17.07.2026
Із повідомлення патрульної поліції стало відомо, що 15 листопада 2023 року громадянин Олександр Кітов, перебуваючи за кермом авто «Toyota Camry», здійснив на вулиці Декарта №2 наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Juke». У поліцейському рапорті про адміністративні порушення зафіксовано, що громадянин Кітов перебував у стані алкогольного сп’яніння середнього ступеню (1,6 проміле), що підтверджено висновком медичного огляду.
У Залізничному суді Львова справу про правопорушення громадянина Кітова слухав суддя Сергій Колодяжний, переведений до Львова із Хмельницької області. У суді правопорушник Кітов невміло маніпулював обставинами ДТП, заявивши, що це не він вчинив автопригоду, а його приятель адвокат Петро Ковч разом із його дружиною Уляною Кітовою-Затонською.
Підсудний Кітов розповів у суді таку версію: 15 листопада 2023 року після суддівського трудового дня він і його невідомий приятель розслаблялись у гриль-барі на вулиці Ярослава Мудрого. Із гриль-бару розслабленого громадянина Кітова повинна була забрати його дружина Уляна, яка покликала на допомогу сімейного приятеля і адвоката Петра Ковча, щоби адвокат сів за кермо.
Вірогідно, в автомобілі не було навігатора, тому що Петро Ковч і Уляна Кітова плутались вулицями у пошуку гриль-бару. На вулиці Декарта водій Петро Ковч в’їхав у автомобіль «Nissan Juke», який стояв припаркований з боку вулиці.
Прийшовши до тями, правопорушники у дивний спосіб уже без навігатора визначили місце знаходження гриль-бару і пройшли пів кілометра, щоби сповістити Олександра Кітова про автотрощу. Дізнавшись о 19:30 про таку прикру подію, Олександр Кітов накричав на них обох, забрав ключі від автомобіля і, будучи в середньому стані алкогольного сп’яніння, подався на місце автопригоди вирішувати ситуацію. Прийшовши за адресою вулиця Декарта №2, Олександр Кітов побачив пошкодження як на автомобілі «Toyota Camry», який, як стверджував, належить його дружині Уляні Кітовій, так і на автомобілі «Nissan Juke».
Як тільки громадянин Кітов прибув на місце автопригоди, туди під’їхали працівники патрульної поліції, які помилково вирішили, що це він вчинив ДПТ, тому що адвокат Петро Ковч візуально на нього схожий і також одягається у чорну куртку і сині джинси.
Під час складання адміністративного протоколу громадянин Кітов не міг покликати дружину і приятеля Петра Ковча прийти на місце ДТП, оскільки, перебуваючи в емоційному стані, забув телефон у гриль-барі, а патрульні заборонили йому піти на пошуки дружини і адвоката Ковча. Громадянин Кітов наполегливо просив поліцейських перенести розгляд справи на наступний день, щоби він розшукав зниклих учасників ДТП і щоби вивітрилось проміле, оскільки на місце події він прийшов із гриль-бару. Поліцейські йому відмовили у клопотанні.
На підставі не підтвердженого факту його провини і невстановлення достеменних обставин ДТП, підсудний Олександр Кітов просив суддю Сергія Колодяжного закрити провадження у адміністративній судовій справі. Тим паче, що 15 листопада від 10 години і до 24 години він не керував автомобілем «Toyota Camry», який належить його дружині.
Дружина Уляна Кітова у суді засвідчила, що 15 листопада 2023 року, орієнтовно о 19 годині, вона разом із адвокатом Петром Ковчем їхали на автомобілі марки «Toyota Camry», який належить їй, із важливою місією – забрати із гриль-бару її чоловіка Олександра Кітова. Того вечора була погана погода, тому Уляна Кітова попросила адвоката Ковча сісти за кермо, бо він має більший досвід керування автомобілем. Однак під час руху досвідчений водій Петро Ковч заплутався серед вулиць і звернув ліворуч не в той поворот, а саме – на вулицю Декарта. Оскільки ця вулиця вузька, то вони ненароком зачепили припаркований зліва автомобіль «Nissan Juke». Вони вийшли з автомобіля із твердим наміром дізнатись, хто є власником пошкодженого автомобіля і відшкодувати завдані збитки.
Далі свідок Уляна Кітова зателефонувала чоловікові, щоб дізнатись, де він проводить дозвілля, повідомила йому про ДТП і разом із адвокатом Ковчем пішли у гриль-бар, який знаходиться на вулиця Ярослава Мудрого – за пів кілометра від місця ДТП.
