Нагадаємо, що меморандум має чотири головні напрями:
■ статус документа: підписаний меморандум не створює жодних фінансових зобов’язань для сторін, має виразний декларативний характер;
■ захист інтересів Сокільників: рішення стосовно використання земель та інфраструктури автономної територіальної громади Сокільників повинні відбуватись виключно методом публічних обговорень, тому що більшість сокільницьких земельних ділянок довкола аеропорту є законною приватною власністю місцевих мешканців;
■ зміна цільового призначення земель: Сокільницька громада взяла на себе зобов’язання внести зміни до свого генерального плану та перевести землі для майбутнього будівництво терміналів аеропорту, коли держава (Київ) представить остаточну концепцію розвитку аеропорту;
■ єдиний напрямок для розвитку аеропорту: у меморандумі констатовано, що внаслідок непродуманої, хаотичної та негосподарської забудови з боку Львова розширення аеропорту можливе лише в напрямку Сокільників.
У меморандумі не опрацьована концепція перенесення основних фондів аеропорту на територію області, поділу від Львова, оскільки аеропорт не є небезпечним для життя міста Львова. Хоча в останні два десятиліття у світі почала домінувати тенденція перенесення аеропортів, як підприємств із високим рівнем небезпеки для громадян, подалі від населених пунктів.
Nota bene від Любомира Зубача
У соціальній мережі Facebook Любомир Зубач, заступник міського голови Львова Андрія Садового з питань містобудування, за асистенції юридичного департаменту адміністрації міського голови, розмістив, на нашу думку, незрозумілий допис.
Чиновник Ратуші написав: «Суд по Сокільниках. Відбулося засідання у Львівському окружному адміністративному суді. Взяв участь. До позиції Львівської міської ради як позивача долучилася громадська організація «Зручна громада», що представляє інтереси сокільничан.
І виходить: мешканці Сокільників судяться із владою Сокільників, щоб захистити себе від забудови. А Львів, з яким Сокільники не хотіли створювати ОТГ, бо «Львів нас забудує», тепер у суді домагається, аби Сокільники таки не забудували. Тобто влада Львова і мешканці Сокільників по один бік барикад, влада ж Сокільників – по інший. Для мене це навіть не каламбур, а когнітивний дисонанс. Наступне засідання у червні. Боротьба триває».
Для початку з’ясуємо, що це таке «каламбур», а що – «когнітивний дисонанс», тому що, схоже, Любомир Зубач не цілком розуміє, про що пише.
Каламбур – це жанр або жарт, в якому застосовано гру багатозначності вербальних чи писемних виразів.
Когнітивний дисонанс – це стан психічного дискомфорту, який виникає, коли переконання людини суперечать її вчинкам або коли у свідомості людини зіштовхуються дві суперечливі ідеї.
Якщо у чільного чиновника виник стан психічного дискомфорту, це створює очевидну загрозу для територіальної громади Львова. Чиновникові у такій ситуації потрібна професійна психологічна допомога. Дякувати Богові, окремі представники нашої міської адміністрації мають знайомих «шаманів» та психіатрів, до яких завжди можна звернутися за порадою чи консультацією.
Стосовно громадської організації «Зручна громада», яку представляє Уляна Солонюк, то видається, що ніхто зі сокільничан не уповноважував керівницю цієї геошки представляти інтереси територіальної громади Сокільників. Станом на сьогодні інтереси Сокільників офіційно і законно представляє депутатський корпус Сокільницької територіальної громади на чолі з очільником Сокільників Тарасом Сулимком.
Навіть у фільмі журналіста Андрія Доздри, підлеглого Катерини-Кіт Садової, який на 46 хвилині передав особливий персональний привіт керівникові Львівської обласної військової адміністрації Максимові Козицькому, «інтереси» Сокільників прийшли репрезентувати лише дві особи: представниця приватної ГО Уляна Солонюк та депутат Сокільницької сільради Орест Ваврух.
Зі слів інших мешканців Сокільників, він уже понад рік не бере активної участі у засіданнях Сокільницької сільської ради, особливо не цікавиться життям Сокільників. Його колега, депутат Юрій Полуситок із того ж самого восьмого виборчого округу Сокільників, проігнорував бесіду з журналістом.
Виглядає, що Любомир Зубач «пересмикує» факти, коли говорить, що «влада Львова і мешканці Сокільників по один бік барикад, влада ж Сокільників – по інший». Насправді мешканці Сокільників практично монолітно підтримують законно обраного очільника громади Тараса Сулимка.
Водночас львівський чиновник говорить правду, що «мешканці Сокільників тепер у суді домагаються, аби Сокільники таки не забудували». Цілком вірно, лише акцент трішки зміщений. Мешканці Сокільників домагаються, щоби Сокільники не забудували терміналами імені Андрія Садового і його бравих заступників.
Привернув також увагу факт, що заступник Львівського бургомістра особисто взяв участь у судовому засіданні. Навіщо? Щоби своїм адміністративним авторитетом тиснути на процес слухання справи?
Оксана Карп’як не та суддя, яка ніяковіє перед чиновниками. У реєстрі судових рішень не оприлюднена ухвала судового засідання, в якому Любомир Зубач взяв участь у статусі третьої особи без самостійних вимог (такий статус надала попередня суддя Ольга Кисельова 8 січня 2026 року). Важко зорієнтуватись, про що була мова в суді, якщо 24 квітня 2026 року підписали меморандум, а 7 травня 2026 року в Львівському окружному суді аеропорт подав клопотання про залишення його, аеропорту, позовної заяви до Сокільників без розгляду. Після підписання меморандуму аеропорт не має жодних претензій до Сокільників.
А ще раніше, 2 вересня 2025 року, суддя Наталія Кухар ухвалила: «Закрити провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Сокільницької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення». В судді не знайшли вагомих підстав для слухання необґрунтованого позову Андрія Садового до Тараса Сулимка.
І, до речі, багатьом львів’янам і сокільничанам кортить отримати відповідь на важливе питання: якщо в суді Любомир Зубач перебуває у статусі особи без самостійних вимог, тоді, окрім інтересів Андрія Садового, чиї ще інтереси він представляє? Адже аеропорт уже відсторонився від судових процесів.
Ярослав ЛЕВКІВ