Коли війна стає бізнесом: чому мир для них – збитковий проєкт | Блог Остапа Дроздова

Коли річний навар кліки на оборонних закупівлях починається від 1 млрд доларів і вище – шанси вийти на бодай якусь модель припинення війни, виграшної лише для верхів, дорівнюють нулю.

Коли влада запроваджує базову схему зброярських держзамовлень через фірми-прокладки та по найвищому прайсу – така влада не буде сама собі вибивати годівничку з-під рила.

Коли всі видатні «оборонщики» сидять на ніким не контрольованих потоках із дев’ятьма нулями, з їхніх ротів лунатиме лише високопарність про незламність та непоступливість, оспівану ура-марафоном.

Коли виробники зброї, монопольно закільцьовані на найближче оточення царя, з контрактів вимивають 50-100 млн доларів на одній лише переплаті, ви ніколи не матимете іншого офіційного наративу, крім як «стояти до останнього».

Коли калькулятор царського двору не встигає обраховувати маржу на воєнних тендерах – цей двір ніколи не буде задоволений умовами припинення війни, натомість буде щоразу посилатися якраз на неприйнятність цих умов, при цьому замовчуючи, що прийнятних умов не буде ніколи.

Коли виборів не буде до кінця життя, а війна заповідається тривати до цілковитого погрому всієї тилової інфраструктури й активів – ці ділки навіть на руїнах продаватимуть попіл утридорога.

Коли в дихотомії «перемога чи мародерія» зелені примати обрали для себе другий пункт – уже не матиме значення кількість покладених життів і масштаби зруйнувань.

Остап Дроздов