06.10.2026
У найближчій перспективі, після Гренландії, геополітичні інтереси президента США будуть зосереджені на двох стратегічних напрямах: приєднанні до США спочатку двох канадських провінцій – Альберти та Саскачевану, а потім – на розгортанні на постійній основі в Польщі повноцінної бази сухопутних військ США. Можна знову сміятися. Шкода лише, що український політичний істеблішмент втратив шанс на розміщення американської бази в Україні. Принаймні, поки що.
Отже, Гренландія – найбільший острів планети та автономна територія у складі Королівства Данії – довго залишалася на периферії світової уваги. Проте швидке танення арктичного крижаного щита відкрило доступ не лише до нових морських шляхів, а й до колосальних покладів гренландських рідкісноземельних металів, нафти і газу. Разом із цим, острів перетворився на арену жорсткого протистояння між світовими супердержавами.
Геополітична еволюція Дональда Трампа
У серпні 2019 року публічна заява президента США Дональда Трампа про бажання купити Гренландію викликала хвилю насмішок у світових ЗМІ, а прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен назвала цю ідею абсурдною. Проте історія довела, що за кумедним жартом Дональда Трампа стояв тверезий, хоч і агресивний, стратегічний розрахунок. Сполучені Штати ще раніше – у 1867 та 1946 роках – уже намагалися придбати Гренландію.
Вдруге повернувшись до Білого Дому, Дональд Трамп радикально змінив правила дипломатичної гри: замість класичної «м’якої дипломатії» він застосував метод максимального тиску, погрожуючи митами та заявляючи про неминучий намір посилити контроль над островом задля національної безпеки США. Мета була стратегічною та далекосяжною – витіснити з регіону Гренландії рашистські та китайські кораблі, а також капітал, який уже почав там осідати.
Політичний тиск Дональда Трампа приніс результат: було укладено історичну тристоронню угоду між США, Данією та Гренландією. Попри те, що Данія та Нуук, столиця Гренландії, відстояли свій юридичний суверенітет (формально острів не було продано), США отримали безпрецедентні преференції, а Копенгаген та Нуук відтепер фактично, хоча й непублічно, орендуватимуть у США власну територію. Вашингтон отримав такі преференції:
Для гренландських корінних народів – інуїтів, тунуміїтів та калаалітів, – чисельність яких тотожна населенню Коломиї без навколишніх сіл, американська угода стане доларом «дощем».
Чому така вигідна угода не відбулася раніше?
Адміністрація Джо Байдена (2021–2025) поділяла таку саму геополітичну мету щодо Арктики, проте за його каденції підписання такого документа було неможливим через принципову різницю між політичними методами Байдена і Трампа.
Політика Байдена базувалася на абсолютній повазі до міжнародного права та суверенітету союзників по НАТО. Замість ультиматумів тогочасний Вашингтон діяв інструментами «м’якої сили»: відкрив американське консульство в столиці Гренландії, виділяв гранти на освіту, екологічні дослідження та цивільні проєкти розвитку. Адміністрація Байдена прагнула досягти консенсусу, уникаючи кроків, які могли би внести розбрат у Західний альянс чи виглядати як колоніальний тиск на Данію.
У перші три роки каденції Байдена його адміністрація витратила через USAID мільйони доларів на проєкти у Гренландії, а коли настав останній рік перед президентськими виборами 2020 року, фінансова допомога корінному населенню острова скоротилася до 546 тисяч доларів – фактично майже до нуля. Натомість навесні 2026 року ЄС надав Гренландії пакет допомоги у 200 мільйонів євро назло Дональду Трампу з метою зірвати його угоду.
Корінне населення Гренландії
Місцеве населення острова становить орієнтовно 92%, яке живе на вільному від вічної мерзлоти узбережжі Гренландії (16% території) у своїх торф’яних мазанках або снігових іглу, курить вейпи, жує скандинавський снус, п’є саморобне пиво та данський шнапс і чекає, поки білі люди (решта 8%) збудують їм європейське житло та оплатять комунальні послуги через програми фінансової допомоги. У Гренландії один із найвищих у світі показників куріння, який у 1990-х роках становив 78%, а також високий рівень споживання алкоголю – до 60%. Системно курять і споживають алкоголь чоловіки й жінки майже порівну.
