Лікували пів року: у Львові виписали тернополянина, пораненого під час масованого обстрілу в листопаді

Після пів року лікування та відновлення додому повертається 69-річний чоловік, який зазнав важких поранень під час ракетного удару по житлових багатоповерхівках у Тернополі торік 19 листопада. 

Про це повідомило Перше медичне об’єднання Львова.

Пан Євген постраждав 19 листопада 2025 року, коли ворог атакував Тернопіль «шахедами» й ракетами. Того дня місто пережило один із найтрагічніших обстрілів за час повномасштабного вторгнення: загинули 38 людей, ще понад 90 дістали поранення.

Чоловіка оперативно дістали з-під завалів й доправили до місцевої лікарні. Через численні осколкові поранення його негайно прооперували. У пацієнта діагностували проникаюче поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів і масивною кровотечею. Крім того, через тривале порушення кровопостачання існувала реальна загроза ампутації ноги. Втім тернопільським медикам вдалося врятувати кінцівку.

Пан Євген тиждень був без свідомості в реанімації. Згодом його стан вдалося стабілізувати, через місяць після поранення чоловіка перевели на подальше лікування до Львова, де він пробув 6 місяців.

«У післяопераційний період у пацієнта розвинулося важке гнійно-септичне ускладнення. Також були значні дефекти м’яких тканин черевної стінки та нижніх кінцівок. Ми виконали 6 реконструктивних операцій для відновлення функцій сечового міхура, правого сечоводу та кишківника. Тож ми раді, що вдалося допомогти нашому пацієнту», – заазначив завідувач 1-го хірургічного відділення Лікарні Святого Пантелеймона Гнат Герич.

Однак у чоловіка залишається ще одна невирішена проблема. Через травму судин та тривале порушення кровопостачання пан Євген втратив чутливість у нозі й наразі не ходить. Попереду на нього чекає ортопедична операція, імовірно, через пів року. Лікарі кажуть, що налаштовані оптимістично, й вірять, що чоловік має всі шанси знову стати на ноги і повернутися до активного життя.

Наразі ж пана Євгена виписали і він повернувся до рідного Тернополя й родини. Каже, що вдома його зустріли дуже тепло.

«Сусіди мене обіймали, казали, що дуже раді, що я вижив. Син і донька постійно говорили: “Тату, живи, ти нам ще потрібен”. Це і є моя найбільша підтримка. А зараз я дуже хочу встати на ноги, аби допомагати дружині», – каже чоловік.

Leopolis.news