23.04.2025
Йдучи у справах, проходив сьогодні повз будівлю колишнього Генерального консульства Російської Федерації у Львові, що на вул. Костя Левицького, 95. Мою увагу привернув чоловік в камуфляжній формі, який протирав від пилюки ворота колишнього “московського гнізда”.
Микола Вояковський народився 12 червня 1899 року в селі Богданівка поблизу Скалата (тепер – Підволочиський район Тернопільської області) в родині священника. Його батько Сильвестр Вояковський був місцевим парохом. Батькова рідна сестра Марія-Іванна Вояковська згодом стала дружиною першого Президента України Михайла Грушевського. Мати Миколи – Євгенія з дому Білінська.
«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани». Цим безсмертним висловом Максима Рильського можна найкраще оцінити багаторічну діяльність усієї львівської влади й передусім міського голови Андрія Садового.
«У ніч на 1 червня 2024 року російські окупанти завдали потужного ракетно-авіаційного удару по об’єктах критичної інфраструктури в різних регіонах України, застосувавши ракети повітряного, морського та наземного базування, а також ударні БпЛА типу «Shahed».
Цю картину я побачив нещодавно в Музеї українського сучасного мистецтва Корсаків у Луцьку. Вона вразила мене своєю громадянською позицією й актуальністю. Відразу виникло бажання поцікавитись автором.
Очільник Ватикану закликав Україну до капітуляції перед Росією.
Державний календар на 2024 рік містить 11 святкових днів, з них 2 – пережитки радянського минулого: 8 березня – Міжнародний жіночий день і 1 травня – День праці.
Сьогодні, у час російсько-української війни, ми часто чуємо про присвоєння звання Героя України. Так, лише тиждень тому, 24 лютого 2024 року, згідно з указом Президента України Володимира Зеленського, цю нагороду отримали 27 осіб, на жаль, 20 з них – посмертно. Усі вони відзначені “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові”.
Обуренню немає меж! З посади Головнокомандувача ЗСУ безпідставно знято всенародного улюбленця, успішного генерала, українця Валерія Залужного. На його місце призначено командувача Сухопутних військ, генерала суперечливої репутації, росіянина Олександра Сирського. Президент В.Зеленський зробив свій вибір на користь ментально ближчої йому людини.
Соціологічною службою “Центр Разумкова” оприлюднено чергові результати січневих (2024) опитувань серед громадян України. Недовіра населення до органів влади вражає. Зокрема, Верховній Раді України недовіряє – 70%, Кабінету Міністрів України – 64%.