У гриль-барі Олександр Кітов урешті втямивши, що автомобіль його дружини таки пошкоджений, розлютився, накричав на дружину і свого приятеля Ковча, забрав ключі від автомобіля дружини і поспіхом пішов на місце ДТП, забувши у гриль-барі свій телефон. Уляна Кітова, адвокат Петро Ковч і невідомий чоловік, із яким Олександр Кітов проводив дозвілля, залишились у гриль-барі й очікували, чим завершиться ця дивовижна оказія.
Орієнтовно через дві години Олександр Кітов повернувся у гриль-бар і повідомив, що працівники поліції помилково склали протокол на нього. У суді Уляна Кітова зазначила, що в день ДТП адвокат Петро Ковч насправді був одягнений у коротку чорну куртку та сині джинси, аналогічно як і її чоловік, тому працівники поліції могли помилково сприйняти адвоката Петра Ковча за суддю Олександра Кітова.
Аналогічну версію про обставин ДТП розповіли адвокат Петро Ковч і учасник спільного дозвілля у гриль-барі.
Дослідження обставин ДТП у суді
Суддя Сергій Колодяжний встановив, що власниця пошкодженого автомобіля Марія Гнатів надіслала в суд заяву, що винуватці ДПТ оплатили вартість відновлювального ремонту її автомобіля, отож претензій до родини Кітових у неї нема.
Із досліджених у суді відеозаписів із нагрудних камер працівників патрульної поліції суддя Колодяжний не мав змоги встановити, чи саме Олександр Кітов 15 листопада 2023 року о 19:10 на вулиці Декарта №2 керував автомобілем «Toyota Camry» та чи знаходився за кермом цього авто.
Адже під час дослідження відеозаписів із натільних камер працівників патрульної поліції було встановлено, що у частині відеозаписів під час відкриття файлів не відтворюється звук. Саме це і не дало можливості чітко встановити, що відбувалось на місці оформлення протоколу, про що поліцейські говорили зі свідками ДТП, які викликали поліцію, а також із підсудним Кітовим і власницею пошкодженого авто «Nissan Juke», яку викликали на місце події.
Водночас суддя Сергій Колодяжний зазначив, що у рапорті патрульного поліцейського Олексія Левкута, який склав протокол, містяться лише відомості «які патрульний поліцейський сприймав як адміністративне правопорушення, однак не можна вважати об’єктивними. Отже, за своєю правовою природою свідчення патрульного не є самостійними і беззаперечними доказами». Відтак суддя дійшов висновку: «Такі документи [протокол] не можуть слугувати доказом винуватості у вчиненні цих адміністративних правопорушень. Саме сторона обвинувачення [патрульні] повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом».
Далі суддя Сергій Колодяжний іменем України розмірковував про стандарти доведення вини поза розумним сумнівом. Він зазначив: «Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань».
Якщо уважно читати ці суддівські роздуми, то виникає обґрунтоване припущення, чи сам суддя є достатньо ерудований поза усяким сумнівом.
Хто хоче зануритись у глибінь суддівського світосприйняття може ознайомитись із його «Постановою іменем України».
На завершення судового слухання суддя Сергій Колодяжний застосував як своє приватне внутрішнє переконання, так і правову позицію Великої Палати Верховного Суду і дійшов висновку, що підсудний Олександр Кітов перед законом чистий, навіть можна сказати білосніжний. А тому вирішив «стосовно Олександра Кітова закрити провадження у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень».
Розумні сумніви щодо судової постанови
Склалось враження, що суддя Сергій Колодяжний сприймає суд як цирк, а судову залу як манеж, де змагаються клоуни, а він, суддя, лише спостерігає за цим процесом. Він так і пише, що «сторона обвинувачення має дотримуватись засади змагальності». Тоді навіщо суспільству потрібний кучеряво оплачений із бюджету суддя, щоби лише спостерігати за процесом змагання? Або далі суддя переконаний, що: «Сторона обвинувачення має довести єдину версію, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді». А якщо людина є недостатньо розумною або не безсторонньою, а заангажованою, що робити за таких обставин? Змагальний процес у суді є профанацією судочинства. Наприклад, один адвокат може бути вродженим Ціцероном, а інший – ні. Тоді одному із учасників-довірителів судового слухання потерпати від такої природної несправедливості?
А що означає «внутрішнє суддівське переконання»? Верховна Рада вже прийняла «Кодекс внутрішніх суддівських переконань»?
Або що означає «правова позиція Великої Палати Верховного Суду»? У нас є «Кодекс правової позиції Великої Палати Верховного Суду»? Серед нині існуючих 24 Кодексів двох вище згаданих не вдалось знайти. Відповідно, що і Конституція, найвище право України, не фіксує дозволу для суддів послуговуватись у процесі судових слухань приватним переконанням та усілякими позиціями.
