Коли у людей зникає відчуття гідності, виникає відчуття стада. Стада – де кричать вам, що не можна розгойдувати човен, бо ви перешкоджаєте тим, хто намагається пробити дно.
Марк Аврелій вважав, що воїн не говорить про свою звитягу, праведник про чистоту, а мудрець про мудрість. Головним критерієм якості людини, як і влади є вчинки, як спосіб життя. І здійснюючи щось видатне, добре і гідне, вона ніколи не дозволить собі говорити про це як факт, що підтверджує справжність та «особливість». У цьому й висловлено всю суть латинської мудрості «Esse quam videri» – «Бути, а не здаватися».
У світі з привидами демонів людина вільна лише в одному – у виборі своєї залежності. Звісно, можна відмовитись обирати, але це не означає, що ти незалежний. Це значить, що ти залишився без вибору. Себто дозволив іншій суті обрати себе. Темна тетрада завжди приховується вродженою – пелена очевидного, яка заважає ясно бачити. І ти вже не йдеш – тебе ведуть, за тебе кажуть і думають, замість тебе живуть.
“Коли- небудь” і “ніколи” – дуже схожі слова. Їх завжди повторюють ті, хто роздає карти в цій політичній грі в дурня.
Безмовна справа краща не дотриманого слова. Зрештою винні не слова, а ті хто їх промовляє. І вже не так важливо де виникло те слово: важливо вірять йому чи ні. Саме з потрібних слів починає працювати механізм розбещення.
Насправді, цими днями реальність у Стрию не встигає за коментарями.
Кінець класичного розуміння світу затер до дірок банальну істину, що «Казати правду – закон гідних, мовчати – заповідь продажних».
На Алясці є містечко Віттієр, все населення якого живе в одному будинку на 150 квартир, який був побудований ще в 1957 році.
У черзі за істиною кожен стоїть зі своєю правдою. Бачити невидиме – це ключ до подолання видимого. Ключ до дверей людської свідомості. А що там за дверима? Яка вона та свідомість? Хтось називає її внутрішнім покликом, хтось голосом совісті, а хтось просто тишею.
У цієї історії немає початку і не буде кінця.
Ця історія про думку, думання.
Час мислителів минув. Настала епоха домислювачів.