляду на фінансово-економічні та адміністративно-управлінські потреби і ресурси).
Я переконаний, що й музей Франка, і музей Грушевського мають загальнонаціональне та світове значення, тож як окремі бренди заслуговують на правильне позиціонування і розвиток, незалежно від організаційної структури та кількості юридичних осіб.
І завдання нашої команди – і надалі розвивати бренд Дому Франка, як би не складалися зовнішні обставини.
Чи існує механізм захисту та страхування колекцій від ракетних загроз?
У зв’язку з повномасштабною війною в музеї діють суворі безпекові обмеження задля збереження унікальних колекцій та захисту відвідувачів. Зокрема, з міркувань безпеки ми повністю демонтували нашу колишню сталу літературну експозицію на час дії воєнного стану та прибрали у сховки найцінніші експонати меморіальної вілли.
Відновити сталі експозиції в повному обсязі плануємо вже після нашої перемоги. Водночас детальна інформація про конкретні безпекові й фінансові механізми страхування колекцій від воєнних загроз потребує окремої фахової розмови. Тут лише скажу, що нашому музеєві (як і сусідньому музеєві Грушевського) катастрофічно бракує сучасних, енергетично автономних, добре обладнаних і надійно захищених фондосховищ. Це принципово важлива й першочергова потреба в умовах війни. Такі сховища треба будувати відповідно до сучасних світових стандартів, бажано як підземні споруди з надійною системою клімат-контролю.
Які проєкти в музеї плануєте на осінній сезон?
Ювілейна Франкова осінь – дуже щедра на яскраві проєкти. Зараз ми реалізуємо два масштабні проєкти за підтримки Українського культурного фонду.
Флагманський «ВЕЛИКІ УРОДИНИ: 170 років з Франком» має на меті актуалізувати культурно-історичне та національно-консолідаційне значення Івана Франка як знакової постаті національної пам’яті та інтелектуального лідера українства з нагоди 170-річного ювілею завдяки масштабній програмі комемораційних заходів музичного, мистецького, музейного й науково-освітнього спрямування. Це, зокрема, святкова концертна програма у форматі open air за участі сучасних виконавців у супроводі симфонічного оркестру INSO Lviv; мистецька виставка (куратор – Павло Гудімов) «Франко. Калейдоскоп» та супровідна науково-освітня програма, що включає співорганізацію Міжнародного наукового конґресу (на базі ЛНУ ім. Івана Франка) та мережу супровідних заходів у 12 музеях-партнерах України і Польщі.
Проєкт «Весь Франко: Post scriptum. Рукописи» має на меті оцифрувати, дослідити, популяризувати й переосмислити матеріали особистого архіву Івана Франка. Франкові рукописи – це унікальна за інтелектуальною вагою, жанровим різноманіттям і обсягом частина національної культурної спадщини. У ювілейному році планується створити цифрове зібрання його автографів, записників, документів і поштівок на сайті Дому Франка, інтерактивну екскурсію з елементами AR/MR-технологій.
А нещодавно в рамках цього проєкту ми відкрили в Домі Франка виставку сучасного мистецтва «Franko Laboratorium4.0. Рукописи» (спільно зі Львівською національною академією мистецтв; куратор Василь Одрехівський).
Третій проєкт – «Реставрація сенсів 2.0. Світло голосів» за підтримки Фундації ЗМІН – продовжує і розвиває стратегічну ініціативу команди ГО «АМІФ» з «м’якої» реновації Дому Франка (без «жорстких» інфраструктурних втручань, ускладнених в умовах війни) задля збереження культурної спадщини й плекання Genius loci (локального колориту й неповторної атмосфери вілли на Софіївці), та насамперед для відновлення історичної правди про господарів, мешканців і гостей цього Дому, а також увиразнення й актуалізації ключових сенсів, створених та артикульованих у ньому.
У рамках цього проєкту передбачено два напрями: Голоси Дому: креативний музейний аудіогід «Біографія Дому: мовою речей» та Світло Дому: реновація системи освітлення та реставрація вікон і дверей
Ольга АЛЬТМАН, для Leopolis.news