Про менталітет корінного населення пишуть таке:
– Попри складні природні виклики, корінні гренландці зберігають дивовижний оптимізм, живуть у повній гармонії зі суворою природою та мають дуже розслаблене ставлення до плину часу. В них популярна національна традиція «каффімік» – це коли якась родина відкриває на кілька днів двері свого житла для мешканців навколишніх селищ чи стійбищ, пригощаючи запрошених усім, чим багата.
Будинки в Гренландії невеликі, а гостей із навколишніх поселень збирається багато, іноді до сотні людей у день, отож не усі поміщаються в приміщенні. Тому в Гренландії прижився місцевий 20-хвилинний етикет: зайти до господарів, привітати, випити й закусити, знову випити й закусити, і на дорогу – випити, випити, ще раз випити та виходити, бо на назовні на морозі топчуться інші гості, чекаючи своєї черги.
Між Гренландією і московськими болотами орієнтовно 4,7 тисячі кілометрів, а населення подібне, наче єдиноутробні брати.
Гренландія – геологічна «скриня зі скарбами»
Головна причина, чому навколо острова точилася така запекла боротьба, лежить глибоко під його поверхнею. За оцінками геологів, у надрах Гренландії містяться 39 із 50 видів сировини, які США вважають критичними для своєї національної безпеки й технологічної незалежності від Китаю або Канади.
Наприклад, до кінця поточного року США та Білорусь укладуть угоду про постачання білоруських добрив на американський ринок. Калійні добрива Канади на американському ринку коштують $490–$505 за тонну, а вартість калійних добрив Білорусі за тонну становитиме для США $220–$240 плюс логістика.
Надра Гренландії містять чотири стратегічні групи природних ресурсів:
а) рідкісноземельні елементи: острів має одні з найбільших у світі запасів цих металів (орієнтовно 36 млн тонн). Вони критично необхідні для виробництва мікросхем, смартфонів, лазерів та оборонних навігаційних систем. Наразі цей ринок майже монопольно контролює Китай, а доступ до гренландських родовищ – це спосіб подолати китайську монополію;
б) сировина для «зеленого переходу»: величезні поклади графіту, кобальту, нікелю та міді роблять острів ключовим потенційним постачальником цих копалин для індустрії електромобілів і виробництва акумуляторів;
в) традиційні поклади: на острові зосереджена надзвичайно чиста залізна руда, великі запаси цинку, свинцю, а також золота й урану;
г) енергетичний потенціал: на шельфі Гренландії геологи прогнозують розвідати гігантські недоторкані запаси нафти й природного газу.
Раніше екстремальний арктичний клімат, відсутність логістики та екологічні застереження стримували промисловий видобуток копалин. Проте танення льодовиків відкриває фізичний доступ до надр, а безпекова угода 2026 року вирішила головну проблему: вона остаточно закрила двері для китайських та рашистських інтересів та інвестицій у ці родовища, давши «зелене світло» виключно для західного капіталу.
Уроки дипломатії Трампа
Іронія ситуації з укладанням угоди полягає в тому, що готовність Дональда Трампа діяти рішуче та всупереч усталеному дипломатичному етикету змусила Копенгаген і Нуук сісти за стіл перемовин. Детальний юридичний аналіз на порталі Diplomacy and Law вказує, що європейські партнери пішли на серйозні оборонні та економічні компроміси, щоби нейтралізувати радикальні загрози з боку Білого Дому, а водночас – зберегти свій прапор над островом.
Зрештою, історична угода зафіксувала новий статус-кво: Гренландія залишається на карті незалежною територією у складі Данії, але фактично переходить під безстрокове оборонне, стратегічне та інвестиційне управління Сполучених Штатів. Вашингтонові байдуже, що впродовж найближчих 20–30 років поруч із американським прапором у столиці Нууку ще майорітимуть гренландський і данський прапори. Прагматичні американці послуговуються гаслом: «Прапори – ваші, копалини – наші».
Ярослав ЛЕВКІВ, Leopolis.news