17.06.2026
Варто зазначити, що це не банкрутство. Це технічний дефолт за єврооблігаціями: компанія свідомо призупинила виплати кредиторам, щоб зберегти гроші на перевезення і зарплати залізничникам. Поїзди їздять, квитки продаються – на операційну роботу це прямо не впливає.
І насправді цей пост не тільки про залізницю – він про системну кризу українських держкомпаній, яку створила війна, а постійне покладання урядом додаткових обов’язків на них лише погіршує ситуацію. «Укренерго» також торік оголосило дефолт за «зеленими» облігаціями на $825 млн і досі не завершило реструктуризацію. Державний «Нафтогаз» теж у боргах і вже сидить за столом перемовин.
Тарифи на вантажні перевезення в «Укрзалізниці» встановлює уряд – і ставку він не чіпав із 2022 року. Тобто державна компанія возить війська, техніку і мільйони людей, забезпечує близько 60% вантажних перевезень країни, а які тарифи встановлювати, вирішує не вона. Виходить: роботи більше, собівартість зростає, а ставка та сама, і діру компанія весь цей час затикала позиками.
Питання тут не до кредиторів, а до держави, яка штучно тримає тарифи на низькому рівні і тим заганяє держкомпанії в борги. У більшості розвинених країн збиткові соціальні послуги фінансують відкрито з бюджету, а не накопичують борг на самій компанії. Найпростіший приклад – Німеччина.
Там є єдиний проїзний на всю країну: спочатку 49 євро, тепер 63. Він теж збитковий для перевізників, але держава щороку прямо доплачує їм близько 3 млрд євро, і ця сума відкрито закладена в бюджет. Збиткову соціальну послугу там фінансують відкрито і передбачувано.
В Україні ту саму різницю між реальною вартістю і ціною для людей теж хтось покриває, тільки роблять це не відкрито з бюджету, а ховають у борг державної компанії. Тариф тримають низьким, щоб не сердити людей і не розганяти інфляцію в моменті, а накопичений розрив осідає на «Укрзалізниці» у вигляді позик, доки вона не доходить до дефолту. Дешева послуга нікуди не зникає, її все одно оплачують – просто з відстрочкою і через борг, а не через прозору дотацію.
І зараз цей розрив треба чимось закрити. «Укрзалізниця» просить підняти вантажний тариф приблизно на 40%. Але, за розрахунками галузевих експертів, підняття на 37% забирає близько 100 млрд грн ВВП, майже стільки ж валютної виручки і десятки тисяч робочих місць у металургії та видобутку – вантаж просто стане надто дорогим, щоб його возити.
Дослідження самої «Укрзалізниці» показує те саме: тариф вище на 20% обвалює обсяг перевезень майже на стільки ж. Вісім років рішення відкладали, і тепер усі виходи погані: підняти тариф означатиме вдарити по промисловості, не підняти – означає тримати компанію в дефолті, адже борги однаково доведеться повертати.
І працює це не лише із залізницею. У «Енергоатома» тариф для населення нижчий за собівартість, але збитків на компанії поки немає, він просто недоотримує прибуток і не доплачує його в бюджет – ми про це писали окремо. Механізм трохи інший, ніж із залізницею, але суть та сама – хтось завжди оплачує різницю.
Схема соціалістичного раю – одна на всіх. Завжди однакова. Держава вольовим рішенням штучно тримає тарифи низькими або роздає дотації всім підряд, але платити за це не хоче.
Та все ж гроші на це однаково звідкись беруться. Або в борг, або з недоотриманих надходжень бюджету. Але завершиться це все однаково. І ось це постійне накопичення дисбалансів – погано закінчиться.
Підтримайте нашу петицію: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/9741