Час дурить нас під маскою простору, а зло – під виглядом добра | Блог Олега Филика

    Люди грають у хованки з часом і бояться бути знайденими.

    Бо кого він знайшов – той вже не живий.

            Час – бездушний скептик. Йому байдуже –  прийшов ти купатися чи топитися.

            Час зухвалий і зневажливий, бо знає, що людям не належить.

            Час рівний і тихий, бо розуміє, що є власністю Бога.

            Час не несе відповідальності за завищені очікування на самого себе і сміється з тих, хто каже “Часи такі“.

            Час не важкий і не легкий, він не купується і не продається – це роблять люди. Він не йде і не стоїть, і не терпить метушні.

            Час не дереться на Олімп і не сходить на Голгофу.

            Час не визнає умовного способу.

            Час лише пояснює світ, а люди накладають на це пояснення вето.

            Час не має орієнтації і не визнає традиції.

            Час дуже ревнивий і відмовляє у прихильності тим, хто постійно озирається на колишнє.

            Час ніколи не показує своєї перемоги і не пояснює поразки, адже в нього нема попередників.

            Час за нас не відповідає. Просто розплачується.

            Коли тягнуть час – уривається терпець.

І вже не чути попереджувальних, а лише один – контрольний – постріл…..

            Почався відлік чиєїсь вічності ударами маленького серця у лоні щасливої матері, яка дасть тобі час, а з ним і життя, а з ним – новий початок.

            Амінь.