Диплом думати не навчить | Блог Олег Филика

Українська наука, не маючи власної стратегії, підпадає під вплив чужої тактики.

Пієтет перед складними викликами в освіті створює божественне ставлення до псевдонаукових підходів з масою невідомих.

Відтак постійне місце проживання науки в Україні – за межею корисності.

Адже західна наука орієнтується на питання «як воно працює?», тоді як у нас вже знають, що треба робити – створити ще одне міністерство, прийняти ще один закон, освоїти кошти, а далі забути і забити…

Це не наука!  Це – невиправдана гординя добре підживлених катастрофістів, які щодня сіють страх і розпач. Це – лише гротескна потворність людей, що зневажають ціль лише тому, що їм не вдалося її досягнути.

Тобто якщо тобі дали владу, можливості, інструменти і повноваження щось запровадити чи навчити, а ти просто прийшов заробити трохи грошей, то ніякий ти не педагог.

Ти – демагог.

І немає ніякої організаційної кризи, морально-ціннісної кризи, управлінської кризи і решту дурнуватих кризових криз.

Є одна біда – відсутність запиту на професіоналів. Суспільного запиту.

Суспільство звинувачує вчителів у недоліках системи, яку вони не створювали.

Відтак для кого навчання – світло, тому платити і за навчання, і за світло.

Тому наука в державі – це одна велика сторінка помсти інтелектуалам. Такий собі закритий профіль, де рішення приймають всі, а відповідає за них ніхто.

Коли зіпсута система користується правильними засобами, то і правильні засоби стають хибними. І доки той, хто навчає, не стане важливішим за навчальні програми, технології чи результати тестів – толку ніякого не буде.

Найкраща освіта не готує учнів до іспитів, університету чи роботи. Вона готує їх до постійного навчання.

У великому світі не так потрібні українська земля чи надра, як найцінніший, найкоштовніший скарб – наші діти.

Якщо їх не втримає тут освіта – то не втримає ніщо. Сіра маса – це як правило наслідок дефіциту сірої речовини.

Коли знання стає товаром -– це вже не знання.