22.07.2026
Польська сторона публічно дала зрозуміти: Андрій Садовий не був запрошений на офіційну Конференцію з відбудови України URC26, не був її гостем, не брав участі в офіційних панелях і не належав до кола учасників головного міжнародного форуму в Гданську. Замість участі в URC26 мер Львова організував окремий паралельний захід — фактично власну псевдоконференцію напередодні офіційного форуму, намагаючись створити враження, що він є частиною великого міжнародного процесу.
Це виглядає як свідома спроба політичної імітації. Садовий приїхав до Гданська зі своєю делегацією, з представниками Львівської міської ради та заступниками, фотографувався на тлі подій, пов’язаних із відбудовою України, але фактично залишився поза офіційною архітектурою URC26. Він не був запрошений до ключових переговорів, не зустрівся з найважливішими європейськими політиками, не був інтегрований у зустрічі з міжнародними фінансовими інституціями та світом європейського бізнесу.
Іншими словами, Львів і Садовий у Гданську опинилися в політичній ізоляції.
Садовий як небажаний партнер у Польщі
Формально польська сторона не оголошувала Андрія Садового persona non grata. Але політичний зміст заяв польських посадовців є очевидним: мер Львова став небажаним партнером для офіційної польської сторони через ситуацію навколо польської компанії Control Process S.A., яка збудувала у Львові сміттєпереробний завод, але досі не отримала належного виконання контрактних і фінансових зобов’язань.
Речник Міністерства закордонних справ Польщі Мацей Вевюр прямо наголосив, що Садовий не був гостем URC26, не був запрошений на конференцію і не брав у ній участі. Це не технічна деталь протоколу. Це політичний сигнал: офіційна Польща дистанціюється від дій львівської влади.
Ще жорсткішим був коментар міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Реагуючи на інформацію про те, що під час окремого львівського заходу в Гданську були підписані угоди без участі польських компаній, він зазначив, що, можливо, це й краще, адже польська компанія, яка збудувала у Львові сміттєпереробний завод, досі не може дочекатися оплати.
Ця заява має велике значення. Вона означає, що справа Control Process S.A. вже не є лише господарським спором між підрядником і комунальним підприємством. Вона стала питанням польської державної політики, репутації Львова та довіри до українських муніципальних партнерів.
Псевдоконференція замість офіційної участі
Садовий намагався створити враження, що його поїздка до Гданська пов’язана з URC26. Проте факти свідчать про інше. Львівський захід був організований окремо, до початку офіційної конференції, і не був частиною головного форуму з відбудови України.
Це виглядає як спроба прикрити політичну ізоляцію інформаційною картинкою. Замість офіційної участі в URC26 — власний захід. Замість переговорів із ключовими європейськими лідерами — локальна подія. Замість реального діалогу з польською стороною — фотографії, публічні заяви і спроба показати, що Львів нібито залишається повноцінним міжнародним партнером.
Але реакція польських політиків показала протилежне. Польща дала зрозуміти, що не збирається мовчати про ситуацію, у якій польська компанія побудувала стратегічний об’єкт для Львова, а потім зіткнулася з невиконанням фінансових зобов’язань, ігноруванням арбітражних рішень, блокуванням доступу до будівельного майданчика та спробами витіснення з проєкту.
У тіні гданського скандалу – справа Control Process S.A.
Головний політичний скандал навколо Гданська має дуже конкретне економічне тло. Йдеться про польську компанію Control Process S.A., яка в межах міжнародного контракту збудувала у Львові сміттєпереробний завод приблизно на 95%, але досі не отримала належного розрахунку за виконані роботи.
Замість виконання контракту львівська влада, за наявною інформацією, почала діяти шляхом адміністративного і фактичного витіснення польського підрядника з об’єкта. При цьому арбітражні рішення, винесені в межах контрактного механізму FIDIC/DAB, залишаються невиконаними. Для європейського бізнесу це виглядає як небезпечний сигнал: у Львові можна побудувати стратегічний об’єкт, але потім роками чекати оплати і захисту своїх прав.
Саме тому реакція польського МЗС є настільки важливою. Вона показує, що Польща не сприймає поведінку львівської влади як нормальну практику ведення міжнародних контрактів. І саме тому Садовий у Гданську фактично опинився поза головною конференцією, поза офіційними форматами і поза політичним визнанням, на яке він, очевидно, розраховував.
Підозріле зростання вартості робіт: 69 мільйонів проти 113 мільйонів гривень
На цьому тлі особливо важливо виглядає питання нового тендеру на електричні мережі, трансформаторні підстанції та іншу інфраструктуру для Львівського сміттєпереробного заводу.