Питання без відповідей у суді
Підсудний Кітов заявив у суді, що того дня, коли відбулась ДТП, то від 10 години і до півночі він не користувався автомобілем «Toyota Camry». А яким авто користувався до 10 години? Послуговувався маршруткою?
Суд не встановив право власності Уляни Кітової на авто «Toyota Camry». Якби суддя Колодяжний заглянув у декларацію підсудного Кітова, то міг би дізнатись, що Уляна Кітова навішала йому, судді Колодяжному, на вуха локшину, позаяк у неї нема автомобіля. Автомобіль «Toyota Camry» є власністю підсудного Кітова, а ще підсудний має половину автомобіля ВАЗ, який імовірно навмисно не хоче юридично віддати колишній дружині, щоби знала.
Під час судового слухання не зацікавили суддю Колодяжного й такі кричущі факти:
Якби адвокат Ковч насправді повертав із вулиці Братів Міхновських на вулицю Декарта та в’їхав у авто, припарковане зліва, то йому потрібно було би зробити поворот під прямим кутом. Незмінні закони фізики апріорі доказують, що такий фінт нереальний, тому що існує мінімальний радіус повороту автомобільного транспорту. Якби адвокат Ковч насправді здійснив поворот наліво «під цеглу», то він або зіштовхнувся би із зустрічним авто на лівій полосі вулиці Декарта, або виїхав на тротуар, або в’їхав би у стіну будинку№2.
Чим глибше вникати у результат цього судового слухання, тим більше зростає внутрішнє переконання, що суддя Колодяжний слухав цю справу не об’єктивно, не по закону. Однак найбільше дивує факт, що адвокат і двоє суддів не були здатними вигадати відносно достовірну фантазію, яку було би приємно сприймати. Це вкрай низький юридичний професіоналізм, а вірніше – цілковита відсутність такого.
Акт Вищої ради правосуддя
На відміну від сумнівної «Постанови іменем України» судді Сергія Колодяжного, у складеному Акті Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя судову справу «Народ проти Олександра Кітова» представлено під іншим, суттєво правдоподібнішим ракурсом.
На письмовий запит ВРП суддя Олександр Кітов і далі наполіг, що автомобіль «Toyota Camry», вказаний у декларації як його власність, все одно належить його дружині.
ВРП встановила двох свідків, які бачили момент ДТП і викликали патрульну поліцію. Свідки бачили, що з авто «Toyota Camry» вийшов лише один чоловік і пішов у напрямку центру по вулиці Декарта хитаючись, наче пітерський революційний матрос, – аж до вулиці Вернигори. Проте через деякий час він зиґзаґами повернувся до місця ДТП.
Співробітники патрульної поліції Левкут і Куба, які прибули на місце ДТП, виявили Олександра Кітова і двох свідків, які вказали на Кітова як на водія авто «Toyota Camry».
Закриваючи провадження відносно підсудного Кітова, суддя Колодяжний керувався фактом, що на відеозапису поліцейських не відтворювався звук, а тому суддя не міг встановити, що відбувалось на місці оформлення протоколу, зокрема суть розмови поліцейських із підсудним Кітовим та із двома свідками ДПТ. Натомість троє свідків на боці Олександра Кітова солідарно запевнили, що підсудний не керував автомобілем «Toyota Camry».
Логічні питання: «А чим у минулому послуговувались судді, коли поліцейські не мали натільних відеокамер? Як тоді судді встановлювали причетність осіб до автовипадків? Чому суддя Колодяжний не взяв до належної уваги покази двох свідків, які бачили, що учасником ДТП був саме підсудний Кітов»?
Суддя Колодяжний не зважив і на факт, що під час складення поліцейського протоколу підсудний Кітов шукав свій телефон не в кишенях одягу, а в автомобілі «Toyota Camry», в якому він начебто не перебував до ДТП. А потім сказав, що забув телефон на роботі. У той момент підсудний Кітов уже не пам’ятав, що він перебував у гриль-барі. Як теж не пам’ятав, що кілька хвилин перед тим запевнив поліцейських, що він безробітний і заслужений герой українського військового спротиву. Ось що з людиною роблять ці підступні 1,6 проміле.
А тепер «родзинка». ВРП встановила, що відеозаписи, які досліджував суддя Колодяжний, були відредаговані, інакше кажучи сфальшовані 6 грудня 2023 року за допомогою спеціального інструменту «mkvmerge». Тобто через 12 днів після того, як поліцейські надіслали в суд всю доказову базу стосовно ДТП разом із відео, на яких хтось знищив звукову доріжку. А це вже кримінал. Відповідні правоохоронні органи повинні встановити зловмисника, а ВРП тримати постанову судді Сергія Колодяжного під своїм пильним контролем.
На завершення пропонуємо читачам подивитись фільм про життєве кредо Олександра Кітова. Колишня дружина судді-правопорушника Інна Нейман розповіла, що поки Олександр Кітов ще до кар’єри судді працював юрисконсультом у банківській системі, вірогідно він допоміг багатьом суддям львівських районних судів і суддям Львівського апеляційного суду домогтись списання боргів за банківські позики, через що Кітова і вигнали із відомого у Львові банку. Тепер його не візьмуть до праці у жодний львівський банк, оскільки у банківському секторі Львова він отримав статус persona non grata.
Інна Нейман також розповіла, що Олександр Кітов завершив навчання у школі суддів із найнижчими оцінками, а потім найгірше склав кваліфікаційний іспит, отримавши всього 60,5 балів зі 120. Кваліфікаційна комісія суддів вирішила заяву Олександра Кітова, про його участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Дрогобицького міськрайонного суду, залишити без розгляду. В який спосіб Олександр Кітов згодом переконав президента Зеленського призначити його на посаду судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області залишається загадкою.
Із суду, наближеного до лінії фронту, начебто заслужений учасник бойових дій швиденько перебрався у Київ, у Подільський районний суд, де не вписався у суддівський колектив. Київські судді трактували Олександра Кітова як особу безпринципну і аморальну (див. фільм «Подвійні стандарти Олександра Кітова»).
Крізь призму судової справи Олександра Кітова проглядається, ймовірно, кругова порука у львівському суддівському корпусі. Все було би й далі гаразд, якби громадянин Кітов не мав схильність періодично потрапляти у міцні обійми безтурботного Бахуса.
Без відповіді в суді залишилось питання: «Якого милого і куди Олександр Кітов, будучи підшофе, мчав вулицею Декарта темної пори доби?» Можна лише припустити, що у Галицький суд, який знаходиться за 280 метрів від місця ДТП, де в кабінеті забув щось важливе і нагальне, або мчав на важливу зустріч у ресторан «Ірена», що знаходиться саме навпроти Галицького районного суду Львова.
Пропонуємо, як версію, інший варіант: після роботи, вже розслабившись в ресторані «Ірена», підсудний Кітов, грубо порушуючи правила дорожнього руху, проїхав автомобілем «Toyota Camry» від Галицького суду спочатку проти руху вулицею Чоловського, повернув проти руху на вулицю Шараневича, проскочив перехрестя Шараневича – Братів Міхновських – Декарта та на швидкості, знову ж таки проти руху, в’їхав на вулицю Декарта, де не впорався із керуванням і здійснив автотрощу.
У підсумку маємо невідрадний висновок. Суддя Сергій Колодяжний не повірив професійності патрульних поліцейських, які щодня складають протоколи, вважаючи їхнє бачення обставин ДПТ некомпетентним, хоча патрульні діяли чітко по інструкції: зафіксували на відео обставини аварії, зафіксували пошкодження автомобілів, опитали свідків і учасника ДТП, склади протокол і організували тест на виявлення стану сп’яніння Олександра Кітова.
Суддя Колодяжний не зважив на свідчення двох свідків обставин ДТП, вважаючи, що вони не розуміли, що бачили. Зате суддя Колодяжний повірив підсудному правопорушникові судді Кітову, який перебував у стані алкогольної прострації та не тямив, що робить і що говорить на місці ДТП. Суддя Колодяжний повірив свідченням Уляни Кітової та адвоката Ковча, які зізнались у суді, що втекли із місця автопригоди і відсиджувались у гриль-барі, поки патрульні оформляли ДТП.
P.S. Від громадськості Львова щира подяка Фундації DEJURE і особлива подяка Христині Буртник, старшій юристці аналітичного центру за наполегливість і послідовність у відстоюванні істини у сфері правосуддя.
P.S.S. Представника Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сергія Бурлакова, який голосував проти звільнення Олександра Кітова, вимагаючи ще більше доказів, окрім вже існуючих, ґрунтовно перевірити на добропорядність. У США такий факт називається «філібастер», тобто коли особа навмисно затягує розгляд справи, вимагаючи безконечного її обговорення.
P.S.S.S. Будемо спостерігати за організаційними висновками голови Залізничного суду Львова Юрія Бориславського стосовно судді Сергія Калюжного. Чи суддя Бориславський переконає суддю Колодяжного подати у відставку, щоби не паплюжити суддівську мантію, чи скерує його на перенавчання у Львівську школу суддів. Також будуть цікавими організаційні висновки Уляни Ковни, очільниці Ради адвокатів Львівської області, та Любомира Стрепка, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної палати адвокатів. Адже не кожного дня їхні колеги здійснюють в суді маніпуляції під присягою.
Ярослав Левків