У 2022–2023 роках відповідні роботи оцінювалися приблизно у 69 мільйонів гривень. У 2025 році їхня вартість уже зросла до понад 113 мільйонів гривень. Різниця становить близько 44 мільйонів гривень.
Це породжує принципове питання: на якій саме економічній, технічній і правовій підставі фактично аналогічний обсяг робіт за два роки подорожчав майже на десятки мільйонів гривень? Чи справді це можна пояснити ринковими факторами, інфляцією або зміною технічного обсягу? Чи йдеться про штучне завищення вартості після витіснення польського підрядника?
Не менш важливим є питання конкуренції. Процедури були проведені у надзвичайно стислий строк, кошториси швидко погоджувалися через Львівську міську раду та виконавчий комітет, а реальної конкуренції у закупівлі фактично не було. У підсумку можливість виконувати роботи отримує інша компанія – вже за значно вищою ціною.
Хто має отримати вигоду?
Суспільство має право поставити просте питання: хто саме має отримати вигоду від різниці між попередньою та новою вартістю робіт?
Хто ухвалював рішення про зміну підходу до добудови об’єкта? Хто погоджував кошториси? Хто супроводжував тендер? Хто створював умови для витіснення польського підрядника? Хто відкрив шлях для нового виконавця? І чому все це відбувається саме тоді, коли Control Process S.A. фактично довела будівництво заводу до завершальної стадії?
Ці питання не можна закривати пресрелізами Львівської міської ради або публічними жартами мера. Вони потребують незалежного розслідування, аналізу кошторисів, тендерної документації, арбітражних рішень, судових матеріалів і дій правоохоронних органів.
Львів втрачає репутацію і гроші
Найбільша проблема полягає в тому, що через дії львівської влади страждає не лише польська компанія. Страждає сам Львів.
Місто втрачає довіру польських партнерів. Втрачає довіру європейського бізнесу. Втрачає репутацію перед міжнародними фінансовими інституціями. Втрачає можливість залучати нові інвестиції без ризику, що кожен наступний інвестор буде ставити питання: якщо так обійшлися з Control Process S.A., то що гарантує безпеку іншим європейським компаніям?
Мешканці Львова також є заручниками цієї ситуації. Вони роками чекають на запуск сучасного сміттєпереробного заводу. Але замість завершення проєкту бачать політичні конфлікти, зміну виконавців, нові тендери, підозріле зростання вартості робіт і міжнародний скандал за участю Польщі.
Скандал у Гданську показав реальне ставлення до Садового
Гданськ став для Садового не майданчиком міжнародного визнання, а дзеркалом його політичної ізоляції.
Він не був запрошений на URC26. Не був учасником головної конференції. Не зустрівся з ключовими європейськими лідерами у форматі офіційного форуму. Не був прийнятий як повноцінний партнер офіційної польської сторони. Його окремий захід не зміг приховати головного: через ситуацію з польською компанією Control Process S.A. довіра до львівської влади у Польщі серйозно підірвана.
Якщо Садовий і надалі ігноруватиме фінансові зобов’язання перед польською компанією, арбітражні рішення та питання законності дій навколо сміттєпереробного заводу, його політична ізоляція може лише посилюватися. Питання персональної відповідальності посадових осіб, які брали участь у витісненні польського підрядника та створенні умов для сумнівного перерозподілу коштів, може стати предметом не лише української, а й європейської політичної дискусії.
Висновок
Історія Гданська показала, що міжнародна репутація не будується фотографіями, паралельними заходами і спробами видати псевдоконференцію за участь у великому форумі. Репутація будується виконанням контрактів, повагою до арбітражних рішень, оплатою виконаних робіт і чесним ставленням до іноземних партнерів.
У випадку Львова ситуація виглядає протилежно. Польська компанія Control Process S.A. збудувала для міста стратегічний об’єкт, але замість належного розрахунку зіткнулася з блокуванням, витісненням і невиконанням рішень. Паралельно вартість частини робіт зросла з приблизно 69 до понад 113 мільйонів гривень, що породжує питання про можливе завищення вартості та перерозподіл десятків мільйонів гривень.
Тому головне питання сьогодні звучить так: чи був Садовий у Гданську представником європейського Львова, чи політиком, від якого офіційна Польща вже почала дистанціюватися?
Відповідь на це питання дала сама польська сторона: Садовий не був запрошений на URC26, не був її учасником і не був частиною офіційного міжнародного формату. А от справа польської компанії, яка досі чекає на справедливе виконання зобов’язань з боку Львова, вже перетворилася на політичну проблему між Львовом та Польщею.
Маркіян Войтович, Leopolis.news